РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика та розподіл хворих на групи
Робота виконана на кафедрі післядипломної освіти лікарів-терапевтів з ендокринологією Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава) та в ендокринологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського.
Предметом вивчення особливостей перебігу ДН та ефективності комплексної терапії цієї патології стали 165 хворих на ЦД та 25 практично здорових осіб (табл. 2.1.1.). Практично здорові склали контрольну групу. Враховуючи вікові відмінності між хворими на ЦД 1 та 2 типу, здорові особи були поділені на дві підгрупи: віком до 40 (12 осіб), та понад 40 років (13 осіб).
Клінічні групи хворих: для вивчення особливостей перебігу ДН, хворі були розподілені на дві групи згідно типові ЦД:
- хворі з ДН III-IV стадії, які страждають на ЦД 1 типу - 76 осіб.
- хворі з ДН III-IV стадії, які страждають на ЦД 2 типу - 89 осіб.
Для вивчення ефективності комплексної терапії ДН з використанням гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої фетоплацентарної тканини і цукрознижуючого препарату з антиоксидантними властивостями фенсукциналу хворі були розподілені на 5 груп в залежності від виду проведеного лікування (табл 2.1.1.).
Всім хворим було проведене клінічне та лабораторне обстеження. Групи хворих, що досліджувалися, формувалися співставимими за наступними критеріями: стать, вік, тривалість захворювання, тривалість та вираженість протеїнурії, показник ШКФ.
Таблиця 2.1.1
Клінічні групи спостереження
Група
спостереженняКількість спосте-реженьРозподіл обстеженихЗа вікомЗа умовами терапіїПрактично здорові особи1316-40 роківПрактично здорові особи1241-82 роківХворі на ЦД 1 типу з нефропатією38Традиційна терапія
Хворі на ЦД 1 типу з нефропатією38Традиційна терапія +
трансплантація фетоплацентарної тканиниХворі на ЦД 2 типу з нефропатією35Традиційна терапія
Хворі на ЦД 2 типу з нефропатією26Традиційна терапія +
трансплантація фетоплацентарної тканиниХворі на ЦД 2 типу з нефропатією28Традиційна терапія + фенсукцинал
Клінічне обстеження включало ретельний аналіз скарг та анамнезу, об'єктивних даних, результатыв клінічних та біохімічних методів дослідження. Для уніфікації опитування хворих, виключення суб'єктивізму в оцінці симптомів і даних анамнезу була розроблена спеціальна анкета. Об'єктивне обстеження хворих полягало у вивченні змін клінічних проявів хвороби протягом терміну спостереження. Об'єктивними симптомами, які аналізувалися, були наявність, локалізація та ступінь вираженості набряків, біль у попереку та головний, величина АТ. Аналізували показники при госпіталізації та по завершенню стаціонарного лікування, а також через 3, 6, 12 місяців.
Всім хворим виконували загальний аналіз сечі та крові, дослідження добового діурезу, аналізи сечі за Зимницьким і за Нечипоренком. Хворі з ознаками пієлонефриту, гломерулонефриту та запальних захворювань сечовидільних шляхів виключалися з дослідження.
Традиційна терапія ДН полягала в призначенні гіпоглікемізуючої та антигіпертензивної терапії, антиагрегантів, антикоагулянтів, інших засобів. Хворим на ЦД 1 типу проводилася інсулінотерапія. При ЦД 2 типу хворі отримували пероральну терапію препаратами сульфосечовини або, в разі розвитку резистентності до сульфаніламідів, інсулінотерапію.
2.2. Біохімічні та функціональні методи дослідження
Біохімічні методи дослідження включали визначення рівня сечовини, креатиніну, протеїнограми, загального холестерину, ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Наявність у хворих ознак ХНН було критерієм виключення з групи спостереження. Для аналізу процесів ВРО визначали рівні МДА та дієнових кон'югат. Стан антиоксидантного захисту оцінювали за активністю церулоплазміну. Дослідження проводили за загальноприйнятими методиками (табл. 2.2.1) на початку та по завершенні стаціонарного лікування і через 12 місяців амбулаторного спостереження (табл. 2.2.2)
Ступінь тяжкості ЦД визначали за загальноприйнятими принципами [174]. Свідченням компенсації діабету були глікемія, глікозильований гемоглобін, глюкозурія. Визначення глікемії протягом доби та добової глюкозурії виконували не рідше трьох разів на тиждень протягом стаціонарного лікування і не рідше одного разу на місяць при амбулаторному спостереженні (аналізували дані досліджень через 3, 6 та 12 місяців). Для аналізу використовували показники максимальної та середньої (середньодобової) глікемії. Показник глікозильованого гемоглобіну відображає компенсацію діабету протягом 6-8 тижнів, тому визначення його наприкінці стаціонарного лікування було недоцільним і не проводилося.
Для встановлення діагнозу діабетичної нефропатії користувалися класифікацією C.E.Mogensen [245]. Оскільки величина альбумінурії суттєво відрізнялася у різних хворих, для спрощення статистичного аналізу при вивченні зв'язку даного показника з іншими, хворі з ІІІ стадією ДН поділялися на підгрупи з альбумінурією до 50 мг, 51-100 мг та 101-300 мг.
Таблиця 2.2.1
Методики проведення загальноклінічних та біохімічних досліджень
№№ПоказникТканинаЛітература1.Глюкоза Капілярна кровАрхипова О.Г. и др., [72]2.HbA1cВенозна кровAbraham E.C. et al., [171]3.Загальний білокСироватка кровіМеньшиков В.А. и др., [63]4.Загальний холестеринСироватка крові"Биотест" Lachema, Чехія5.ЛПНЩ і ЛПДНЩСироватка кровіКлимов А.Н. и др., [56]6.Дієнові кон'югатиСироватка крові Воскресенский О.Н. и др., [22]7.МДАВенозна кровВладимиров Ю.А., Арчаков А.И. [19]8.ЦерулоплазмінСироватка кровіСиверина О.Б. и др., [71]9.Протеїнурія Сеча Меньшиков В.А. и др., [63]10.МАУСеча"Micral test" Німеччина11.ШКФСироватка крові, сечаАрхипова О.Г. и др., [72]12.СечовинаСироватка крові"Биотест" Lachema, Чехія13.КреатинінСироватка кровіАрхипова О.Г. и др., [72]
Таблиця 2.2.2
Терміни проведення загальноклінічних та біохімічних досліджень
№№ПоказникТе