РОЗДІЛ 2
СИСТЕМНА ХАРАКТЕРИСТИКА УКРАЇНСЬКИХ ЗАМОВЛЯНЬ
2.1.Замовляння як явище прадавньої народно-побутової традиції і магічної практики
Замовлянням називають фольклорний текст магічного характеру, а також обряд його відтворення. Замовляння, як правило, функціонують в усній формі, але можуть фіксуватися і письмово. Вони переписувалися у спеціальні зошити, так звані "Оракули" і "Соломони", які найчастіше побутували у містах. Такі зошити зустрічаються також у селах Середнього Подніпров'я. Подібні знахідки зафіксовані автором у селах Шполянського району Черкаської обл, і датуються 40-ми рр. ХХ ст.
Перші згадки про існування замовлянь у східних слов'ян датуються ХІV ст. на Новгородських берестяних грамотах. Численні тексти також збереглись у судочинних справах і церковних книгах ХVІІ-ХVІІІ ст. за фактами розслідування справ по чаклунству.
Замовляння безпосередньо пов'язані з ритуалом і є його основним компонентом. "По великому рахунку, - на думку А.Байбуріна, - виголошення замовляння і є самим ритуалом", тому під "замовлянням можуть розумітися не лише словесні тексти, але й відповідні ритуали" [80, 43]. Світоглядна основа замовляння базується на вірі у взаємозв'язок матеріального і уявного всесвіту, тотожність природного і людського, макро- і мікрокосмосу, що пояснює будову замовляння - існування двох паралельних словесних ланцюжків, які значеннєво ототожнюються між собою. Звідси і основна визначальна риса замовлянь, - звертання до язичницьких богів, християнських святих, стихій, природних чи інших об'єктів, які уособлюють сили природи.
Замовляння тематично поділяються на лікувальні (від хвороб); господарські (на врожай, проти шкідників, на здоров'я худоби, її молочність і плодовитість, на вдале ткання, орання); промислові (на полювання, риболовлю, на медоносність бджіл); на запобігання стихійного лиха (засухи, граду, зливи, морозу, проти демонів); громадського спрямування (владнання родинних стосунків, чарування, на дорогу, на вдалу торгівлю, до суду) [81, 241]. Найчисельнішу групу складають замовляння, які вживались при лікуванні зубного болю, кровотечі, укусу змії, поранень, більма, різноманітних вивихів і переломів, лихоманки, падучої, радикуліту, імпотенції, дитячого безсоння, зурочення, пияцтва, нещасних випадків, важких пологів і т.п.
Загалом існують дві жанрові форми виголошення замовляння - пряма і непряма. Пряма характеризується безпосереднім звертанням до об'єкту дії чи до магічних помічників. Непряма - має паралельну конструкцію, звертання може відбуватися до третьої особи, описувати ситуацію не з хворим. Досить часто ці форми поєднуються.
Стратегія замовляння відрізняється своєю різноманітністю. Хвороби відсилали, залякували, зупиняли, знищували, обмінювали, пригощали, поїли, били, змивали, змітали, зчищали, злизували, сколювали, згрібали, закопували, топили, їм погрожували, наказували тощо.
Замовляння відрізняються також специфічною термінологією на позначення хворого, хвороб, магічних предметів, місця і часу проведення ритуалу. Хворого називали "раб Божий" або "народжений, хрещений, молитвений"; хвороби мали свої імена, наприклад, "трясуха", "гостець", "золотник", "несплячки", "мертва кістка"; магічними предметами могли виступати звичайні речі буденного вжитку - віник, рогач, відро, глечик, ніж, віхоть; час і місце проведення ритуалу могли вказуватися прямо чи інакомовно в залежності від характеру хвороби. Найбільш вдалим часом для проведення лікувального обряду вважався схід/захід сонця, час перед сходом/заходом, місце визначалось самим замовником. Воно могло бути на: смітнику (при дитячих захворюваннях), куточку під іконами, на столі, стільці, порогу, підлозі/долівці.
За народними уявленнями знахарями могли бути не всі, і лише після навчання у іншого, як правило, набагато старшого за віком. Сільські знахарі мали відповідну спеціалізацію, тобто один міг лікувати від лихоманок, інший від зурочення, третій від пияцтва і т.п. [32, 4-30]. У народі такі люди поділялись на знахарів і відьом (у північній Росії "білих" і "чорних", "добрих" і "злих"). За словами респондентів проти відьом могли протистояти лише священики. Так, основним джерелом магічної сили відьми на Чигиринщині вважався церковний замок, до якого вона намагалася доторкнутися під час хресного ходу на Паску. Відьми могли, навіть, знищити людину за допомогою магічних ритуалів [82, 12]. Тексти замовляння виголошувались відповідним тоном і тембром голосу, пошепки чи, навпаки, дуже голосно, у нерухомому стані чи рухаючись по колу, використовуючи або ж не використовуючи магічні предмети.
Замовляння має свою структуру, яка може бути простою і складною. Проста структура може складатися з одного або декількох простих речень у формі прохання, наказу чи умови. Складна - відзначається різноманітними допоміжними уточнюючими деталями. Таким чином, замовляння може набувати розмірів невеликого епічного твору, де розповідається про уявну подорож знахаря за ліками. Важливі, з точки зору лікування, елементи подорожі описуються, згадуються атрибути мандрівника, різноманітні небезпеки, що чатують на знахаря/хворого. Подібні тексти називаються епічними.
Текст замовляння у сучасній етнології поділяють на п'ять компонентів: вступ (зачин), основна частина (ядро), формула відсилання, закріпка і коментар до виголошення. У деяких замовляннях одна або декілька частин можуть бути відсутні, найчастіше - зачин і закріпка. Перед виголошення тексту могла читатися одна або декілька молитви, які благословляли замовника на лікування. Як правило, молитви адресувались християнським покровителям знахарів - св. Миколаю, Богородиці, святим Гавриїлу і Михаїлу, св. Юрію, Георгію Побідоносцю.
Після лікування від хворого вимагався відповідний стереотип поведінки, схожий на поведінку вагітної, в противному разі хвороба могла повернутися. Поряд із вербальним лікуванням практикувалось лікування масажем, застосування елементів гіпнотичного впливу, пиття різноманітних трав, відварів і т.п.
2.2.Специфі
- Київ+380960830922