РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ І РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
2.1. Оцінка рівня розвитку житлово-комунального господарства
Кризові процеси в економіці України негативно позначилися на розвитку соціальної інфраструктури села. Зменшилась кількість підприємств, організацій та установ соціальної інфраструктури, погіршується демографічна ситуація, знижується рівень матеріального добробуту селян. Проте, незважаючи на соціальні негаразди, важливим завданням залишається збереження сільської поселенської мережі. На ці проблеми нині звертається недостатньо уваги, хоча цілком зрозуміло, що сільське господарство це не лише галузь економіки, але й стиль життя. Селянин не тільки приймає участь у вирішенні продовольчої безпеки в державі, але й робить значний внесок в її культуру, духовне оновлення, поповнення соціально-демографічного генофонду, зберігає для нащадків історично освоєний ландшафт. Соціально-демографічні процеси, як результат функціонування соціальної інфраструктури формують умови для відтворення робочої сили, міграційну направленість, мотивацію праці, збереження і розвиток національних традицій народу через ринок праці.
Сучасна мережа сільських поселень досліджуваного регіону характеризується негативними процесами зменшення людності та старіння села. Внаслідок негативних демграфчних процесів прослідковується тенденція до зменшення чисельності великих сіл і збільшення кількості малих за чисельністю населення сіл (табл. 2.1)
На підставі проведених досліджень ми дійшли висновку, що на селі зберігається низький в цілому рівень матеріально-технічної бази, кадрового потенціалу і фінансового забезпечення галузей соціально-культурного обслуговування. Соціально-культурні і побутові умови життя у значної частини
Таблиця 2.1
Групування сільських поселень Хмельницької області за людністю (станом на 01.01.2001 р. )
Групи сільських поселень
та їх людністьКількість поселень, од.Чисельність населення, що в них проживає, тис. чол.Структура сільського населення по групах сіл, %1.Великі (понад 1000 жителів)146213,631,62.Середні (від 500 до 999 жителів)399258,438,33.Малі (до 499 жителів)871202,930,1в тому числі - 200-499506162,524,1 - 50-19930138,65,7 - менше 50641,80,3Разом по області1416674,9100,0* Власне опрацювання на основі матеріалів суцільного обстеження сіл Хмельницької області
селян не відповідають сучасним вимогам проживання людини. Сільські жителі позбавлені можливості користуватися більшістю надбань культури і побуту. Так, у середині 90-х років по Україні заклади охорони здоров'я мали 68% сільських населених пунктів (включаючи фельдшерсько-акушерські пункти), дитячі дошкільні заклади - 38%. Закриваються дитячі дошкільні заклади, школи, будинки культури і побуту, лазні, перукарні, у них скорочується кількість робочих місць, а отже, і надання послуг. Залишається низьким рівень благоустрою сіл. Водопровід мають лише 22,5% сільських поселень України (причому більше тисячі сіл користуються привізною питною водою), природний газ - 22%, каналізацію - 3,1%. На половині сільських вулиць відсутнє асфальтне покриття і освітлення. Тисячі поселень не мають шляхового і автобусного сполучення, власного телефонного і телевізійного зв'язку [139, с.61]. В останні роки уповільнилася розбудова соціальної сфери села, яка значною мірою визначається рівнем розвитку та ефективністю функціонування соціальної інфраструктури.
Ми глибоко переконані, що при проведені реформи необхідно враховувати існуючі реалії, тим більше, якщо ставити завдання проведення суттєвих перетворень, не знижуючи при цьому життєвого рівня населення. Щоб оцінити стан розвитку соціальної інфраструктури сільської місцевості Хмельницької області, звернемося до цифр. Як відомо, найвагомішою складовою сільської соціальної інфраструктури є житловий фонд. Тому розглянемо в першу чергу процеси, які відбуваються у житлово-комунальному господарстві на селі, так як розв'язання проблеми забезпечення людей житлом, як основної складової соціальної політики відродження українського села, позитивно впливатиме на демографічну ситуацію.
Голова Антимонопольного Комітету України О.Завада характеризує житлово-комунальне господарство як комплекс підприємств і організацій, які забезпечують житлово-комунальні потреби населення, зокрема в галузі обслуговування житлового фонду - частини основних виробничих фондів, до складу яких входять будинки і приміщення, використовувані на житло [43, с.6].
Таблиця 2.2
Житловий фонд Хмельницької області, тис. кв. м загальної площі
РокиВесь житловий фондДержавний, колективний і фонд ЖБКПриватнийВ середньому на 1 жителя, кв. мразомселоразомселоразомселоразомсело199028866178137819690210471712219,123,0199530717180756597488241191758620,424,7199631129181566247452248821770320,925,2199731364181965527437258371775921,225,7199831550181725014414265361775821,526,0200031708181194301363274071775622,026,8200131769180664134349276341771722,027,0 [90, 174-178, 192].
Як показують дослідження, на початок 2001 р. (табл. 2.2) житловий фонд сіл Хмельницької області становив 18066 тис.кв.м, що становить 56,9% всього житлового фонду області. Це на 4,8% менше, ніж у 1990 р., в той же час як в загальному по області темпи будівництва житла зросли на 10,06%. В структурі житлового фонду досліджуваного регіону велику питому вагу займає приватний житловий фонд, тобто індивідуальних забудовників, до того ж спостерігається тенденція до його збільшення. Так, у 2001 р. приватний житловий фонд становив 98% загальної площі проти 55,8% в загальному по досліджуваному регіону. З урахуванням вибуття, загальна площа сільських житлових будинків збільшилася на 253 тис.кв.м проти 1990 р. і на 9 тис.кв.м проти 1995 р.
Нині на одного сільського жителя припадає 27 кв. м загальної площі житла, що на 17,4% більше в порівня