РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНИХ СИСТЕМ ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Порівняльний аналіз застосування альтернативних систем суб'єктами малого підприємництва в Україні
Спрощена система оподаткування є сьогодні найпоширенішою з альтернативних систем оподаткування хоча й має зовсім недавню історію, бо вперше суб'єкти господарювання отримали можливість переходу на єдиний податок тільки з 1 січня 1999 року. Незважаючи на те, що основу цієї системи складають один Закон [15] і три Укази Президента України [28, 30, 36], головною проблемою спрощеної системи оподаткування є те, що вона не ув'язана з діючими нормативними актами в сфері оподаткування. Та все ж таки саме ця податкова система на сьогодні є найбільш прийнятною для суб'єктів малого підприємництва. Про це свідчить те, що вже наприкінці 2000 року спрощену систему оподаткування на практиці застосовували 30,5% юридичних осіб - суб'єктів бізнесу [68], та весь час дії єдиного податку спостерігалася тенденція до збільшення цієї кількості.
Єдиний податок по суті синтезує у собі податки та збори, які він змінює, поєднуючи їх характеристики. За своїм економічним змістом він може бути віднесений до податків на доходи, а згідно з формою оподаткування єдиний податок можна віднести до прямих податків, бо сплачується він за рахунок власних коштів підприємства. Разом з тим, оскільки податкові зобов'язання платника у випадку підвищення обсягів продажу товарів (продукції) теж збільшуються, то цей податок можна класифікувати як оборотний, а з точки зору використання надходжень від цього податку (перерозподіл коштів між бюджетами різних рівнів та цільовими фондами) єдиний податок виступає як змішаний.
Спрощена система оподаткування і звичайна податкова система з точки зору інтересів держави має свої переваги (табл. З.1 додатку З) та недоліки (табл. Ж.2), аналіз яких служить основою для прийняття суб'єктами малого підприємництва - юридичними особами попереднього рішення щодо переходу на цю систему оподаткування, обліку та звітності.
Практика застосування спрощеної системи оподаткування у Харківському регіоні свідчить про те, що кількість юридичних осіб, які перейшли на сплату єдиного податку, на протязі 2000-2002 рр. зростала високими темпами, але на початку 2002 року вона дещо стабілізувалася (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Динаміка кількості юридичних осіб - платників єдиного податку,
% до 01.01.2000 р. [70]
Разом з тим, певна стабілізація кількості платників не свідчить про те, що резервів поширення спрощеної системи в регіоні немає, бо подальше стимулювання підприємництва сприятиме створенню нових бізнесових структур, частка з яких буде обирати спрощену систему оподаткування.
Темпи росту надходжень податків від підприємств, що працюють на спрощеній системі оподаткування в регіоні (рис. 2.2), зростали швидше ніж кількість платників єдиного податку. Це пов'язано з тим, що спостерігається стійка тенденція до збільшення суми податку, що сплачується одним платником, а це у свою чергу - є наслідком розширення підприємницької діяльності на протязі останніх років.
Рис. 2.2. Динаміка надходжень єдиного податку від юридичних осіб, % до 01.01.2000 р. [70]
Спрощена система оподаткування може бути застосована на практиці тільки суб'єктами малого підприємництва, якими відповідно до ст. 1 Закону України від 19 жовтня 2000 р. № 2063-ІІІ "Про державну підтримку малого підприємництва" [15] є "юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності ....". В свою чергу суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі ст. 2 Закону України "Про підприємництво" [2], крім громадян підприємців, можуть бути:
1) юридичні особи всіх форм власності, які встановлені Законом України від 7.02 91 р. №697 - ХІІ "Про власність" [6];
2) об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.
Вимоги до платників єдиного податку регламентовано Законом України "Про державну підтримку малого підприємництва" [15] та чинною редакцією Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності" [28]. Однак при цьому виникає питання: обмеженнями якого законодавчого акта керуватися при переході на єдиний податок? Відповідь на це питання міститься в ст. 11 Закону [15]: "Для суб'єктів малого підприємництва в порядку, встановленому законодавством України, може застосовуватися спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності". Тобто, для того, щоб мати право переходу на єдиний податок, суб'єкт підприємницької діяльності повинен відповідати вимогам обох законодавчих актів, а у разі наявності двох близьких, але відмінних за кількісними параметрами критеріїв, - більш "жорсткому" із них (рис. 2.3).
Серед проблем, пов'язаних з правом роботи підприємства за єдиним податком відповідно до існуючих обмежень, слід відзначити:
відсутність диференціації вимог до обсягів діяльності платників єдиного податку та чисельності найманих робітників в залежності від виду здійснюваної підприємницької діяльності;
Рис. 2.3. Умови переходу на спрощену систему оподаткування та роботи на єдиному податку
застосування різних за економічною суттю та за одиницею виміру показників обсягу діяльності (в першому випадку - валовий доход, а в другому - виручку від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг);
несумірність показників обсягу діяльності: для визначення критерію суб'єкта малого підприємництва валовий до