РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МАЛИХ
ПРОМИСЛОВИХ ФОРМУВАНЬ В АПК НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
2.1. Характеристика сировинно-матеріальних ресурсів для промислових
підприємств в аграрному секторі
Основою і фактором розвитку промислових підприємств в АПК є сільське господарство і його ресурсний потенціал. Сільськогосподарське виробництво займає основне місце і відіграє провідну роль у економіці низки регіонів України (Тернопільська, Рівненська, Волинська, Вінницька та інші області). Другий визначальний фактор - сировинно-матеріальні ресурси - суттєво відрізняється за регіонами і визначає специфіку формування і склад малих промислових формувань. Так, частка сільськогосподарського виробництва у функціонально-компонентній структурі господарства Волинської області (розраховано за вартістю валової продукції) становила в 1992 р. - 38,4%, в 1993 р. - 45%, а в 2000 р. - 32%.
Основою для формування галузей сільського господарства регіону є земельно-кліматичні ресурси . Волинська область лежить у помірному кліматичному поясі і в зоні мішаних лісів та лісостепу. Її крайнє північно-західне розташування в межах України визначає атлантико-континентальний шельф повітряних мас, який формує помірний вологий клімат, з м'якою зимою, нестійкими морозами, нежарким літом, значними опадами, затяжними весною і осінню [79].
Основою сільськогосподарського виробництва є земля, використання якої визначає напрями розвитку галузей господарства та їх економічний розвиток. Земельні ресурси - це землі, які систематично використовуються, або ті, що придатні для використання з конкретною господарською метою і які відрізняються за природно-історичними ознаками.
Земельні ресурси - найважливіше природне багатство регіону, оскільки визначають спеціалізацію господарства області, її участь у загальнодержавному поділі праці. Основними видами земельних ресурсів Волинської області є орні землі, природні угіддя, землі під багаторічними насадженнями. Рівень освоєння земельних ресурсів досить високий - на одного жителя припадає 0,99 га сільськогосподарських угідь, в тому числі 0,64 га ріллі (по Україні 0,89 і 0,70). В структурі земельного фонду області сільськогосподарські угіддя займають 52,9% (табл. 2.1). За останні роки намітилася тенденція до зниження частини сільськогосподарських угідь за рахунок зростання площ під присадибними та іншими ділянками.
Таблиця 2.1
Структура земельного фонду Волинської області станом на 1.01.2001р.1
Види земельПлоща, тис. га% до підсумку123Загальна площа земель2014,4100Сільськогосподарських земель1100,954,7Сільськогосподарських угідь1067,252,9З них: Ріллі688,134,2Перелоги1,70,1Багаторічні насадження11,20,6Сіножаті155,27,7Пасовища210,910,3Під господарськими будівлями і дворами15,40,8Під господарськими шляхами16,50,8Землі, які перебувають в меліорації1,50,1Консервовані землі0,30,1Ліси683,333,9З них: Лісові землі658,732,7Інші0,00010,000051 Примітка: Складено за матеріалами Волинського обласного управління статистики.
Частка області у загальнодержавному потенціалі земельних ресурсів становить лише 2,1%. В області спостерігаються значні територіальні відмінності у внутрішньовидовій структурі сільськогосподарських угідь щодо значення земельних ресурсів у формуванні інтегрального потенціалу території районів. Найбільш потужний земельний потенціал мають багаті на сільськогосподарські угіддя лісостепові райони. Найвища частка земельних ресурсів характерна для таких районів, як Горохівський і Локачинський - по 75,5%, Луцький - 75,2%, Іваничівський - 73,6% та Рожищенський - 73,3%. Найнижчі показники мають поліські райони: Любешівський - 37,9%, Любомльський - 36,7%, Камінь-Каширський - 35,9%, Маневицький - 31,7%.
Якщо характеризувати ґрунти, то за родючістю вони поступаються ґрунтам багатьох лісостепових і степових областей України. Основними їх типами є дерново-підзолисті, опідзолені, чорноземні, дернові та болотні, серед яких найбільшу площу займають дерново-підзолисті та болотні. Ці ґрунти є легкі за складом, бідні за природною родючістю, більша половина з них кислі, що призводить до зниження родючості.
На зниження родючості впливає також і зменшення внесення добрив. За даними обласного управління сільського господарства і продовольства, в середньому по області на гектар посівної площі в 1990 р було внесено 241 кг поживних речовин, а в 1995р. - лише 58 кг/га, у 1997-2000р.р. - по 36-37 кг/га мінеральних добрив, що в 6,5 разів менше, ніж у 1990 р.. Така ж тенденція і з органічними добривами, внесення яких у 2000 році зменшилось у 4 рази, в порівнянні з1990 роком, з 39 т/га до 15,7 т/га. У 2000 р. лише 18-28 кг/га мінеральних добрив було внесено у Камінь-Каширському, Ківерцівському, Ковельському, Любомльському, Рожищенському, Шацькому, Турійському районах, що є невиправдано мало і не сприяє ефективному веденню господарювання. Зазначені явища є причиною того, що за останні роки в області різко скоротилися обсяги робіт щодо підвищення родючості ґрунтів та меліорації земель. За останні 10-15 років втрати гумусу в орному шарі становлять в середньому по області 0,2%: 1985-1989 рр. - 1,88%, 1990-1995 рр. - 1,84%, 1995-2000 рр. - 1,72%.
Значно скоротилися обсяги робіт щодо вапнування кислих ґрунтів. Так, наприклад, якщо ці роботи у 1990 р. було виконано на площі 60,5 тис. га, то в 1996 р. - на площі 2 тис. га, а в 2000 р. ще менше - 0,12 тис. га, що у 504 рази менше, ніж у 1990 р. Цю відчутну різницю частково можна пояснити незначним зменшенням кислих ґрунтів на основі порівняльної характеристики зміни кислотності. Враховуючи кліматичні відмінності, в кожному районі необхідно вирощувати ті сільськогосподарські культури, для яких є найсприятливіші умови .
На фоні низки негативних факторів, що визначають умови розвитку сільського господарства за останні роки, знизилися і результуючі показники - виробництво валової продукції сільського господарства та продуктивність праці (табл. 2.2).
Та