РОЗДІЛ 2
ОБ`ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В даному розділі наведені об`єкти та методи досліджень, які у своїй сукупності найбільш повноцінно відображають суть та характер проведеної роботи.
2.1. Характеристика флуоксетину та препаратів, які можуть застосовуватись разом з ним
2.1.1. Фізико-хімічні властивості флуоксетину
флуоксетин
(±)-N-метил-3-феніл-3-(паратрифторметил) феноксипропіламіну гідрохлорид.
Загальна формула флуоксетину CHCl FNO (HCl) , молекулярна маса 345,8.
За даними літератури [122] препарат оптично активний, важко розчинний у воді, хлористому метилені, більш вільно розчинний у метанолі.
За властивостями це білий або майже білий кристалічний порошок без запаху.
Препарат відноситься до групи антидепресантів - блокаторів зворотного захоплення серотоніну.
При вивченні ідентифікації флуоксетину хімічними методами, а також за допомогою ТШХ та ВЕРХ нами досліджувались препарати, які можуть бути використані разом з ним: амітриптилін, аміназин та мапротилін.
2.1.2. Фізико-хімічні властивості амітриптиліну
амітриптилін
5-(3-диметиламінопропіліден)-10,11-дигідробензоциклогептену гідрохлорид.
Синоніми: Амізол, Апо-амітриптилін, Триптизол, Элівел, Adepril, Adepress, Amiprin, Atryptal, Lantron, Laroxal, Novotriptyn, Redomex, Sarotex, Terepin, Triptolol, Tryptanol та ін.
Загальна формула C20 H23 N (HCl) , молекулярна маса 313,9.
Білий або майже білий порошок або кристали, вільно розчинний у воді, спирті та хлористому метилені; практично нерозчинний в ефірі.
Температура плавлення знаходиться в межах 195-199°С.
Амітриптилін є одним з основних представників групи трициклічних антидепресантів.
Препарат є досить вивченим у хіміко-токсикологічному відношенні; для нього запропоновані методики хімічної та фізико-хімічної ідентифікації (ТШХ, ГРХ, ВЕРХ, ІЧ-, УФ-спектрофотометрія та імуноферментні методи) [43, 64, 65, 106].
2.1.3. Фізико-хімічні властивості аміназину
аміназин
2-Хлор-10-(3-диметиламінопропіл)-фенотіазину гідрохлорид
Синоніми: Ampliactil, Chlorazin, Chlorpromazine hydrochloride, Contomin, Fenactil, Hibantil, Megaphen, Thorazin та ін.
Загальна формула C17 H19 Cl N2 S (HCl), молекулярна маса 355,3.
Температура плавлення знаходиться в межах 195-198°С.
Білий або білий зі слабким кремовим відтінком дрібнокристалічний порошок, гігроскопічний. Під дією світла поступово темніє. Дуже легко розчинний у воді, практично нерозчинний в ефірі.
Аміназин є одним з основних представників групи нейролептиків.
Препарат є досить вивченим у хіміко-токсикологічному відношенні; для нього запропоновані методики хімічної та фізико-хімічної ідентифікації (ТШХ, ГРХ, ВЕРХ, ІЧ-, УФ-спектрофотометрія та імуноферментні методи) [35, 106].
2.1.4. Фізико-хімічні властивості мапротиліну
мапротилін
1-(3-Метиламінопропіл)-дибензо-[b,e]-біцикло-[2,2,2]-октадієн.
Синоніми: Людіоміл, Ludiomil, Ladiomil, Ludionil.
Загальна формула C20 H23 N (HCl), молекулярна маса 313,9.
Температура плавлення знаходиться в межах 230-232°С.
Білий або майже білий порошок, слабо розчинний у воді, розчинний у метанолі, етанолі, ацетоні.
Препарат відноситься до групи антидепресантів.
Препарат є досить вивченим у хіміко-токсикологічному відношенні; для нього запропоновані методики хімічної та фізико-хімічної ідентифікації (ТШХ, ГРХ, ВЕРХ, ІЧ-, УФ-спектрофотометрія та імуноферментні методи) [97, 106].
2.2. Біологічні об`єкти, які були взяті для досліджень
Під час проведення роботи для аналізу нами були взяті слідуючи об`єкти біологічного походження: печінка, кров, сеча, мозок, селезінка, легені, нирки, шлунок та кишечник зі вмістом (див. розд. 5). Найбільш розповсюдженими біологічними об`єктами для проведення хіміко-токсикологічних та судово-хімічних досліджень є печінка, кров, сеча та мозок [106].
Печінка.
Печінка являє собою центральний орган хімічного гомеостазу. До основних її функцій належать обмін білків, вуглеводів, ліпідів, ферментів, вітамінів, водний, мінеральний, пігментний обмін, секреція жовчі, забезпечення процесу детоксикації. Усі ці функції обумовлюють присутність у витяжках з біологічного матеріалу різноманітних ендогенних та екзогенних сполук, таких як: продукти білкового обміну (білки та продукти його метаболізму до аміаку та сечовини); вуглеводного обміну (продукти синтезу глікогену, окислювального фосфорилювання, реакцій циклу Кребса); жирового обміну (метаболіти стероїдів, напівпродукти синтезу нейтральних фосфо- та глікопротеїдів, холестерину та ін.); продукти біотрансформації екзогенних токсичних речовин та синтезу жовчних кислот. Пігментний обмін призводить до утворення білінів - забарвлених речовин, які утворюють відповідний фон та заважають спектрофотометричному визначенню. Деструкція гемоглобіну призводить до утворення тетрапіролів, відомих як жовчні пігменти. Для більшості білінів характерним є інтенсивне світлопоглинання у видимій області спектра (білівердин - 680 нм, білірубін - 450 нм, уробілін - 490 нм).
З точки зору присутності ендогенних сполук у витяжках з печінки цей біологічний об`єкт є досить незручним через їх велику кількість.
Кров.
Рівень токсичних речовин та їх метаболітів у живих осіб та у трупів неоднаковий внаслідок біохімічних змін. Вміст токсичної речовини в артеріальній та венозній крові також буде різним. Важливим також є стан тіла у живої особи під час збору проби - у такому випадку змінюється біохімічний склад крові, що є в особливості важливим для токсичних сполук, які в значній мірі зв`язуються з білком. Слід враховувати, що у разі запобігання коагулюванню крові може бути використаний гепарин, який витиснює жирні кислоти з місць їх зв`язку з альбуміном. Це впливає на підвищення зв`зку ток