РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Під спостереженням знаходилося 112 хворих на хронічний обструктивний бронхіт, які перебували на стаціонарному лікуванні в пульмонологічному відділенні Чернівецької обласної клінічної лікарні та в терапевтичному відділенні лікарні СОЗ УВМС України в Чернівецькій області за період з 1999 по 2002 роки. Всі пацієнти знаходилися на лікуванні з приводу загострення основного захворювання. Обстеження проводилися в перший чи наступний день поступлення в стаціонар та після проведеного лікування.
Серед обстежених хворих було 68 чоловіків та 44 жінки, віком від 20 до 72 років (середній вік хворих становив 47,93?2,85років). Контрольну групу склали 15 практично здорових осіб (9 чоловіків та 6 жінок) віком від 22 до 65 років (середній вік 44,56?3,11 років), які не хворіли на будь-які захворювання та не приймали ліків впродовж трьох місяців. Всім хворим було проведене комплексне клініко-функціональне, лабораторне, імунологічне, біохімічне, мікробіологічне обстеження.
Клінічну діагностику проводили на основі ретельно вивчених типових скарг, анамнезу хвороби і життя, імунологічного та алергологічного анамнезів; даних об'єктивного обстеження, яке доповнювалось інструментальними методами аналізу функціонального стану організму хворого, імунологічними, біохімічними, мікробіологічними і рентгенологічними дослідженнями. При аналізі клінічних даних хворих на ХОБ використовували Міжнародну класифікацію хвороб десятого перегляду (МКХ-10), матеріали міжнародного консенсусу з проблем БА І ХОБ, II з'їзду фтизіатрів і пульмонологів України, Наказ міністерства охорони здоров'я України від 30.12.99.за № 311 "Інструкція по діагностиці, клінічній класифікації і лікуванню хронічного обструктивного бронхіту" [89]. Згідно МКХ-10 у всіх пацієнтів захворювання верифіковано за параграфом "Хронічний обструктивний бронхіт" (J 44.8). У всіх хворих на хронічний обструктивний бронхіт до початку лікування були клінічні, функціональні та лабораторні ознаки загострення захворювання.
Супутня патологія, виявлена у пацієнтів: ішемічна хвороба серця - у 36 хворих, гіпертонічна хвороба - у 4-х, хронічний гайморит - у 1-го, хронічний тонзиліт - у 1-го, поліпоз носу - у 1-го, хронічний гепатит - у 1-го, хронічний гастродуоденіт - у 5-ти, хронічний холецистит - у 5-ти хворих. На підставі ретельного аналізу даних клінічних, лабораторних імунологічних досліджень та інструментальних обстежень була виключена можливість вираженої маніфестації цих захворювань та прийому ліків (імуномодуляторів) протягом останніх 6-ти місяців, що могло б суттєво вплинути на результати досліджень.
Відповідно сучасних вимог [192] в основі розподілу хворих на ХОБ за стадією та ступенем тяжкості хронічного обструктивного бронхіту був комплекс клінічних ознак: кашель (частота, час появи (вранці, після пробудження, на протязі всього дня), характер (сухий, вологий), характеристика харкотиння (слизове, гнійне), кількість, відходження (легке, утруднене); задишка, її характер (тільки після фізичного навантажнення, у вигляді дихального дискомфорту, скованості в грудях; в стані спокою, під час сну з обмеженням життєдіяльності хворого). Клінічна оцінка перебігу захворювання включала фізикальне обстеження в процесі якого зверталася увага на наступні ознаки: велика діжкоподібна грудна клітка, участь в акті дихання допоміжної мускулатури, ослаблення дихальних шумів, подовжений видих. Обов'язковим було функціональне обстеження функції зовнішнього дихання за допомогою методу спірографії з визначенням об'єму форсованого видиху за 1 секунду (ОФВ1), життєвої ємкості легень, форсованої життєвої ємкості легень. У більшості хворих було проведено рентгенологічне дослідження органів грудної клітини. Ці дослідження доповнювалися мікробіологічним дослідженням вмісту порожнини товстої кишки з визначенням ступеня дисбактеріозу при поступленні та після курсу лікування. Окрім того проводилася клінічна оцінка симптомів ураження шлунково-кишкового тракту шляхом збору типових скарг (відчуття дискомфорту в області живота, болі, діарея, закрепи), анамнезу, фізикального обстеження системи органів травлення.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих за стадією хронічного обструктивного бронхіту, статтю, віком і тривалістю захворювання
Групи хворих
СтатьКількість обстежених
(відсоток)
Вік
(роки)Тривалість захворю-вання
(роки)Кількість обсте-женихВідсотокЖінкиЧоло-вікиI стадія 202545 (40,18%)32,75±4,70до 5 років5650,89II стадія202747 (41,96%)46,18±1,905-10 2118,75III стадія41620 (17,85%)45,64±2,20більше103531,25 У результаті комплексного клініко-інструментального та мікробіологічного обстеження всі хворі були розподілені на 9 клінічних груп. Першу групу склали 12 хворих на ХОБ без супутнього дисбактеріозу кишечнику та без симптомів ураження шлунково-кишкового тракту (пацієнти з нормоценозом), яка була групою порівняння відносно груп хворих із супутнім дисбактеріозом кишечнику. До 2 групи увійшли хворі на ХОБ із супутнім дисбактеріозом I ступеня (11 хворих). У хворих цієї групи також не було симптомів ураження шлунково-кишкового тракту. До третьої групи (15 чоловік) увійшли хворі на ХОБ із супутнім дисбактеріозом II ступеня без явних ознак ураження шлунково-кишкового тракту. Четверту групу склали пацієнти із супутнім дисбактеріозом III ступеня (23 хворих). У хворих цієї групи виявлялися ознаки дисфункції органів шлунково-кишкового тракту. До 5 групи (37 чоловік) були віднесені пацієнти із супутнім дисбактеріозом IV ступеня і симптомами ураження шлунково-кишкового тракту (діарея, часті закрепи, відчуття дискомфорту в області живота). Враховуючи найбільшу вираженість клінічних симптомів саме у хворих на ХОБ з III-IV ступенем дисбактеріозу кишечнику, вони склали основну групу на етапі дослідження ефективності лікування, яку було розподілено на 4 групи: 1 групу (порівняння) склали 60 хворих до лікування, до 2 групи увійшли 23 пацієнти, які