РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ НАВЧАННЯ ЗА
РОЗРОБЛЕНОЮ МЕТОДИКОЮ
2.1. Теорія і практика навчання студентів-словесників ділового мовлення
Методика засвоєння ділового мовлення студентами у лінгводидактичній науці досліджувалася Л.Барановською, Г.Береговою, Л.Головатою, І.Дроздовою, В.Михайлюк, Л.Тоцькою, Г.Трегубовою. У їхніх дисертаційних дослідженнях розглядаються проблеми, що стосуються курсу "Українська ділова мова", який включено Міністерством освіти у навчальні плани усіх ВЗО.
Праця В.Михайлюк "Формування культури ділового мовлення студентів аграрного вузу" побудована на матеріалі навчання дисципліни "Ділова українська мова". Авторка представила новий підхід до ознайомлення з основами ділового мовлення, запропонувавши теоретико-практичну модель формування комунікативних умінь і навичок студентів, їх комунікативної компетентності у сфері виробничої діяльності з обраного фаху, визначивши критерії вибору текстів ділової документації для підвищення мінімальних і максимальних комунікативних одиниць усного й писемного ділового мовлення, розробивши тестові завдання до кожної теми курсу (модуля). Дисертантка звернула увагу на значення рольових та ділових ігор, завдань ситуативного характеру, культури усного та писемного ділового мовлення.
До проблем удосконалення культури ділового мовлення студентів звернена дисертація Г.Берегової "Формування культури мовлення студентів аграрників в умовах нижньонадніпрянських говірок". У роботі дисертантка зупинилася на найважливіших лінгвістичних та психолінгвістичних поняттях, що лягли в основу дослідження; визначила вплив діалектного середовища на формування культури мовлення студентів. Авторка запропонувала цікаву методичну систему вивчення курсу "Ділова українська мова" з урахуванням діалектного середовища мовців шляхом застосування інтерактивних імітаційних методів (рольових та ділових ігор, моделювання ділових ситуацій), виконання вправ та стилістичного редагування текстів ділового стилю.
Із дисертаційних досліджень, пов'язаних з питаннями методики навчання ділового мовлення в школі, слід відзначити праці М.Маруна та Н.Юрійчук.
У дисертації М.Маруна "Формування умінь і навичок ділового мовлення в учнів 5-9 класів" висвітлено лінгвістичні основи методики ділового мовлення, проаналізовано наявну методичну літературу та шкільну практику, досвід роботи вчителів-словесників над проблемою, показано результати дослідження за пропонованою методикою.
Загалом позитивно оцінюючи здобутки М.Маруна, слід, однак, зауважити, що в його праці ряд питань залишаються недостатньо висвітленими: йдеться, зокрема, про розробку теоретичних (лінгвістичних, психологічних, методичних) засад навчання ділового мовлення, система роботи дещо обмежена традиційним підходом до засвоєння ділового мовлення лише у зв'язку з роботою над розвитком зв'язного мовлення, без належної опори на засвоєння в 5-9 класах знань з лексики, морфології та синтаксису. Фрагментарними видаються методичні рекомендації з розвитку усного ділового мовлення учнів.
У своєму дослідженні "Система роботи над діловим мовленням на уроках української мови у 5-7 класах" Н.Юрійчук визначає лінгвістичні, психологічні, дидактичні засади вдосконалення методики роботи з ділового мовлення учнів 5-7 класів; аналізує передовий педагогічний досвід учителів, відзначаючи, що рівень розвитку усного ділового мовлення учнів 5-7 класів значно відстає від писемного, наголошує на посилення мотиваційної основи навчання ділового мовлення, що випливає з провідних положень комунікативно-діяльнісного, лінгводидактичного і проблемно-пошукового принципів.
Дисертантка доводить важливість комплексного навчання школярів усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності (слухання, говоріння, читання, письма). З огляду на це пропонує чітку систему методичних рекомендацій, які можуть бути використані вчителями-словесниками в практичній роботі, подає систему уроків з ділового мовлення та вказівки до укладання словника-мінімуму української ділової лексики й експериментальної програми з ділового мовлення школярів (усного та писемного).
Щодо методичних посібників з ділового мовлення у ВЗО, то тут є певні досягнення. Так, за останні роки викладачам і студентам запропоновано низку праць, у яких висвітлено лінгвістичні засади ділового мовлення, подаються зразки документів, рекомендуються вправи для закріплення мовного матеріалу. Це, зокрема, А.Коваль "Культура ділового мовлення" (1997), Н.Бабич "Основи культури мовлення" (1996), Р.Онуфрієнко "Ділова українська мова" (1997), І.Зарицької, І.Чикаленка "Українське ділове мовлення" (1997), О.Дияк, С.Глущик, С.Шевчук "Сучасні ділові папери" (1997), Н.Потелло "Українська мова і ділове мовлення" (1998), К.Германа та ін. "Практикум: Навчальний посібник для студентів вузів" (1997), І.Молдаванова, Г.Сидорова "Сучасний діловий документ" (1992), М.Дороніної "Культура спілкування ділових людей" (1998), В.Горбачука, Д.Горбачук "Ділова документація українською мовою" (1996), Н.Ботвиної "Офіційно-діловий та науковий стилі української мови" (1998), М.Зубкова "Ділова українська мова" (1999) та інші.
Потребу вивчення мовного курсу у вищій школі мовознавці пояснюють по-різному, суперечливо трактується зміст навчальної дисципліни, навчальних програм та методичні засади викладання практичного курсу (Л.Мацько, Л.Савченко, Л.Паламар, Я.Януш та інші). Відтак, за останні роки з`явилися навчальні посібники з досить відмінною орієнтацією на завдання курсу "Ділова українська мова".
Структура сучасних посібників з ділової української мови, на нашу думку, повинна відповідати принципам проблемності (О.Біляєв, М.Махмутов, О.Текучов, М.Шкільник), діалогічності (Т.Дученко, В.Скалкін, Л.Паламар), забезпечувати реалізацію комунікативно-діяльнісного принципу навчання (О.Біляєв, М.Вашуленко, С.Єрмоленко, Л.Паламар, М.Пентилюк та інші), використання різновидів навчальних моделей, які не є статистичною ілюстрацією до певного мовного явища, а концентровани