РОЗДІЛ 2
ІСТОТНІ УМОВИ ДОГОВОРУ КОМЕРЦІЙНОЇ КОНЦЕСІЇ (ФРАНЧАЙЗИНГУ)
2.1. Правові особливості надання прав інтелектуальної власності за договором
комерційної концесії (франчайзингу)
За договором комерційної концесії (франчайзингу) правоволоділець (франчайзер)
надає користувачу (франчайзі) за визначену винагороду право на використання в
підприємницькій діяльності останнього комплексу виключних прав, що належать
франчайзеру. Сутність договору комерційної концесії (франчайзингу) полягає в
тому, що франчайзі надається можливість виступати у відносинах із споживачами
товарів і послуг під ім'ям (комерційним (фіровим) найменуванням) франчайзера,
через яке об’єктивується ділова репутація останнього. Використання за допомогою
комерційного найменування ділової репутації франчайзера і турбота про права
споживачів спричиняє необхідність дотримання франчайзі стандартів якості
франчайзера. Крім того, надаючи право іншим підприємцям виступати на ринку під
своїм найменуванням з використанням ділової репутації, франчайзер, прагнучі
економічно вигідно розширити свій бізнес, разом із тим ризикує своєю репутацією
при недотриманні користувачем (франчайзі) вимог до якості вироблених
(реалізованих) товарів або наданих послуг. Це приводить до необхідності
передачі франчайзі необхідної частини ділового досвіду франчайзера, що
об'єктивується за допомогою відповідного обсягу комерційної, технологічної й
іншої конфіденційної інформації, що узагальнено називається комерційною
таємницею, яка забезпечує стандартизацію та уніфікацію продукції (послуг) у
рамках франчайзингової мережі. Цим визначаються всі взаємовідносини сторін
договору комерційної концесії, що виділяють його в самостійний вид договорів,
хоча і таких, що мають ліцензійну основу. У зв'язку з цим, головними й
необхідними об'єктами інтелектуальної (промислової) власності, права на
використання яких надаються франчайзі, є засоби індивідуалізації франчайзера як
підприємця й учасника ринкового обороту, засоби індивідуалізації його продукції
та комерційна інформація, яка охороняється (комерційна таємниця), у вигляді
конкурентноздатної системи організації і ведення певної підприємницької
діяльності.
Крім надання прав на використання засобів індивідуалізації франчайзера, а саме
прав на використання комерційного (фірмового) найменування та/або торговельних
марок, та передачі певного обсягу комерційної таємниці за договором комерційної
концесії (франчайзингу), звичайно, можуть бути надані права на використання
інших об'єктів інтелектуальної власності, таких як винаходи, промислові зразки,
корисні моделі, об'єкти авторського права.
Так, наприклад, елементами предмету договорів комерційної концесії
(франчайзингу) у сфері “фаст – фуду”, як правило, є передача оригінальних
рецептів блюд (ноу – хау), права на використання оригінального оформлення блюд,
сервіровки столу, внутрішнього дизайну залів, зовнішнього оформлення ресторанів
і вітрин і т.п. (об’єкти авторського права).
Таким чином, комерційне (фірмове) найменування та/або торговельні марки, а
також комерційна (чи технологічна, організаційна і т.п.) інформація (комерційна
таємниця) – необхідні об'єкти інтелектуальної власності, права на використання
яких передаються за договором комерційної концесії (франчайзингу). І, хоча в
договір можуть бути включені і зобов'язання по передачі прав на інші об'єкти
інтелектуальної власності, що в такому разі здобувають властивість істотних
умов договору, без передачі вищезгаданих об'єктів даний договір утрачає сутісні
якості своєї правової природи.
У новому Цивільному Кодексі України комерційне чи фірмове найменування не
вказується явно серед об'єктів інтелектуальної власності, права на використання
яких надаються договором комерційної концесії. Однак, у статті 1126 (п. 3)
говориться, що “... Договір комерційної концесії припиняється в разі:
1) припинення права правоволодільця на торговельну марку чи інше позначення,
визначене в договорі, без його заміни аналогічним правом;...”. Інших позначень,
крім торговельної марки і комерційного (фірмового) найменування українському
законодавству не відомо. Тому, як нам представляється, під “іншим позначенням”
варто мати на увазі комерційне (фірмове) найменування.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що комерційне (фірмове) найменування
та/або торговельна марка є обов'язковими об'єктами, права на використання яких
надаються за договором комерційної концесії (франчайзингу).
Оскільки в статті 1116 ЦКУ законодавець, перелічуючи об'єкти інтелектуальної
власності, права на використання яких надаються за договором комерційної
концесії, не визначився з їх кількісним і якісним складом, виникли труднощі із
діференціацією предмета ліцензійних угод і предмета договору комерційної
концесії.
Думається, що мета й сутність договору комерційної концесії припускають
комплексний характер наданих для використання об'єктів. На нашу думку, умовно
говорячи, мінімальним стандартом таких об'єктів є надання права на використання
комерційного (фірмового) найменування та/ або торговельну (торговельні) марку
(марки) з обов'язковою передачею комерційної конфіденційної інформації
(комерційної таємниці) про способи здійснення даного виду бізнесу (системи,
розробленої й перевіреної на практиці франчайзером), у процесі якого і
знаходять своє застосування (використання) фірмове найменування та/або
торговельні марки.
Взагалі говорячи, на практиці важко уявити ситуацію, коли за договором
комерційної концесії (франчайзингу) використовується торговельна марка без
фірмового найменування.
У франчайзера може бути кілька торговельних марок (у залежності від
номенклатури йо
- Київ+380960830922