РОЗДІЛ 2
МАТЕРIАЛ I МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ХВОРИХ
2.1.Загальна клінiчна характеристика хворих на BХ.
Для досягнення мети та рішення задач, що були поставлені, нами вивчено безпосередні найближчі та віддалені результати (на протязі 2-х років) лікування 790 хворих з дуоденальними виразками (ДВ), проаналізовано основні причини невдалого лікування та неповного виліковування ДВ, що мало місце у 160 (20,3%) хворих. У всіх хворих наявність ДВ та ії загоєння, а також рецидив виразки веріфікувались та документовались за допомогою сучасної відеогастродуоденоскопії (ВЕГДС).
Обстеження, лікування та послідуючий нагляд за хворими проводились у клініці кафедри факультетськоі терапії №1 Національного медичного універсітету ім.О.О.Богомольця.
Діагноз ВХ встанавлювався на основі комплексного клініко-анамнестичного, ендоскопічного, морфологічного, мікробіологічного, інструментального та лабораторного досліджень.
В дослідження не включалися хворі з ускладненими формами ВХ, пацієнти з алкогольною або наркотичною залежністю, вагітні або годуючи жінки, пацієнти, у котрих не можна було перевірити точність виконання схеми лікування.
При загальноклінічному обстеженні велику увагу приділяли розпитуванню хворих щодо особливостей больового та диспептичного синдромів, що були у хворих. Наявність больового та диспептичного синдромів, зазначених у різному ступеню, відмичалась у 100% обстежених. Біль в епігастрії був різної інтенсивності: дуже сильний біль був відмічений у 435 хворих (55%), біль середньої важкості був у 260 обстежених (32,9%). Нічний біль та біль натще відмичали 538 пацієнтів (68,1%).
Серед диспептичних скарг найбільш часто спостерігався симптом печії - у 453 хворих (57,3%) та відрижки кислим - у 335 хворих (42,4%). Декілька ріже відмічалась тошнота - у 276 (34,9%) та блювота, що давала полегшення - у 145 (18,4%) хворих. У більшості хворих були закрепи - у 446 (56,4%) паціентів. У 296 хворих (37,5%) спостерігалась підвищена втома та слабкість, у 191 (24,1%) - порушення стулу, у 288 (36,4%) - різні порушення нервово-психічної сфери у вигляді соматогенного неврозу або сомато-невротичного синдрому.
Згідно ретроспективним анамнестичним даним 502 обстежених (63,5%) страждали до постанови діагнозу ВХ хронічним гастритом. У 43 хворих (5,4%) в анамнезі була перфоративна виразка, у 50 (6,3%) - кровотеча, у 32 (4,1%) - була проведена операція: селективна проксимальна ваготомія з пілоропластикою або резекція шлунку.
Загальний стан у 210 хворих (26,6%) характеризувався як стан середньої важкості, у останніх - як задовільнений.
Серед обстежених у 240 хворих (30,4%) ВХ була діагностована вперше. У залишившихся паціентів виразковий анамнез коливався від 1 до 30 років. Згідно існуючим у нашій країні класифікаціям (П.Я.Григорьев 1986; А.С.Логинов 1996; ; И.И.Дегтярева, 1995 и др.) ці хворі страждали на ВХ різного ступеню тяжкості. Згідно цих класификацій перебіг ВХДК розподілявся на легкий (загострення виникають кожний рік, їх тривалість не перевищує 3-х тижнів), середньотяжкий (загострення виникають щорічно, але не більше 2-х разів на рік з тривалістю не більше 4-х тижнів) та тяжкий, часто рецидивуючий, коли число рецидивів на рік перевищує 2 - 3, а клінічна тривалість кожного загострення перевищує 4 тижні. Усі паціенти, у яких ВХ не була діагностована вперше (550 хворих), були розділені по ступеню тяжкості на вказані групи.
Розподіл хворих в залежності від статі, віку, тривалості захворювання та локалізації виразкового дефекту подано в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Розподіл хворих в залежності від статі, віку, тривалості та тяжкості перебігу та розміру виразкового дефекту
Хворі на ВХДК Кількість хворих* Чоловіки
* Жінки514 (65,1%)
276 (34,9%)Вік (середній):
- до 20 років:
- 21-30 років:
- 31-40 років:
- 41-50 років:
- 51-60 років:
- 60 і більше: 16-78 (43?11,5)
68 (8,6%)
172 (21,8%)
245 (31%)
130 (16,5%)
125 (15,8%)
50 (6,3%)Тривалість захворювання:
- Вперше діагностована
- До 1 року
- 1-5 років
- 5-10 років
- Більше 10 років
240 (30,4%)
160 (20,2%)
151 (19,1%)
180 (22,8%)
59 (7,5%)Тяжкість перебігу:
-Легкий
-Середньотяжкий
-Тяжкий
210 (26,6%)
536 (67,8%)
44 (5,6%)Розмір виразкового дефекту:
- до 0,5 см кв.
- 0,5-1,0 см кв.
- більше 1,0 см кв.
193 (24,4%)
505 (63,9%)
92 (11,6%)
Як видно з цифрового матеріалу, наибільше число хворих на ВХДК було чоловічої статі у віці від 20 до 40 років с тривалістю захворювання від 5 до 10 років. Серед обстежених хворих переважали пацієнти з середньотяжким перебігом - 536 хворих (67,8%), з розміром виразкового дефекту від 0,5 до 1 см. кв. У переважної кількості хворих на ВХДК (682 хворих) були одиночні виразки в цибулині дванадцятипалої кишки - (86,3%). У залишившихся хворих відмічалось по 2 виразкових дефекти. Розміри виразкових дефектів ДК до 0,5 см. кв. відмічались у 193 хворих (24,4%), від 0,5 до 1 см. кв. відмічались у 505 (63,9%) обстежених. У 92 хворих (11,6%) виразковий дефект був більше 1 см. кв.
2.2.Інструментальні засоби дослідження.
Усім хворим для веріфикації діагнозу проводилось первинне ендоскопічне обстеження, котре повторювалось через 4 тижні. Якщо загоєння виразки у цей строк не було, гастроскопія повторювалась ще через 2 і 4 тижні на фоні продовжуючого лікування. Ендоскопічне дослідження проводилось відеоендоскопами останнього покоління системи EVIS-140 (OLYMPAS, Японія). При ендоскопічному дослідженні, що проводилось до лікування, окрім розмірів та площини виразкових дефектів та іх кількості, звертали увагу на ендоскопічну оцінку активності виразкового процесу по критеріям, прийнятим Всесвітньою гастроентерологічною асоціацією у 1994 році.
Виділяли слідуючі стадії ендоскопічного загострення ВХ:
1 стадія - виразка контактно кровоточить;
2 стадія - дно виразки вкрито фібрином, виразка готується до загоєння;
3 стадія - спостерігається епітелізація виразки;