РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗМІСТУ І МЕТОДИКИ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ГУМАНІТАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ДО ВИКОНАННЯ ТЬЮТОРСЬКИХ ФУНКЦІЙ В СИСТЕМІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ
2.1. Логіка і методика експериментального дослідження
2.1.1. Готовність як показник ефективності підготовки майбутніх учителів гуманітарних спеціальностей до виконання тьюторських функцій в системі дистанційної освіти.
Звертаючись в експериментальному дослідженні до вивчення стану готовності майбутніх учителів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти, ми брали до уваги:
- що вивчення інформатики, психології і педагогіки, методики викладання предмета є обов'язковою складовою підготовки студентів на кожному факультеті вищого педагогічного навчального закладу, зміст і мету яких визначено Законом України "Про вищу освіту", навчальними програмами тощо; тобто кожен випускник педагогічного закладу освіти сьогодні повинен бути достатньо компетентним у питаннях, що забезпечують можливість використання нових інформаційних технологій і комп'ютерної техніки в навчально-виховному процесі під час викладання свого предмета;
- протягом останніх років, зважаючи на особливу гостроту проблеми комп'ютеризації освіти і формування інформаційної грамотності фахівців, у навчальних планах, за якими здійснюється підготовка майбутніх учителів за всіма спеціальностями - у вищих педагогічних навчальних закладах значно збільшено обсяг годин на вивчення інформатики, що є обов'язковою навчальною дисципліною, на вивчення якої передбачено 342 години.
Крім того, питання використання комп'ютерної техніки розглядаються у змісті курсів: "Педагогіка", "Методика викладання предмета", "Технічні засоби навчання", "Інформатика та використання ЕОМ у психології", "Нові інформаційні технології" тощо. Це дозволяє припустити, що майбутні вчителі, підготовка яких на сьогодні здійснюється у вищих навчальних закладах, повинні бути достатньо обізнаними щодо використання нових інформаційних технологій та комп'ютерів у професійно-педагогічній діяльності і, зокрема, підготовленими до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти.
Діагностика рівня готовності майбутніх учителів, які закінчують педагогічний університет та студентів ІІ курсу, до виконання функцій тьютора здійснювалася за компонентами і показниками професійно-педагогічної готовності. Виокремлюючи феномен готовності як показник ефективності досліджуваного змісту і методики підготовки студентів до виконання функцій тьютора в системі дистанційної освіти, ми мали на увазі, що розуміння готовності як істотної передумови цілеспрямованої діяльності, її регуляції, усталеності й ефективності дозволяє актуалізувати її в різних видах діяльності.
Зазвичай, розрізняють два підходи до трактування сутності готовності:
1) як психологічного стану, налаштованості на діяльність;
2) як якості усталеної характеристики особистості, що формується внаслідок підготовки особистості до певного виду діяльності (довгострокова готовність). При цьому більшість авторів дотримуються загальної позиції, згідно з якою готовність до діяльності є інтегральним утворенням, що складається з комплексу різноманітних, пов'язаних між собою, елементів [50, 77, 215 та ін.].
У педагогічних дослідженнях переважним є розуміння готовності як усталеної характеристики особистості вчителя, що обумовлює успішність його діяльності як педагога-професіонала. Готовність до професійно-педагогічної діяльності виступає найбільш узагальненою характеристикою якості результату підготовки майбутнього вчителя до виконання означеної діяльності.
Готовність до професійно-педагогічної діяльності базується на індивідуальних особливостях майбутнього вчителя як суб'єкта навчально-пізнавальної діяльності і є вихідною характеристикою його особистісного становлення як педагога-професіонала.
За В.О.Ганзеном [50], К.М.Дурай-Новаковою [77], О.П.Санніковою [215] готовність до професійно-педагогічної діяльності як новоутворення в психологічній структурі особистості формується в процесі вибіркового усвідомлення і привласнення студентом, майбутнім фахівцем, соціально-імперативної інформації (змісту освіти) та пристосування її до власних потреб і психофізіологічних здібностей. За своїм змістом і характером функціонування готовність до професійно-педагогічної діяльності являє собою прообраз, стартову діючу модель майбутньої діяльності, в якій наявні всі елементи і психологічні механізми діяльності, обумовлені вимогами професії, ставленням до неї особистості та її можливостями. За будовою ця модель може бути структурована залежно від виокремлюваних функцій за багатьма компонентами, зокрема такими, як-от: мотиваційний, когнітивний, орієнтаційний, операційний, вольовий, оцінний тощо.
У дослідженнях, присвячених готовності вчителів до використання засобів комп'ютерної техніки в професійній діяльності, загальним також є її розуміння як інтегративної якості особистості, що характеризується багатокомпонентною і багаторівневою структурою і визначає потенційну підготовленість особистості до виконання професійно-педагогічної діяльності за допомогою означених засобів. Слід зауважити, що склад компонентів, які виділяють дослідники у цьому утворенні, багато в чому схожий до тих, що виокремлюються в загальній готовності, але їх наповнення змістом істотно відбиває або специфіку конкретної професії, або аспект предмета, у процесі навчання якого формується ця готовність [215].
Визначаючи змістові характеристики готовності майбутніх учителів до виконання функцій тьютора ми мали на увазі, що готовність до конкретної діяльності визначається системою вимог, що ставить до особистості ця діяльність. Тому основою виділення компонентів готовності до певної діяльності повинні бути характеристики самої діяльності.
Відомо, що професійна діяльність учителя містить у собі різноманітні види діяльності, у тому числі й інформаційну. Інформаційну діяльність учителя, організовану за допомогою нових інформ