РОЗДІЛ 2
ГЕОЛОГІЧНА ОСНОВА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методика геологічних побудов
Вибір вихідних параметрів при побудові геологічних карт зрізів залежить від їх цільового призначення. Зрозуміло, що, насамперед, за їх допомогою вивчається геологічна будова території, яка картується, вони є основою для геологічного і тектонічного районування, а також ними визначається досяжність утворень, пов'язаних з певними корисними копалинами, та вибір оптимальних напрямків пошукових робіт [46, 47]. Як витікає із змісту попереднього розділу, потреба в таких картах була обумовлена не стільки необхідністю всебічного вивчення осадового чохла ДДЗ, скільки вимогами сучасних методик підрахунку потенційних ресурсів ВВ. Згідно з ними обраховуються обсяги ресурсів нафтогазоносних районів і комплексів з визначенням фазового стану ВВ, категорій ресурсів та їх адміністративною належністю з відповідною прив'язкою до певних рівнів залягання нафтогазоносних утворень. Масштаб побудов певною мірою впливає на точність підрахунків. Тому, якщо передбачати використання карт зрізів при оцінці ресурсів ВВ, необхідно обгрунтувати три вихідних параметри: масштаб побудов, рівні зрізів, та стратиграфічні підрозділи, які підлягають картуванню. Вони мають також відповідати вимогам, які виникають, виходячи з сучасного ступеня вивченості території, що оцінюється.
При виборі масштабу карт враховувалися дві обставини. По-перше, прагнення досягти найбільш можливих крупності і детальності карт, при яких графічне відображення суто геологічної ситуації дозволяло б без перевантаження доповнити карту блоками інформації з нафтогазоносності відповідних товщ. Такий підхід підкреслює цілеспрямованість карт і виконаних досліджень. По-друге, вибраний масштаб мав бути на ступінь крупніший, ніж прийнятий у попередньому підрахунку ресурсів, щоб при необхідності зміни масштабів графічної основи уникнути зайвих перебудов і доповнень. Якщо умови оцінки залишаться без змін, тоді трансформація карт в менший масштаб буде носити суто технічний характер. Цим вимогам відповідає М 1:200 000, тим більше, що кількість і якість фактичного матеріалу для карт такого призначення була достатньою.
При виборі рівнів треба було керуватися як необхідністю найбільш повно висвітити особливості будови осадового чохла, так і прагненням створити одну з графічних основ для об'єктивної оцінки потенційних ресурсів ВВ. Практика попередньої оцінки ресурсів показала, що оптимальним положенням верхнього рівня є мінус 3000 м. Ця верхня відмітка (мінус 3000 м) відповідає рівню, вище якого у сучасний період вивченість і опошукованість надр найвища, тому зараз вищий інтервал не викликає особливої привабливості для пошуків значних покладів ВВ. Слід також враховувати, що значна частина товщі від 0 до 3000 м припадає на відклади мезозойсько-кайнозойського віку. Крім цього, саме на цій відмітці розповсюдження порід одного з верхніх нафтогазоносних комплексів (верхньокам'яновугільно-нижньопермського) досягає своїх максимальних значень. Нижній рівень мінус 7000 м - це найбільша технічно доступна на теперішній час глибина, нижче якої в найближчому майбутньому геологорозвідувальні роботи не проводитимуться. Крім цього, даний рівень був прийнятий за максимальну глибину в попередньому підрахунку потенційних ресурсів ВВ і зараз немає переконливих геологічних чи технічних підстав його заглиблювати. Покілометровий інтервал картографічних побудов, який пропонується, дозволяє більш повно висвітлити геологічну будову найменш вивченої глибокозануреної частини осадового чохла ДДЗ, яка з 80-х років минулого сторіччя стала основним джерелом поповнення розвіданих запасів ВВ в Україні. Цією обставиною пояснюється прагнення відобразити на картах максимум інформації про особливості її структури та нафтогазоносності за останніми даними глибокого буріння, матеріалів, одержаних у результаті реалізації нових модифікацій сейсмічних досліджень, та структурно-геологічних побудов нового покоління. Поки що не існує причин для зменшення інтервалу між рівнями з метою удосконалення чи покращення оцінки ресурсів западини.
Розчленування відкладів осадового чохла ДДЗ, яке прийняте при побудові карт, проведене у відповідності зі стратиграфічними схемами фанерозойських утворень України для геологічних карт нового покоління [48], а їх індексація запозичена із Стратиграфічного кодексу України [49]. Стосовно питань розчленування розрізів окремих свердловин слід зауважити, що тут були використані матеріали стратиграфічних груп ДГП "Чернігівнафтогазгеологія" та "Полтаванафтогазгеологія", а також Чернігівського відділення УкрДГРІ. Вони виконані Г.І. Вакарчуком, Л.П. Кононенко, С.В. Онуфришин, Л.Г. Вінниченко, Л.П. Соляник, А.О. Біликом, О.С. Владимировим, В.Т. Кривошеєвим, В.А. Пуповим, О.А. Сайко та ін.. Фактичний матеріал, що є у теперішній час, дозволив на картах окреслити виходи відкладів окремих ярусів, під'ярусів і навіть світ з метою максимальної деталізації будови палеозойських відкладів регіону. На ділянках, де недостатньо даних буріння і матеріалів сейсморозвідки, а також у місцях різкого згущення геологічних границь, здійснено об'єднання окремих стратиграфічних підрозділів в єдину товщу. Враховуючи цільове призначення карт зрізів, на них, крім зазначених вище геологічних границь, показані також контури стратиграфічних підрозділів, які входять до складу нафтогазоносних комплексів [50] (дод. А). Це дозволило без труднощів визначити сучасні межі розповсюдження продуктивних товщ на будь-якій з них. Крім цього, на картах зрізів набули свого відображення геологічні границі відкладів, що складають структурно-формаційні комплекси, які були покладені в основу складання Тектонічної карти ДДЗ масштабу 1:200 000 (О.К. Ципко, та ін., 1996р.).
Для кращого сприймання виконаних побудов вони були трансформовані у масштаб 1:500 000. При цьому не була втрачена інформація, яка притаманна картам середнього масштабу. Тут слід зауважити, що ступінь кондиційності геологічних карт зрізів на різних рівнях неоднозначний. Він пояснюєтьс