РОЗДІЛ 2
ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ІННОВАЦІЇ В СУЧАСНІЙ НІМЕЦЬКІЙ МОВІ, СКЛАД І ВИТОКИ: КОГНІТИВНИЙ АСПЕКТ
Вступні зауваження
У другому розділі пропонованого дослідження висвітлюються питання когнітивного аспекту фразеологічних інновацій, їх ідеографічної та семантичної характеристики за допомогою класифікаційного методу дослідження, а також за допомогою ономасіологічного та семасіологічного підходів.
У сучасній мовознавчій науці утвердилася думка про те, що при аналізі мовних явищ доцільно суміщати ономасіологічний та семасіологічний підходи. Ономасіологічний (номінативно-репрезентативний) ракурс аналізу апелює до орієнтації мовної одиниці на ментальний зв'язок із реальним світом, семасіологічний (внутрішньоструктурний) репрезентує слово відносно до інших одиниць мови у лінійному ряді або у парадигматичних групах. Поєднання цих підходів є особливо перспективним при вирішенні актуальних проблем загального мовознавства, зокрема при висвітленні питань про сутність номінативної функції мови, яка тісно пов'язана з її комунікативною та когнітивно-гносеологічною функціями. Цей зв'язок є особливо релевантним при аналізі виникнення нового найменування як нового мовного знака [ 7; 8; 84].
Аналізуючи склад і витоки ФІ, ми намагалися створити більш чітку картину інноваційних процесів у галузі фразеології із врахуванням когнітивної методології. З огляду на зазначене, розглянемо такі питання: знакова природа фразеологічних інновацій та їх когнітивний аспект: когнітивна модель ФІ і концепти; ідеографічна характеристика фразеологічних інновацій - клас, сфери, найхарактерніші концепти; семантичний аналіз, концептуальні ряди.
2.1. Когнітивний аспект фразеологічних інновацій
У сучасному мовознавстві існують такі поняття як "сигнали" і "знаки", які перебувають у безпосередньому зв'язку один з одним. У теорії інформативності сигнал є носієм певного потенційного знака [244: 98]. Ми припускаємо, що сигнал представляє собою субстанцію, яка застосовується для передачі інформації. На думку Т.А. Себеок, сигнал передає за допомогою мовця механічно чи конвенційно певну дію [263: 97]. Коли сигналу приписується інформація через конвенцію, то в такому випадку ми говоримо про знак. Інформації є в багатьох системах - технічних, біологічних і т.д., проте для нас важливою є соціальна інформація, оскільки вона є продуктом цілеспрямованої людської діяльності. На думку Й. Дітце, "соціальні інформації утворюють сукупність дат, фактів, знань, які в пізнавальному і продуктивному процесах відповідають людині, змінюються і переопрацьовуються" [203: 10]. Знаки виступають, таким чином, носіями свідомості людського процесу пізнання і, отже, виконують відповідно комунікативну та гносеологічну функції. Соціальні інформації, які нам надають знаки, мають комплексний характер, на основі них ми робимо важливі висновки стосовно функціонального статусу фразеологізмів.
У межах цієї роботи нас цікавлять соціальні інформації і тому ми стисло їх представляємо :
- семантична інформація визначає зміст знака; ця інформація утворює понятійні компоненти значення мовного знака;
- сигматична інформація вказує на взаємозв'язок між знаком і об'єктом, що описується; на нашу думку, ця інформація є основою для ономасіологічної класифікації фраземи;
- прагматична інформація характеризує цінність змістовності знака для мовця; ця інформація несе емоційно-ціннісний компонент значення мовного знака;
- синтаксична інформація визначає комбінаторність окремих інформацій; ця інформація визначає семантичну сумісність фразеологізмів з іншими елементами тексту [203: 11].
Отже, ми наголошуємо не лише на особливості фраземи як мовного знака, але й на соціальній інформативності, яку містить фразема. Вона передає чотири типи інформації, а це ще більше виявляє когнітивний аспект не лише фраземи, але й фразеології взагалі.
У сучасній когнітивній науці виділилось два основних підходи:
1. У вузькому розумінні ("modularer Ansatz") когнітивна лінгвістика [КЛ] розуміє ситему мови у єдності когнітивних систем, але ще тісно пов'язану із лінгвістичним моделюванням генеративної граматики [229: 207]. Мова, її сутність є ментальними феноменами, характерним доробком людського розуму. Предметом цього концепту є знання мови. Мовна система знань організовує і визначає мовні висловлювання (внутрішня мова - innere Sprache). У цьому концепті застосовується термін модулярності. За модулярністю структура і функція систем знань визначається через релативно автономні, але взаємодіючі часткові системи (модулі), які можуть мати субсистеми (субмодулі). Кожна система має специфічну побудову і функцію при інтеракції з іншими автономними системами (є модулі для сприйняття, для поняттєвого мислення, для соціальної інтеракції, для мови), що у свою чергу знову структурується модульно у фонетичну, синтаксичну і семантичну субсистеми [190: 653-655; 229: 208]. Існує взаємодія модулів: з одного боку система знань може будуватися на основі інших модулів, з іншого боку відбувається взаємодія багатьох модулів.
Генеративна граматика виступає прототипом когнітивної лінгвістики. Імпліцитне знання є ментальною реальністю. Знання залишається у мовній системі центральним компонентом для продукції і розуміння речень та текстів. Енциклопедичне і семантичне знання розмежовуються.
Проблема поняття "значення" висвітлена у М. Бірвіш як:
1) словесне значення (у нульовому контексті, граматично детерміноване);
2) контекстуальне значення вислову (стосується концептуальної системи поняттєвого знання, поняттєво структурованого навколишнього досвіду);
3) комунікативне значення (стосується соціальної інтеракції) [190: 654-655].
2. У широкому розумінні ("holistischer Ansatz") когнітивна лінгвістика займається мовою як субсистемою когніції, тобто ментальною системою знань [229: 209; 262: 22]. Метою когнітивної лінгвістики є опис та пояснення організації та функціонування людської когніції, як мовне знання репрезентується ментальн