РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ЗАХОДІВ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПОСАДОВИХ ОСІБ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ
2.1. Визначення поняття посадової відповідальності та принципів системи спеціальних заходів адміністративної та дисциплінарної відповідальності посадових осіб органів виконавчої влади
Необхідність усунення виявлених у дисертації суперечностей є необхідним для прискорення адміністративної реформи, створення і практичного запровадження в життя "нової ідеології адміністративного праворозуміння" [87], а тому вимагає визначення теоретичної сутності поняття посадової відповідальності у сфері управління із "новим, більш демократичним осмисленням сутності і призначення права" у правовій державі - її переважно позитивним ухилом.
Слід підкреслити, що "проблема юридичної термінології заслуговує на особливу увагу. Її слід привести до європейських стандартів. Без цього неможливо розраховувати на успіх адаптації нашого законодавства до європейського" [88].
Найзагальніше визначення юридичної відповідальності міститься у "Юридичній енциклопедії", за яким юридичною вважається вид соціальної відповідальності, сутність якої полягає у застосуванні до правопорушників (фізичних та юридичних осіб) передбачених законодавством санкцій, що забезпечуються у примусовому порядку державою. Вона являє собою правовідноcини між державою в особі її органів і правопорушником, до якого застосовуються юридичні санкції з негативними для нього наслідками [89].
Це визначення відображає традиційний підхід до сутності та призначення юридичної відповідальності, за яким вчинення протиправного діяння розглядається як єдина підстава юридичної відповідальності зі зазнанням суб'єктом несприятливих наслідків його протиправної поведінки. "Юридична відповідальність, відтоді як вона виникла, завжди була відповідальністю за минуле, за вчинене протиправне діяння. Інакше можна дійти неприйнятного висновку, що особа, яка не скоїла злочину, вже несе правову відповідальність" [90]. С. Братусь вважав, що "юридична відповідальність - це той же обов'язок, але що виконується внаслідок державного примусу або прирівнюваного до нього суспільного впливу... Добровільне ж виконання обов'язку юридичною відповідальністю не є" [91].
З думкою С. Братуся не можна погодитися, насамперед, через те, що хоча юридична відповідальність, як поняття, і тісно поєднане із поняттям - "обов'язок" (із яким воно знаходиться у взаємозв'язку), вони не є ідентичними.
Крім того, призначення юридичної відповідальності не обмежується застосуванням передбачених законодавством санкцій. Її можна розуміти не тільки як відповідальність за вчинене (вчинене) порушення нормативної поведінки. Як вірно зазначається в науковій літературі, відповідальність - це категорія етики і права, що відображає особливе соціальне та морально-правове ставлення особистості до суспільства, яке характеризується виконанням свого морального обов'язку і правових норм [92]. На наявність позитивного аспекту юридичної відповідальності вказує, власне, граматичне тлумачення цього терміну у різних мовах. За винятком окремих відтінків значення слова "відповідальність" у російській, англійській, німецькій та французькій мовах співпадають. У всіх цих мовах відповідальність пов'язана з виконанням обов'язку, з необхідністю відповідати за це [93].
Тому при розгляді поняття "юридична відповідальність" і, відповідно, формулюванні її визначення доцільно виділяти два її аспекти:
а) аспект позитивний, або, як іноді пишуть, проспективний [94], тобто усвідомлення особою власного обов'язку перед суспільством, перед іншими людьми та узгодження своєї поведінки з усвідомленим обов'язком;
б) аспект ретроспективний, тобто необхідність відповідати за неправомірні вчинки, що суперечать певним соціальним нормам.
У 60-ті роки ХХ століття, коли у вітчизняній юриспруденції й, насамперед, у науці кримінального права, вчені дійшли висновку щодо необхідності розширення традиційного поняття юридичної відповідальності і включення до нього, поряд з ретроспективним, і позитивного аспекту, наявність позитивної юридичної відповідальності вбачалося в особливому стані індивіда, що характеризується глибоким розумінням інтересів суспільства і держави, активним і сумлінним виконанням ним своїх обов'язків, в тому числі і громадянського обов'язку [95]. Тут акцентувалося на суб'єктивній стороні поведінки, а відповідальність поширювалася і на правомірну діяльність суб'єктів.
Проте такий підхід до концепції позитивної юридичної відповідальності довгий час був об'єктом критики [96]. Означені автори критикували концепцію позитивної юридичної відповідальності, вважаючи, що вона є апологією ідеї юридичної відповідальності за напрям думок і почуттів, широко представлений у європейських пам'ятках середньовічного права, оскільки одним з її фундаментальних положень є теза про те, що позитивно безвідповідальна поведінка тягне ретроспективну відповідальність, кару, покарання. Хіба можна визнати позитивно відповідальним виконання суб'єктом своїх обов'язків не в силу внутрішнього переконання, а через страх бути покараним, "з-під ціпка" чи з поглядів конформізму? - питають вони. З огляду на розглянуту теорію, відповідь повинна бути негативною, а її логічний розвиток приводить до абсурдного висновку про те, що подібна "позитивно безвідповідальна" правомірна поведінка повинна бути покарана, тому що напрям думок суб'єктів, мотиви їхнього поводження заслуговують на осуд.
Зваживши на ці та інші зауваження, прихильники ідеї позитивної юридичної відповідальності вдалися до пошуків нових шляхів її інтерпретації. Саме таким чином з'явився підхід, що переносить навантаження із суб'єктивної сторони поведінки на об'єктивну, на зовнішню сторону людської діяльності. Позитивно відповідальною вважається будь-яка правомірна поведінка, за якої: а) виконуються обов'язки чи використовуються права [97], або б) реалізуються тільки юридичні обов'язки [98] незалежно від мотивів, що її обумовили.
Отже, суб'єкти
- Київ+380960830922