РОЗДІЛ 2
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ ВИЗНАЧЕННЯ ТА ЗАКРІПЛЕННЯ ОКРЕМИХ ВИДІВ І ФОРМ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ ТА ОСНОВНІ ШЛЯХИ ЇХ УДОСКОНАЛЕННЯ .................
862.1.Парламентські слухання як одна з провідних форм контрольної діяльності Верховної Ради України та її комітетів ..............................
862.2.Тимчасові слідчі комісії Верховної Ради України: порядок формування і практика діяльності ........................................................ 1002.3.Контрольна діяльність народного депутата України та шляхи її вдосконалення .........................................................................................
1232.4.Внутрішній парламентський контроль: його юридична природа, специфіка, напрямки реалізації і вдосконалення .................................
1402.5.Імпічмент Президента України та оголошення недовіри Кабінету Міністрів України в системі форм парламентського контролю ..................................................................................................
1522.6.Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в механізмі реалізації Верховною Радою України парламентського контролю ..................................................................................................
1622.7.Рахункова палата в механізмі реалізації Верховною Радою України парламентського контролю ....................................................................
166Висновки до другого Розділу .................................................................170
ВИСНОВКИ......................................................................................................
175СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................179
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. В умовах становлення демократичної, правової державності особливу актуальність набуває питання створення ефективної системи контролю за діяльністю усього державного механізму, і, в першу чергу, за діяльністю органів державного управління, інших суб'єктів права. Практика країн з усталеними демократичними традиціями свідчить про те, що важливе місце при здійсненні контролю належить саме контрольній діяльності вищого представницького органу держави - парламенту. Такий напрямок діяльності отримав назву "парламентський контроль".
Реформи, що проводяться останній час в Україні, свідчать про намагання впорядкувати взаємовідносини між гілками державної влади на основі принципу поділу влад. Конституція України 1996 р. проголосила Україну державою з республіканською формою правління. У свою чергу механізм стримувань і противаг, що є однією з гарантій існування республіки, як слід не спрацьовує. Це стосується також і парламентського контролю. Унаслідок цього виникають численні конфлікти та непорозуміння між гілками державної влади.
Останнім часом в науці конституційного права велика увага приділяється діяльності Верховної Ради України, питанню розвитку конституціоналізму та парламентаризму, активно досліджується законодавча робота парламенту, статус народних депутатів України, взаємодія гілок державної влади.
Разом з тим, ціла низка питань, що стосуються контрольних повноважень Верховної Ради України, залишається дискусійною. Проблеми парламентського контролю частково висвітлюються у роботах, присвячених механізму стримувань і противаг, конституційно - правовій відповідальності вищих органів держави, взаємовідносинам виконавчої і законодавчої гілок влади тощо. На сьогодні відсутнє комплексне конституційно-правове дослідження питання парламентського контролю на монографічному рівні. Саме цим і обумовлено вибір теми дисертації як об'єкта наукового аналізу.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах та відповідно до цільової комплексної програми "Права людини і проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування" № 0186.0.070865.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є наукова розробка і системний аналіз парламентського контролю в Україні; обґрунтування необхідності вдосконалення конституційно-правової регламентації парламентського контролю; заповнення теоретичних прогалин, що мають місце в конституційно-правовій теорії з цієї проблематики.
Для досягнення визначеної мети в дисертації поставлено такі завдання:
* визначити сутність і зміст парламентського контролю та його інституціонального механізму;
* дослідити сутність і місце контрольної функції в системі основних напрямків діяльності Верховної Ради України;
* здійснити аналіз функцій і принципів парламентського контролю на сучасному етапі державотворення в Україні;
* висвітлити види та форми парламентського контролю, сутність та специфіку правовідносин у цій сфері;
* з'ясувати стан використання парламентських слухань і парламентського розслідування як провідних форм контрольної функції Верховної Ради України;
* сформулювати пропозиції i рекомендації щодо вдосконалення контрольної діяльності народних депутатів України;
* обґрунтувати існування внутрішнього парламентського контролю та проаналізувати його основні напрямки;
* показати місце і значення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в реалізації парламентського контролю;
* дослідити роль і можливості Рахункової палати у здійсненні парламентського контролю.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в сфері парламентського контролю в Україні.
Предметом дослідження є законодавство в сфері парламентського контролю, питання його реалізації та вдосконалення.
Методи дослідження. Методологічну основу дисертації складає загальнонауковий діалектичний метод, який дає можливість проаналізувати інститут парламентського контролю у