РОЗДІЛ II. Дослідно-експериментальна перевірка методики формування готовності до професійного саморозвитку у майбутнього педагога-музиканта
2.1. Педагогічна діагностика існуючого стану готовності майбутнього
педагога-музиканта до професійного саморозвитку 110
2.2. Методика формування готовності до професійного саморозвитку та опис ходу формуючого експерименту 137
2.3. Аналіз результатів впровадження методики формування готовності
до професійного саморозвитку у майбутнього педагога-музиканта в процес його професійної підготовки 173
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ II 198
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ДОСЛІДЖЕННЯ 201
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 206
ДОДАТКИ 228
ВСТУП
Сучасний стан розвитку суспільства вимагає перегляду змісту основних положень педагогіки вищої школи щодо пріоритетів навчання та виховання молоді. Домінування у професійній підготовці випускників вищих навчальних закладів репродуктивних методів навчання і, водночас, гостра потреба суспільства в особистості, здатній до продуктивної діяльності, утворюють сутнісне протиріччя освітньої системи. Необхідність орієнтації педагогічного процесу на індивідуальність людини, узгодження її особистісного досвіду із змістом освіти вимагають переосмислення мети, завдань і методів професійної підготовки студентів, конкретизації шляхів формування творчої особистості, створення та втілення у практику інноваційних методик. Їх фундаментом мають стати принципи гуманізації освіти та особистісно орієнтований підхід, визначені Національною доктриною розвитку освіти, Державною програмою "Освіта" ("Україна XXI століття"), Державною програмою "Вчитель". Актуальними є також питання професійної самореалізації, що виступають основою готовності студентів до плідної фахової діяльності.
Особливої гостроти проблема професійного саморозвитку набуває у підготовці майбутнього педагога, якому необхідно мати значний обсяг знань, умінь та навичок з навчального предмета, бути ознайомленим з провідними положеннями психології, філософії та інших наукових галузей, уміти аналізувати власну поведінку, визначати шляхи розв'язання проблемних завдань. Важливими є сприйнятливість до нового досвіду, спроможність до самостійного творчого пошуку, сформованість прогностичних умінь, загальнокультурна компетентність й такі особистісні якості, як комунікативність, рефлексія, адаптивність та нестандартне мислення.
Проблема активності і самостійності у фаховій діяльності висвітлена у працях А.К. Абульханової-Славської, І.А. Зязюна, Н.Г. Ничкало, А.В. Петровського, Л.П. Пуховської, С.О. Сисоєвої: вчені доводять, що творчий підхід до вирішення її завдань є основою досягнення високого рівня професіоналізму, який відкриває можливості щодо опанування постійно зростаючого в наш час обсягу теоретичних знань та втілення їх у практику. Суттєвою ознакою професіоналізму є індивідуальний стиль діяльності, а джерелом - актуалізоване прагнення до професійного саморозвитку (Н.В. Кічук, К.В. Левітан, С.О. Смирнов).
Останнім часом проблеми саморозвитку і самовдосконалення вчителів стали предметом уваги багатьох вчених. Професійний саморозвиток майбутнього вчителя зайняв важливе місце серед актуальних проблем педагогіки вищої школи і розглядається у психолого-педагогічних дослідженнях Є.О. Клімова, В.Г. Кінелєва, А.М. Маркової у взаємозв'язку з поняттями "розвиток" або "саморозвиток" особистості. Увагу професійному саморозвитку в рамках з'ясування основних структурних компонентів професійного становлення індивіда приділяють Л.Г. Орбан, І.Ф. Харламов. У багатьох наукових працях і дисертаціях знайшли відображення питання професійного розвитку особистості (К. Чарнецкі), ролі мистецтва у саморозвитку особистості (М.Б. Ценко), професіоналізму педагогічної діяльності (І.Д. Багаєва), визначення психолого-педагогічних факторів підвищення професіоналізму викладача вищої школи (В.В. Панчук), формування професійної готовності вчителя початкових класів (О.М. Івлієва), готовності педагога до пошукової діяльності в умовах післядипломної освіти (Є.В. Макагон); досліджувалися також педагогічні умови професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики (Т.В. Тихонова).
Питання взаємозв'язку саморозвитку особистості із самопізнанням знайшли відображення у змісті зарубіжних теорій особистості А. Маслоу, К. Роджерса, провідною ідеєю яких є залежність процесу особистісного розвитку від чинників, що складають внутрішній світ людини, а дійові прояви зумовлені внутрішньою готовністю сприйняти зовнішній вплив і відреагувати на нього. Зазначимо, що співзвучні цим положенням погляди на досліджувану проблему мають А.І. Анциферова, А.В. Брушлінський, І.С. Кон. Отже, проблему професійного саморозвитку доцільно розглядати крізь призму готовності до його здійснення.
Про актуальність даної проблеми свідчать наукові пошуки у галузях педагогіки та психології. П.С. Перепелиця, В.В. Рибалка розглядають готовність до професійної праці у сучасних умовах. Психологічну готовність працювати по-новому аналізують Д.М. Богоявленська, І.Я. Якиманська. Здійснюються пошуки в напрямі вирішення проблеми готовності майбутніх вчителів до самоосвіти (Н.І. Ковалевська, Н.В. Редковець), продовжуються дослідження з формування готовності до різних видів педагогічної діяльності (Н.В. Лисенко, Є.В. Макагон). У галузі музичної педагогіки над питанням готовності вчителя до педагогічної імпровізації працює В.М. Смиренський.
Вагомий внесок у вирішення проблем професійного розвитку педагога-музиканта здійснили А.Г. Болгарський, І.П. Гринчук, Г.С. Дідич, В.І. Дряпіка, Т.М. Завадська, Г.М. Падалка, О.П. Рудницька, О