Ви є тут

Фізико-географічна зумовленість топонімії Гологоро-Кременецької гряди та Малого Полісся.

Автор: 
Таранова Наталія Богданівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U001604
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТОПОНІМІЇ ГОЛОГОРО-КРЕМЕНЕЦЬКОЇ ГРЯДИ ТА МАЛОГО ПОЛІССЯ
2.1. Топонімічні класифікації

Серед багатьох питань, які сьогодні стоять перед дослідженням топонімії, завжди чітко виділяється один, - як краще будувати опис топонімічного матеріалу. Так виникла не тільки необхідність, але і проблема класифікації топонімії. Але питання про метод систематизації й класифікації топонімії ще достатньо не вирішене.
Перші спроби класифікації слов'янських назв були зроблені у другій половині ХІХ ст. чеським істориком Ф.Палацьким у праці "Rozbor etymologicky misthih jmen ceskoslovenskych", яка з'явилася у 1838 році на сторінках "Casopis", "Ceskeho Museum". Він поділив місцеві назви на дві основні групи: 1) назви, утворені від імен засновників чи власників поселень; 2) назви, які є показниками топографічного положення. Крім двох основних груп, окремо виділяються назви неясні, незрозумілі. Через 20 років з'являються праці Ф.Міклошовича, у яких на основі аналізу великого слов'янського топономастичного матеріалу автор робить висновок про існування двох категорій назв: 1) топоніми, які походять від назв осіб; 2) топоніми, утворені від загальних назв. У межах кожної групи виділяються окремі підгрупи. Так, першу групу поділено на дві частини: а) назви, виражені іменником; б) назви, виражені прикметником.
На характеристиці двох категорій назв подано аналіз топонімічних назв за їх семантикою. Автор виділив групи назв, які означають землю, воду, рослини, тваринний світ, колір, будівлі, заняття людей, знаряддя виробництва, етнічні назви та назви, які безпосередньо чи опосередковано пов'язані із суспільним ладом. Схема його класифікації загалом проста й чітка. Він влучно зауважив істотну різницю між топонімами на основі лексично-семантичного значення і походження.
Як відомо, у другій половині ХІХ ст. помітне певне пожвавлення в галузі ономастичних досліджень. Так серед польських дослідників-топонімістів помітний вплив мала класифікація Ф.Міклошовича, зокрема бачимо її на прикладі праці В.Ташицького. Він ділить топонімічні назви на дві основні групи: а) назви, які завжди були назвами місцевостей; б) назви, які спочатку були назвами людей, а пізніше стали назвами територіальних об'єктів. Кожна група поділяється на підгрупи, а саме: а) охоплювала назви: топографічні, культурні, присвійні, демінутивні (здрібнілі); б) етнічні, патронімічні, службові, родові назви.
Схема класифікації В.Ташицького, яка, на його думку, повинна була лягти в основу класифікації інших слов'янських народів, зустріла схвалення, але й викликала деякі зауваження. Робота В.Ташицького цінна тим, що в ній багато фактичного топонімічного матеріалу.
Продовженням поділу топонімічного матеріалу є класифікація топонімічного матеріалу української актової мови ХІV-ХV ст. Л.Гумецької. Вона виділяє чотири групи топонімів[34].
Подібною, але не цілком тотожною, хоча побудованою на тих самих основах, є класифікація топонімії Покровського району Дніпропетровської області К.Цілуйка. Одна частина місцевої топонімії, на його думку, походить від власних назв, друга - від загальних слів. Остання група топонімів сформувалась у процесі розвитку матеріальної і духовної культури народу[143].
Не менш цікавим виявився і поділ назв населених пунктів давньої Галичини, зроблений істориком М.Кордубою, який окрім розподіляє їх на дві великі підгрупи: а) назви, що мають краєзнавчий характер; б) назви, що походять від особових імен. Назви цих двох груп, як далі вказує автор, становлять тільки дві третини усіх назв, а тому й не дивно, що під час подальшого дослідження йому довелось виділити назви в такі окремі групи, як службові, лісові, церковні, жартівливі[60].
Цей короткий огляд історії розвитку поглядів на класифікацію слов'янської топоніміки показує, що дана проблема порушувалась неодноразово, стояла у центрі уваги протягом майже цілого століття і вирішувалась дослідниками як слов'янської, так і неслов'янської топонімії. Класифікація топонімічного матеріалу може бути лише тоді доцільною, якщо вона випливає із самого матеріалу, а не створюється автором ще до вивчення даного питання. Для географічних та історичних досліджень найбільший інтерес становить семантична класифікація топонімів, оскільки вона дозволяє систематизувати назви за їх смисловим значенням. Така класифікація все більше стає у пригоді дослідникам під час різнобічного дослідження топонімії. Вона виявляє зв'язок місцевих топонімів із явищами природи, суспільними процесами, релігійними поглядами, методами господарювання тощо. Семантичну класифікацію використано у праці В.Жучкевича "Общая топонимика" (Минск, 1980); у книзі Б.Лящука "Географічні назви Карпат та прилеглих територій" (Львів, 1993) тощо.
На основі вивчення картографічних матеріалів, історичних, літературних та інших джерел на досліджуваній території виявлено велику кількість географічних назв. Проаналізований матеріал - це назви міст, сіл, хуторів, частин села, причина виникнення назв яких точно встановлена.
У роботі розглянуто 3112 топонімів, з них 2302 - назви міст, сіл, хуторів і 810 - назви частин населених пунктів.
З усього сказаного ми можемо зробити висновок, що у процесі розвитку топонімії найбільш чітко виділяються три основні принципи класифікації топонімічного матеріалу:
- по-перше, топоніми, пов'язані з географічним середовищем;
- по-друге, топоніми пов'язані з розвитком матеріальної і духовної культури, суспільно-політичним ладом і соціально-економічними відносинами;
- по-третє, це топонімічні особливості даної досліджуваної території, тобто географо-топонімічне районування.
Дану класифікацію ми подаємо у вигляді двох таблиць:
Таблиця 2.1.
Топоніми, пов'язані з географічним середовищем
№з/пНазва географо-топо-німічного районуВсьо-го на-селе-них пунк-тівТопоніми, пов'язані з рельєфно-ландшафт-ними особ-ливостямиТопоніми, пов'язані зі структурою і властивос-тями грунтуТопоніми, пов'язані з гідрологіч-ними влас-тивостямиТопо