Матриця місцевого самоврядування в Україні: моделювання, можливості, прогнозування

Розділ 2
ІНТЕРАКТИВНІ МОЖЛИВОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ
2.1 Вертикаль нової демократії участі крізь горизонталь української площини
Стратегія національної трансформації не
є предметом запозичення, бо тут
нема чого імпортувати.
Це питання можливості нації зробити
самій, що не будь для себе.
В. Клаус.
Демократія - не просто універсальна цінність і напрямок суспільного розвитку, а й система самоврядування, в якій може брати участь кожен, хто бажає. Демократія - це така система, коли влада не ставить себе вище за суспільство і вище за Закон, за якого існують незалежний суд і вільні ЗМІ, за якого структури громадянського суспільства - неурядові організації, профспілки, підприємницькі асоціації беруть реальну участь у виробленні та здійсненні політики і досягають загальноприйнятих рішень із ключових для суспільства питань шляхом проведення відкритих дебатів і переговорів, пошуку компромісів взаємодії. Така система створюється публічною політикою, коли дієздатні й ефективні органи місцевого самоврядування отримують від центральної політичної влади максимальні владні повноваження.
Демократія участі розглядається як єдиний засіб налагодження систем зворотного зв'язку, без котрих сучасне суспільство неминуче втрачає механізм самокорекції та саморозвитку. Саме так ставить проблему демократії французькій учений М. Кроз'є у своїй книзі "Блокіроване суспільство" [180, 10-15]. М.Кроз'є прямо зв'язує підвищення управлінської ефективності суспільства, його здібності своєчасно справлятися з проблемами, кількість яких зростає, з розвитком демократії участі. Проблеми повинні вирішуватися із залученням тих, чиїх інтересів вони безпосередньо торкаються. Розширюючи коло учасників, організаційно-управлінські системи розкривають свої інформаційні та енергетичні ресурси (кожний із учасників процесу прийняття рішення приносить свою, тільки йому доступну, інформацію та свій соціальний ресурс - знання, кваліфікацію тощо).
Демократія участі означає, що рішення приймаються завдяки моделі переговорного процесу, коли інтереси усіх учасників беруться до уваги. Атож виходить: рішення стають гнучкими й комплексними, а їх перетворення до реального життя полегшується. Розширення можливості відкритих переговорів означає не ослаблення влади, а, навпаки, зростання її ефективності. Воно дозволяє інтегрувати у сферу відносин, які вважаються узаконюванні та інституйовані усе, що до тієї пори практикувалось приховано або визрівало підспудно [105, 151-152].
Демократія участі реалізується тоді, коли думка кожного виборця донесена до вищого керівництва міста, до голови, або коли ця думка, врахована при розгляді того чи іншого питання на сесії через посередництво депутата. Тобто депутат буде хорошим провідником інтересів своїх виборців, коли на його рівні побажання виборця не будуть обриватися.
Демократія участі сприяє наданню кожному членові територіальної громади можливості висловлювати свою думку як через депутатів, так і безпосередньо. При демократія участі кожен мешканець міста чи села має змогу впливати на своє власне життя й життя своєї громади.
Перешкоджає вільному розвиткові демократії участі в Україні на місцевому рівні те, що впродовж десятиліть органи місцевого самоврядування були органами державної влади. Ставлення громадян до органів місцевого самоврядування саме як до інструменту держави. Звідси і проявляється або недовіра до їхніх ініціатив, або виключно "споживацьке" ставлення до органів місцевого самоврядування, які зобов'язані опікувати потреби окремих громадян.
Утім в основі демократії лежить принцип розподілу влади на окремі гілки, застосування системи взаємних стримувань й противаг і, насамперед, принцип особистої відповідальності. У цьому ракурсі органи місцевого самоврядування є водночас і органами влади, й інститутами громадянського суспільства. Ефективність управління ними забезпечується відкритістю системи самоврядування для контролю з боку громади і регулярними виборами представників громади, на яких покладено здійснення управлінських функцій. Таким чином, демократія участі вимагає залучення всіх членів громади, які того бажають, до формулювання й реалізації владних рішень, що походить із сутності місцевого самоврядування.
У Стародавній Греції право демократичного здійснення влади, тобто право громадян брати участь в управлінні своїм містом, було "почесним обов'язком" [4, 591]. Така форма "демократії участі" мала безперечно важливий елемент - загальне обговорення рішень, що мали значення для всієї громади. Хоч у ході такого обговорення неможливо було задовольнити бажання всіх, але виникала можливість дійти компромісу, коли приймались рішення доцільні для всієї громади. Тобто ефективне демократичне управління можливе лише за умови децентралізації процесу вироблення й прийняття рішень. Втім демократизація потребує надання значних повноважень місцевим громадам в прийнятті й реалізації рішень. Водночас потрібне також і прагнення до участі в самоуправлінні самих громадян. Домогтися цього можна шляхом належного виховання всіх учасників процесу. Демократії участі потрібно вчитися, тому що демократія участі, насамперед, потребує:
- уміння робити усвідомлений вибір і відстоювати його;
- здібностей аналізувати діяльність політиків;
- навичок кваліфіковано вести діалог із представниками різних верств суспільства;
- спроможності через переговори досягати компромісних рішень.
Матриця демократії участі, на думку дисертанта, може мати наступне композиційне укомплектування:
- основа демократії участі - рівність і відкритість відношень;
- свою участь у політичному процесі люди самі реалізують і координують;
- пошук спільних ідей, що об'єднують членів громади;
- ідеї, висловлені кожним з учасників, мають цінність;
- члени громади усвідомлюють мету й шляхи подальшого розвитку;
- відсутність одноосібного приймання рішення, які стосуються громади;
- передбачається зворотний зв'язок щодо будь-яких форм передання інформації;