РОЗДІЛ 2
ЕТАПИ ДОСЛІДЖЕНЬ ГІДРОФІЛЬНОЇ
ФЛОРИ ТА ЇХ АНАЛІЗ
Перші відомості про гідрофільну флору Придніпровської височини були наведені В. С. Бесcером (Besser) [34]. Автор описав 150 видів рослин, які досить часто зустрічалися на території північно-східної частини Придніпровської височини.
Систематичне вивчення гідрофільної флори регіону тісно пов'язане з науковими експедиціями другої половини ХІХ століття, які були організовані Петербурзькою Академією наук [35; 36], і співпадає з початком флористичних досліджень в Україні [35; 37].
Ботанічними дослідженнями загального характеру Е. Р. Траутфеттера [38 - 40], О. С. Роговича [41], А. Л. Андржієвського [42] та інших авторів починається перший, флористичний етап досліджень гідрофільної флори регіону (1852 - 1923 рр.).
На даному етапі в основному досліджувалась флора південної частини Київської та північної і центральної - Черкаської областей. У працях О. С. Роговича [43, 44], А. Л. Андржієвського [45], Г. Бельке (Belke) [46], І. Ф. Шмальгаузена [47], В. В. Монтрезора [48, 49], Й. К. Пачоського [50] наведені списки судинних рослин, охарактеризовані умови їх зростання, місцезнаходження видів і частота їх трапляння в межах долин окремих річок. Була більш вивчена лише гідрофільна флора басейну р. Рось [34; 40; 42; 44; 45; 48; 51]. Найвагомішими з огляду на різноманітність досліджуваних екосистем на той час були роботи В. В. Монтрезора [48] і Ф. Ф. Кіркора [52]. У працях цих авторів описані види гідрофільної флори, які досить часто зустрічалися на заплавних луках, болотах і водоймах басейнів річок Дніпра, Росі, Південного Бугу, Тетерева (Ceratophyllum demersum, Potamogeton crispus L., Elodea canadensis Michx., Lemna trisulca L., L. minor L. тощо).
Наводяться дані про поширення декоративних (більше 100 видів) та рідкісних рослин, що потребують охорони (Salvinia natans, Trapa natans, Nymphaea alba, Parnassia palustris L.) [48; 53].
У праці Й. К. Пачоського [54] дається загальна характеристика флори західної частини Черкаської області. Автором вперше було виявлено на околицях міст Умані і Тального Epipactis helleborine (L.) Crantz. Встановлено, що з досліджених ділянок повністю зникли представники родин Droseraceae і Nymphaeaceae. На думку автора, одним із чинників антропогенної трансформації флори були проведені в регіоні меліоративні роботи.
Флору південно-східної частини Черкаської області, включаючи і гідрофільну, на цьому етапі досліджували Н. Тржебинський (Trzebinski N.), Н. Яната і О. Яната [55].
Отже, на першому етапі досліджень були складені флористичні списки гідрофільної флори окремих регіонів Придніпровської височини, які стали основою подальших ботанічних досліджень території.
Роботами Д. К. Зерова [55], М. М. Підоплічка [56], М. К. Гродзинського [57, 58], що пов'язані з подальшим, більш глибоким дослідженням флори регіону та уточненням існуючої на той час ботанічної інформації, відзначається другий - еколого-флористичний етап (1924 - 1940 рр.) дослідження гідрофільної флори регіону.
Складено флористичні зведення окремих територій Придніпровської височини [56; 59]. Серед них виділялася робота Д. К. Зерова [55], що містила список флори території сучасної Черкаської області. Список включав 101 вид судинних рослин, з яких біля 30 зустрічалися переважно на болотах. Автор виділив поліський і лісостеповий типи флор. Північний тип флори, на думку автора, тісно пов'язаний з флорою сучасної і колишньої долин Дніпра.
У роботах М. К. Гродзинського [57, 58] характеризувалася флора заплавних лук і боліт річки Рось. Автор виділив характерні флористичні елементи лук центральної заплави Росі (Poa pratensis L., Festuca pratensis Huds., Dactylis glomerata L., Phleum pratense L.) і притерасної заболоченої частини заплави (Сarex acuta, C. flava L., C. rostrata, Eriophorum angustifolium Honck., Calamagrostis canescens (Weber) Roth, Agrostis stolonifera, Poa trivialis L., Equisetum fluviatile, Lathyrus palustris L., Galium palustre L., Menyanthes trifoliata).
Характеризуючи флору околиць Білої Церкви (890 видів) та південної частини Київської області (925 видів), автор навів список 130 рідкісних рослин. З них 15 видів - представники гідрофільної флори (рід Carex L.- 11 видів, рід Eriophorum L.- 2 види, роди Juncus L. і Ranunculus L. - по одному виду).
У праці Ю. М. Семенкевича [60] також вказані місцезростання рідкісних видів гідрофільної флори північної частини регіону (Drosera intermedia Hayne, Aldrovanda vesiculosa L., Dactylorhiza incarnata (L.) Soo, Orchis traunsteineri (Saut.) Soo, O. maculata (L.) Soo, Equisetum telmateia).
На цьому етапі розгорнyлися роботи з вивчення рослинного покриву боліт України. Вперше зроблені спроби виділити екологічні групи рослин за відношенням їх до водного режиму боліт [61 - 63]. Зокрема, Д. К. Зеров [63] дав ботаніко-географічну характеристику Ірдинських боліт і боліт долини річки Тясмин.
Створення в Україні гідробіологічних наукових станцій зумовило збільшення обсягів досліджень, в яких основним завданням було вивчення водних ресурсів [64 - 67]. У цих роботах була запропонована типізація заплавних водойм річок Вінницької, Кіровоградської, Київської областей, розроблені схеми їх заростання залежно від особливостей заплави і рельєфу дна, проведений поділ видів на екологічні групи та з'ясовано вплив екологічних чинників на розвиток окремих видів та їх угруповань.
Другий етап вивчення гідрофільної флори відзначався домінуванням робіт еколого-топологічного спрямування.
На третьому, еколого-ценотичному етапі дослідження гідрофільної флори (1946 - 1981 рр.) широкого розвитку набувають роботи з питань вивчення екологічних особливостей флори русла і заплавних водойм Верхнього, Середнього і Нижнього Дніпра [68 - 74]. У роботах Н. А. Сідельника [75] та І. Л. Корелякової [71, 76, 77] наводиться еколого-ценотична класифікаційна схема рослинності та аналізуються взаємозв'язки між водними рослинами