Вы здесь

Інформаційний розвиток сучасної України у світовому контексті: політологічний аналіз.

Автор: 
Дубас Олексій Павлович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
3404U002867
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО ПРОСТОРУ І УТВЕРДЖЕННЯ
НОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В УКРАЇНІ
2.1. Стан та основні напрями інформаційного розвитку
в умовах політичної трансформації українського суспільства
За останні десятиліття у світі стрімко зріс обсяг інформаційних потоків,
внаслідок чого для його обробки традиційними засобами не вистачило б зусиль
усього людства. Нині без наукових і практичних розробок у галузі інформатики,
які активно ведуться в розвинених країнах, неможливий прогресивний розвиток не
лише в економіці, технічних і природничих науках, а й у сфері політики,
суспільних наук, міжнародних відносин. Така ситуація кардинально змінює
характер конкуренції держав на світовій арені. З цього приводу український
дослідник В. Іщук зазначає: «Глобалізація, прискорене зростання
транснаціональних компаній загрожує національним державам новітньою формою
мобільного економічно-духовного імперіалізму, який дедалі впевненіше захоплює
ринки збуту, через ЗМІ і культуру нав’язує свої правила гри, цінності та
світогляд. Фільтрація інформації, сконцентрованої в англомовному світі,
призводить до того, що посткомуністичні країни, з одного боку, відсуваються від
встановлених рівноправних відносин у царині інформатики й обміну інформацією, а
з другого – стають об’єктом масованої культурної і світоглядної експансії, а
звідси й експансії іноземного капіталу» (75, с. 21).
Про негативні сторони політики інформаційного суспільства Заходу щодо інших
країн, зокрема країн СНД, у дуже гострій формі застерігають автори книги «На
порозі надцивілізації» В. Кузьменко і О. Романчук (105, с. 108–112). Подібні
думки висловлюють й інші вітчизняні та зарубіжні автори. Зрозуміло, такі
застереження не зайві. Вони повинні орієнтувати громадськість, політиків. Однак
не потрібно драматизувати ситуацію і бачити лише злі наміри. Слід враховувати і
звичайні природні процеси світового розвитку, коли за певного сприятливого
збігу обставин то одні, то інші держави або групи держав вириваються вперед, а
інші країни з часом досягають їхнього рівня, а деякі навіть перевищують той
рівень. Так і в сучасну інформаційну еру потужні лавини передового, нового, що
є в економіці, науці, техніці, культурі, інформації розвинених країн, не
вміщуються в їхніх межах, а виливаються назовні, шукаючи простору. Крім того,
за природним законом, нове, передове, досконаліше сприймається, наслідується,
запозичується повсюди добровільно. Коли відбувається добровільне запозичення
чогось нового, воно адаптується до національного, збагачуючи це національне.
Коли ж щось накидається силоміць, це пригнічує націю, денаціоналізує її.
Звичайно, розвинені країни і об’єктивно, і з суб’єктивних мотивів якийсь час
матимуть вигоди і переваги над іншими. Проте функціонування економіки передових
країн, як того вимагають ринкові закони, потребує адекватних технологій,
адекватної інфраструктури і врешті нових сегментів світового ринку.
У країнах, які поки що перебувають на індустріальній і навіть доіндустріальній
стадіях, інфраструктура й технології інформаційного суспільства як уже
виникають, так і далі виникатимуть. При цьому слід наголосити, що сила
комерційного інтересу все-таки переважує силу національно-державного егоїзму, а
особливо, коли йдеться про інформаційне суспільство як суспільство знань,
інтелектуалізму, культури, демократії, глобалізму. Елементи інформаційного
суспільства активно вторгаються у Східну Європу і на пострадянський простір.
Виходячи з цього, актуальною проблемою для України є входження у європейський
інформаційний простір, який включає територіально розподілені й об’єднані між
собою засоби телекомунікацій, автоматизовані бази даних, програмне забезпечення
функціонування комп’ютерних комплексів, лінгвістичну термінологічну основу
головних країн Європи, нормативно-правову базу використання інформаційних
потоків, наукові досягнення в галузі соціально-гуманітарних наук (політології,
правознавства, економічної теорії, соціології та ін.).
Процес політичної трансформації, який переживає українське суспільство разом з
іншими постсоціалістичними країнами, потребує всебічного аналізу, особливостей
суспільно-політичного розвитку. Різноманітні процеси, що відбуваються в рамках
політичної трансформації, потребують приведення їх у відповідність із
національною специфікою, традиціями, потребами й можливостями суспільного
організму. А це, в свою чергу, передбачає: переоцінку наявного стану
суспільства й оцінку змісту та масштабів системної кризи; соціальну діагностику
можливостей і шляхів виходу з кризової ситуації; ліквідацію елементів
попередньої політичної системи, невідповідних сучасному рівню суспільного
розвитку та його тенденціям; обґрунтування характеру подальшого розвитку на
основі нових технологічних характеристик соціальної інфраструктури. При цьому
слід пам’ятати, що єдиної технології трансформаційних змін не існує. А тому
слід орієнтуватися на унікальну систему відносин і взаємодії спільнот
конкретного суспільства, не забуваючи, звісно, про контекст — специфіку
розвитку людської цивілізації, що дедалі все більшою мірою обростає
інтегративними зв’язками, перетворюється на єдине ціле.
Виходячи з вищезазначеного, одним з найважливіших завдань сучасного розвитку
України є ґрунтовне дослідження основних напрямів інформаційного розвитку.
Аналіз наявних джерел дає підстави для їх визначення з фіксацією сучасного
стану досліджуваного сегмента суспільно-політичного життя України. У
розв’я­занні цього питання автор спирається на проект «Концепції національної
інформаційної політики», де диференційован