РОЗДІЛ 2
Характеристика соціально-психологічних механізмів формування професійної відповідальності в умовах спільної управлінської діяльності
2.1. Взаємна відповідальність та відповідальна взаємозалежність як соціально-психологічні механізми формування професійної відповідальності колективних суб'єктів управління
На підставі проведеного теоретичного аналізу процес функціонального опису і дослідження формування професійної відповідальності КСУ можливо характеризувати відповідно до принципів дослідження системних об'єктів. При цьому колективний суб'єкт управління розглядається як якісно високий ступінь розвитку малої групи, як складна динамічна система, якої притаманні системоутворюючі ознаки, що обумовлюють виникнення синергетичного ефекту, суть якого полягає в тому, що результат зусиль членів колективу виявляється більше арифметичної суми тих результатів, що могли б одержати члени колективу, працюючи порізно. До таких ознак відносяться: соціальна спрямованість групової діяльності, організованість групи, підготовленість до групової спільної діяльності, інституціональна професійна мотивація, психологічна єдність яка вводить до складу інтелектуальну, вольову та емоційну єдність колективу. Ці якості залежать, насамперед, від психологічних особливостей членів колективу і їхніх взаємин, таким чином, являють собою органічну єдність соціальних і індивідуально-особистісних, тобто психологічних компонентів [109].
Таким чином, на професійну відповідальність колективного суб'єкта управління (КСУ) впливають ряд умов:
1) рівень розвитку управлінського колективу повинен відповідати вищому, тільки тоді можна говорити про функціонування колективного суб'єкта управління;
2) відповідність колективного суб'єкта управління КСУ його формальним структурним і системним характеристикам;
3) виникнення внутрішньогрупових процесів взаємної відповідальності і відповідальної залежності на підставі системоутворюючих ознак функціонування КСУ, які "вабить" виникнення синергетичного ефекту в управлінському колективі;
4) рівень сформованості професійної відповідальності кожного члена КСУ підставою для яких є конкретні психологічні характеристики членів управлінського колективу.
Таким чином, процес формування професійної відповідальності КСУ залежить від підвищування до вищого рівня розвиток управлінського колективу, таким способом активізувати його системоутворюючі процеси: виникнення внутрішньогрупових процесів взаємної відповідальності і відповідальної залежності в результаті спільної діяльності; та підвищування рівня професійної відповідальності кожного члена КСУ, впливаючи на структурні компоненти професійної відповідальності кожного члена КСУ.
В результаті об'єднання цих характеристик можна графічно відобразити структурно-функціональну модель професійної відповідальності КСУ (див. рис.2.1):
Рис. 2.1. Структурно-функціональна модель професійної відповідальності КСУ
Таким чином, при формуванні професійної відповідальності КСУ необхідно додавати зусиль у двох напрямках, взаємозалежність яких підсилює один одного - активізувати соціальні та психологічні механізми. Перший, соціальний - підвищувати до вищого рівня розвиток управлінського колективу, у такий спосіб активізувати його системоутворюючі процеси в результаті спільної діяльності. Карл Маркс, розглядаючи психологічний ефект спільно діючої групи людей, говорив про цю вагому особливість, результатом якої виступає "своєрідне порушення життєвої енергії", що створює додаткові "колективне збільшення" можливості окремої особистості. Другий, психологічний - підвищувати рівень професійної відповідальності кожного члена КСУ, впливаючи на її структурні компоненти. Розглянемо їх докладніше.
Організаційна єдність колективного суб'єкту управління розглядається як оптимальна організація елементів системи (членів групи), що забезпечує високий рівень їхньої взаємодії, здатність до взаємозамінності, самоврядність і ефективність управління. Організаційна єдність виявляється в координації (узгодженні) дій людей, характері взаємної відповідальності і відповідальної взаємозалежності, що особливо значуще при прийнятті відповідальності за дії інших людей і колективу в цілому. Ці прояви забезпечують динамічну рівновагу системи у субординації (підпорядкованості і співпідпорядкованості) членів групи.
Спрямованість групової взаємодії розглядається як показник доцільності, відповідності цільових настанов і змістовної сторони діяльності групи цілям і орієнтації більш широких спільностей (організації), куди включена група (цінісно-орієнтована єдність). Відповідність або невідповідність норм, ціннісних ориентаций групи цілям або нормам, орієнтаціям більш широких систем дає підставу говорити про рівень моральної спрямованості групової діяльності.
Підготовленість до групової діяльності розглядається як показник своєрідної "спрацьованості" людей, ступінь "навченості", взаємодії в результаті досвіду і наявних знань про особистісні і професійні якості один одного, можливості кожного члена колективу, тобто діапазону об'єктивних можливостей і суб'єктивних домагань членів колективу стосовно вибору способу виконуваної ними діяльності, де, за визначенням Б.Паригіна, виникає взаємозалежність - чим вище рівень і ширше діапазон внутрішньоколективних можливостей і суб'єктивної схильності до вибору, тим вище рівень творчої активності особистості і колективу в цілому, психологічної включенності в діяльність, а отже, і її ефективність [147], що особливо важливо при прийнятті відповідальності. У якості одного з індикаторів підготовленості виступає соціально-психологічна сумісність (професійна і міжособистісна). Підготовленість виявляється в здатності до інтеграції внесків кожного в досягнення загального результату, в психологічній єдності. Психологічна єдність являє собою єдність психологічних зв'язків і відносин. Дослідники систем вважають, що основним поняттям системи є не стільки її конкретна побудова і тотожність елементів, скіль