РОЗДІЛ 2
РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВОМОЧНОСТЕЙ СУБ'ЄКТІВ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В АВТОРСЬКИХ ПРАВОВІДНОСИНАХ
2.1. Особливості об'єкта авторських правовідносин
Авторські правовідносини неможливо вивчати у відриві від поняття цивільних правовідносин, оскільки, як було зазначено вище, авторське право є підгалуззю цивільного права. Розглядаючи авторські правовідносини в співвідношенні з нормами цивільного права, слід зазначити, що вони є особистими немайновими відносинами, зв'язаними з майновими. Так вони можуть бути названі в зв'язку з тим, що суб'єкту авторського права надана можливість передачі права, що належить йому, на використання свого твору. Виходячи з загальної класифікації цивільних правовідносин, авторські правовідносини необхідно охарактеризувати як абсолютні. Оскільки управомочній особі, у даному випадку - автору твору, протистоїть невизначене коло зобов'язаних осіб. Практичне значення виділення авторських правовідносин, як абсолютних, означає, що приналежне управомочній особі право може бути порушене будь-якою особою. Однак, необхідно врахувати і той факт, що такий розподіл авторських правовідносин носить дещо умовний характер, оскільки в ряді випадків вони можуть бути і відносними, зокрема при укладанні видавничого договору. У наведеному прикладі кожна зі сторін за договором є власником чітко означених прав і обов'язків. Таким чином, дані правовідносини містять у собі характерні ознаки як абсолютних, так і відносних правовідносин.
Питання про визначення змісту структури цивільних правовідносин є по теперішній час дискусійними і, як наслідок, відсутнє єдине поняття об'єкта, суб'єкта і змісту авторських правовідносин. Аналізуючи авторські правовідносини, насамперед слід визначити, що може служити його об'єктом, хто може виступати як його учасник і отже визначити коло прав і обов'язків, які виникають у суб'єктів у рамках цих правовідносин. Питання про визначення прав і обов'язків у даному параграфі буде розглянуто досить коротко, оскільки в підрозділі "Специфіка здійснення правомочностей суб'єктами авторського права в авторських правовідносинах" ця проблема буде досліджена в більш повному обсязі.
Звертаючись до аналізу об'єкта авторських правовідносин, слід усвідомити, яким чином пересікаються поняття об'єкта авторських прав і поняття об'єкта авторських правовідносин. Якщо визначити об'єкт авторських прав через філософське поняття об'єкта, стверджуючого, що "об'єкт - те, на що спрямовано пізнавальну й іншу діяльність суб'єкта" [168, 465], то виходить, що об'єктом авторського права є дії по створенню і використанню творів, зокрема шляхом виконання певних маніпуляцій створюється відбиток для гравюри, результатом яких є створений художній твір. У праці Д.І.Мейера можна знайти наступний підхід до визначення об'єкта права: "Об'єктом права технічно називається те, що підлягає верховенству особи як суб'єкта права... так що усі права по їх об'єкту уявляються правами на особи, чи правами на речі, чи правами на чужі дії..." [130, 158]. І тут підтверджується, що об'єктами авторського права є не тільки самі вже створені твори, але і всі ті дії, які поєднані з їх створенням і використанням. Складність виникає тоді, коли постає питання про розмежування об'єкта авторського права й об'єкта авторського правовідношення. На нашу думку, коли мова йде про поняття об'єкта авторського права, то слід керуватися тим, що це право надає кожній фізичній особі можливість виконати певні дії, результатом яких буде той чи інший твір літератури, науки, мистецтва, але головне, щоб ці дії по створенню, а в результаті і по використанню таких творів відповідали тим діям, у ході яких можуть виникнути конкретні твори (що можливо визначити в ході вивчення ознак творів). А об'єктом авторського правовідношення, як абсолютного, так і відносного, є чітко визначені результати тієї чи іншої творчої діяльності людини. Тому в літературі часто зустрічається підміна цих двох понять - об'єкта авторського права об'єктом авторського правовідношення. Усе залежить від того, в якому контексті розглядається дане питання.
Розкриваючи поняття авторських правовідносин, необхідно в першу чергу визначити правове значення об'єкта, тому що він є одним з елементів правовідносин в цілому, і зокрема, авторського правовідношення. У юридичній літературі не існує загального уявлення про те, що потрібно вважати об'єктом авторських правовідносин. Ця проблема бере свій початок із загальнотеоретичних вчень про об'єкт цивільних правовідносин.
Під об'єктом цивільних правовідносин прийнято розуміти те, на що спрямовано таке правовідношення і те, на що воно впливає. Однак такий підхід до вивчення об'єкта цивільних правовідносин не може бути визначений, як єдиний. Наявність різних міркувань з даного питання породжує виникнення різноманітних наукових концепцій. На думку одних учених, як об'єкт цивільних правовідносин необхідно розглядати поведінку самої людини. Такої позиції дотримується проф. Я.М.Магазинер, який вважає, що "об'єктом усякого права є чужа дія" [123, 66]. Відповідно до висунутої ним теорії, матеріальні блага не можна розглядати як об'єкт цивільних правовідносин, вони виступають як "юридичний образ, котрий ховає в собі ті дії людей, які для них обов'язкові, у силу цільового призначення речей". Такий підхід до розв'язання проблеми поняття об'єкта, на нашу думку, не є позитивним, оскільки при визнанні цієї точки зору вірною повною мірою, постають деякі протиріччя. Вони полягають у тому, що якщо розглядати поведінку людей у ході їхньої взаємодії в рамках вже створених ними правовідносин, то виникає питання, що ж таке сам зміст цивільних правовідносин? Інша точка зору була висунута М.М.Агарковим, котра містить у собі положення про визнання речі чи "насамперед речі" як об'єкта цивільних правовідносин [65, 22]. При такому тлумаченні предмета дослідження вбачаються деякі прогалини в оцінці тих правовідносин, які не носять речовий характер. О.С.Іоффе, коментуючи цю теорію, зупиняється на наступному: "...Що створює об'єкт прав
- Київ+380960830922