Вы здесь

Самотність у життєвому світі особистості: соціокультурний вимір

Автор: 
Голота Борис Митрофанович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2004
Артикул:
0404U003348
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

<p>РОЗДІЛ II<br />КОНЦЕПТУАЛЬНИЙ АНАЛІЗ САМОТНОСТІ В ІСТОРІЇ ЦІВІЛІЗАЦІЙ<br /> Концептуальну еволюцію проблеми самотності неможливо уявити поза загальною історією культури. Цілком можна стверджувати, що з історико-культурним поступом ця еволюція пов'язана безпосередньо. Оскільки історія людської культури розвивалась шляхом переходу від однієї локальної цивілізації до інших, ми вважали за потрібне проаналізувати основні етапи історико-культурного процесу, показати як змінювалось ставлення до пов'язаних із самотністю проблеми життєвого світу особистості в різних локальних цивілізаціях.<br /> Проте завдання і мета цього дисертаційного дослідження накладають певні обмеження на вибір історичних прикладів. Вони не дозволяють, зокрема, проаналізувати всі без винятку типи локальних цивілізацій, які були виділені такими відомими фахівцями з історії, як Освальд Шпенглер або Арнольд Тойбі, а також те, як у всіх цих локальних цивілізаціях ставились до проблем життєвого світу особистості, зокрема до тих з цих проблем, які були пов'язані із самотністю.<br /> З цієї причини, ми змушені були вибирати найбільш суттєві та найбільш важливі періоди розвитку насамперед європейської цивілізації, а, наприклад, всі культури Стародавнього Сходу розглядати на прикладі культури Стародавнього Китаю і, при цьому, звертати увагу не тільки і стільки на те, що в них могло бути і було відмінного, а скільки на те, що в них було схожого.<br /> Крім того, ми починаємо цей історико-культурний огляд з такого періоду розвитку цивілізації і одночасно типу культури, який деякі з дослідників за традицією продовжують називати "первісною", а переважна більшість західних дослідників називають "примітивною культурою". Однак деякі з дослідниківи називають цей період розвитку цивілізації "архаїчною культурою". Найбільш відомим прикладом випадку такого найменування була відома книга відомого нідерланського історика культури Й. Хейзінги [169]. Ми надалі в тексті дисертації, слідом за Хейзінгою, також називаємо цей період архаїчною культурою.<br /> На нашу думку, такого вибору історичних епох і локальних цивілізацій цілком достатньо для того, щоб показати в дисертаційному дослідженні, як змінювалось на протязі історії культури ставлення як окремих людей, так і суспільства в цілому до таких важливих проблем життєвого світу особистості, які були так чи інакше пов'язані із самотністю.<br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br /> <br />2. 1. Життєвий світ людини в архаїчному <br /> суспільстві<br /> Серед достатньо великої кількості робіт, присвячених дослідженню життєвого світу людини доби архаїки, слід насамперед виокремити наступні: Бергсон А. [21]; Леві-Стросс К. [96]; Ліндсей Дж. [99, т. І]; Лотман Ю. [110], а також дисертаційне дослідження Гетало Т. Є. [47].<br /> Зазначимо, що у вищеназваних роботах життєвий світ людини лише подекуди проаналізовано саме в тому ракурсі, який нас цікавить відповідно до дисертаційної проблеми. Тому очевидно, що вони не можуть замінити це дисертаційне дослідження.<br /> Розглядаючи життєвий світ особистості в архаїчному суспільстві, слід враховувати багато досить складних проблем. Одну з них особливо потрібно врахувати в нашому дисертаційному дослідженні. А саме: оскільки архаїчне супільство дуже віддалене від нас в часі, про життєвий світ особистості в той період історії доводиться говорити в значній мірі, враховуючи цю обставину.<br /> Тому насамперед, слід сказати про деякі методологічні питання, які виникають при вивченні тих проблем, які пов'язані з життєвим світом особистісті в архаїчному суспільстві. Ми впевнені, що такі питання можуть бути успішно вирішені.<br /> Зокрема, на нашу думку, у вивченні життєвого світу особистості в архаїчному суспільстві може допомогти порівняльний аналіз. Ми вважаємо за доцільне поділяти концепції тих дослідників, які є у цьому питанні спадкоємцями поглядів Анрі Бергсона. На думку цього філософа, свідомість людини функціонувала в основному однаково, як в архаїчному суспільстві, так і в сучасному, відрізнявся лише "матеріал для роботи свідомості" [21, 111]. Іншими словами, говорячи про архаїчне суспільство, можна вважати, що люди і в ту віддалену історико-культурну добу були насамперед людьми, тобто вони мали в своїй природі більше спільного, ніж відмінного, з представниками сучасного людства.<br /> Виходячи з такого міркування, можна досліджувати, в чому полягали суттєві відмінності людей, які були носіями архаїчної культури у найвіддаленіші часи, не тільки від наших сучасників, але також і від тих людей, які жили раніше від нас, але не були настільки, як ми, відділені в часі від архаїчної культури. Наприклад, можна досліджувати питання, в чому були відмінності носіїв архаїчної культури від мешканців країн Стародавнього Сходу, а також чим вони відрізнялись від мешканців середньовічної Європи або стародавніх греків (див., наприклад, дослідження Р. Тарнаса про особливості давньогрецького світогляду [146, 10 - 16]).<br /> Вивчаючи таким чином людей найвіддаленіших часів, роблять, як правило, припущення, що на них, в більшій чи меншій мірі, можна переносити те, що ми знаємо в наш час про носіїв так званої примітивної культури, яких реально почали вивчати тільки в кінці дев'ятнадцятого і на початку двадцятого століття, а також те, що було відомо про таких людей із записів і спостережень минулих віків, зокрема з давньогрецьких авторів. Більш грунтовні наукові польові дослідження життєвого простору, який був притаманний ще існуючим в той час в деяких регіонах залишкам архаїчної культури, були проведені на початку двадцятого століття.<br /> Ще одним достатньо авторитетним джерелом інформації про такий тип культури стали методи історико-культурної реконструкції, що були побудовані на основі аналізу залишків міфологічних структур у суспільній свідомості сучасної людини або в мистецькій традиції. Найбільш відомим представником цього методу є М. М. Бахтін. За зразком відомого дослідження М. М. Бахтіна [18], в якому була побудована</p>