РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН
2.1. Використання сільськогосподарських земель у сучасних умовах
Минуло понад 10 років з того часу, як в Україні всі землі проголошені об'єктом земельної реформи. За цей період відбулися кардинальні зміни у відносинах власності на землю, запроваджена плата за користування землею, набули розвитку орендні земельні відносини, створюються передумови для формування ринку землі. Разом з тим, під час проведення земельної реформи недостатня увага приділялась питанням якісного стану, родючості і охороні земельних угідь [75].
Основним досягненням земельної реформи є становлення приватного власника, господаря на землі. Держава втратила монопольне право власності на землю. Станом на 01.01.2004 р. у приватній власності знаходиться 71,8% сільськогосподарських угідь (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Структура земельного фонду України за формами власності
(станом на 01.01.2004р.), тис. га
Форми власностіЗемельний фондСільськогосподарські угіддяВсьогоВ т. ч. ріллятис. га % до підсумкутис. га % до підсумкутис. га % до підсумкуПриватна30326,350,230006,071,826024,080,1Державна29796,849,411663,327,96389,519,7Колективна (згідно з державними актами)231,70,4119,20,366,70,2Всього60354,810041788,510032480,2100Джерело інформації: Дані Державного комітету України по земельних ресурсах (форма № 2-зем).
Приватна власність стала не тільки мотивом для сільськогосподарських товаровиробників у нарощуванні виробництва продукції і отримання прибутків, але й зобов'язує їх до раціонального використання і охорони земель.
В результаті проведення земельної реформи в Україні виникла низка нових агровиробничих формувань ринкового типу. Станом на 01.01.2004 р. створено 20067 нових агроформувань, з них: приватних (приватно-орендних) підприємств - 4220 (21,0%), товариств з обмеженою відповідальністю - 7284 (36,3%), акціонерних товариств - 840 (4,2%), сільськогосподарських кооперативів - 2130 (10,6%), селянських (фермерських) господарств - 3226 (16,6%), інших суб'єктів господарювання - 2267 (11,3%). Зі зміною форм господарювання змінилися межі землекористувань, розміри земельних ділянок, що призводить до труднощів у їх раціональному обробітку і здійсненні заходів по їх охороні.
На селі активно розвиваються орендні земельні відносини. Площа переданих в оренду земельних часток (паїв) складає 21,1 млн. га (станом на 01.01.2004 р.). Укладено 5,2 млн. договорів оренди земельних часток, причому переважають короткострокові договори терміном 1-3 роки (31,0%) та 4-5 років (56,8%), найменше укладено довгострокових договорів терміном понад 10 років (1,8%), що не сприяє організації стабільного виробництва, підвищенню родючості ґрунтів та їх охороні, а призводить до виснажливого використання земельних ресурсів.
Територія України складає 60,4 млн. гектарів і розташована в трьох грунтово-кліматичних зонах (Степ, Лісостеп і Полісся) з різним ґрунтовим покривом (чорноземи, сірі лісові ґрунти, дернові, торф'яники тощо). Земельний фонд України характеризується великою розораністю території. Із 60,4 млн. га території України 41,8 млн. га, або 69,3% становлять сільськогосподарські угіддя. При цьому розорюється 32,5 млн. га земель, а це - 54,1% території (додаток А).
Найбільша розораність сільськогосподарських угідь в Херсонській (90,2%), Черкаській (87,8%), Кіровоградській (86,5%), Вінницькій (85,8%) і Запорізькій (84,7%) областях. В середньому в країні розорано 77,9% земель сільськогосподарського призначення, що є надто високим показником (додаток Б).
Площа України складає всього 0,46% від загальної поверхні суші землі та 12,8% території Європи. Водночас частка орних земель України дорівнює 2,2% від їх світової та 23,2% - європейської, що в 4,8 рази перевищує загальносвітовий рівень та в 1,8 - європейський [76, с. 23]. Для порівняння: у США площа ріллі становить 42,3% сільськогосподарських угідь, в Росії - 57,6, Канаді - 61, у Франції та Данії - 61,4, Німеччині - 69,5%.
Ступінь розораності земель характеризує їх екологічну стійкість (стабільність). Найбільш нестійкими в екологічному відношенні є ті райони, в яких розорані землі значно переважають над умовно стабільними угіддями, до яких відносять сіножаті, пасовища, землі, вкриті лісом, чагарником, болота. Показник стабільності розраховується як відношення площі умовно стабільних угідь до площі ріллі. Нормативні показники коефіцієнта екологічної стабільності земельної території наведені в табл. 2.2 [61, 62].
Таблиця 2.2
Шкала градації коефіцієнта екологічної стабільності земельної території
Характеристика екологічної стабільності земельної територіїВеличина коефіцієнта екологічної стабільності земельної територіїНестабільна? 0,3Нестійкостабільна0,34-0,50Середньостабільна0,51-0,66Стабільна? 0,67
Найбільш стійкими в Україні є землі північних і західних областей (величина коефіцієнту більше 0,7), найменш стабільні - південні і східні області (величина коефіцієнту менше 0,3) (додаток В).
Прагнення до нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції за часів Радянського Союзу за рахунок екстенсивних факторів призвело до розорювання земель, які розташовувались на схилах з крутизною від 1? до 15?. За даними Інституту землеустрою УААН деградовані та малородючі ґрунти, включені до складу орних земель, займають понад 15% їх площі. Внаслідок цього відбувається витрачання значних ресурсів при низьких урожаях. Використання таких ґрунтів приносить щорічні збитки в середньому 27 грн./га [77, с.3]. Викликає занепокоєння посилення деградаційних процесів у ґрунтах сільськогосподарських угідь, основними з яких є: зниження вмісту гумусу в ґрунтах; переущільнення ґрунтів; підвищення інтенсивності ерозійних процесів.
За якістю сільськогосподарських угідь Україна посідає одне з провідних місць у світі. Найціннішим природним ресурсом, джерелом її багатства, по праву вв