РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ НАСТАННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ НАСЛІДКІВ
ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
ЗА НЕРЕАБІЛІТУЮЧИМИ ОБСТАВИНАМИ
Звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами згідно з чинним законодавством передбачає певні цивільно-правові наслідки. Цивільно-правові наслідки звільнення осіб, які вчинили злочини невеликої тяжкості, за нереабілітуючими обставинами зумовлюють низку правових засобів захисту законних прав та інтересів насамперед потерпілих осіб та підприємств, установ чи організацій, які зазнали шкоди від злочину і вимагають її відшкодування.
В умовах розбудови правової держави набуває подальшого розвитку та вдосконалення система різних гарантій, які забезпечують права і свободи людини, надають можливість кожному бути самостійним суб'єктом суспільного життя. Держава зобов'язана забезпечувати реалізацію і правовий захист суб'єктивних прав. Конституція України визнає право кожного громадянина захищати свої права і свободи, права і свободи інших людей від посягань, у тому числі й у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами. Необхідність правового захисту цивільних прав у разі звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами виникає у тих випадках, коли ці права оспорюються або порушуються. Наслідком цього є дії, спрямовані на захист порушеного суб'єктивного права потерпілої особи, поновлення порушеного права та ліквідацію його наслідків. Одним із найбільш вагомих заходів захисту прав потерпілих осіб від злочинів є примусове відновлення порушеного їх права, де примусові заходи припинення порушеного суб'єктивного права є необхідною умовою його здійснення, а також усунення наслідків його порушення.
Захист порушених цивільних прав потерпілих осіб у разі вчинення злочинів невеликої тяжкості та звільнення від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами пов'язаний із правозастосовчою діяльністю правоохоронних та інших органів. Тому захист порушеного права здійснюється у межах певної процедури, оскільки правовий захист - це, як правило, правовий акт, зміст якого складають заходи, передбачені законом. У Конституції України захист як суб'єктивне право є право на звернення до суду, яким володіє кожний учасник цивільних правовідносин і, зокрема, потерпіла особа. Принцип диспозитивності щодо здійснення цивільних прав є домінуючим у разі розв'язання суб'єктом цивільних правовідносин питання щодо способу його захисту. Останнє значною мірою залежить від того, якого виду цивільні права можуть захищатися шляхом поновлення становища, яке існувало до порушення права примусу, до виконання обов'язку в натурі, припинення або зміни правовідносин, відшкодування збитків.
Відшкодування як матеріальної, так і нематеріальної шкоди, заподіяної злочином, реалізація інших заходів захисту порушених майнових прав державних та приватних підприємств і організацій або окремих громадян є одним із найважливіших завдань, поставлених перед цивільним і кримінальним законодавством.
2.1. Цивільно-правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим
Останнім часом однією з характерних ознак розвитку національної правової системи є створення альтернативних форм розв'язання кримінально-правових конфліктів. Принцип невідворотності кримінального покарання не може бути абсолютним, а його зміст має містити певні винятки. Враховуючи цей аспект, Рада Європи рекомендувала поєднати його з принципом "дискреційного судового переслідування", тобто правом компетентних державних органів відмовитися від карного переслідування або припинення його у справах про злочини, за які передбачено м'яке покарання, за дотримання підозрюваним та обвинуваченою особою певних умов [52, с. 9].
Інститут звільнення від кримінальної відповідальності за примиренням винного з потерпілим, започаткований нещодавно прийнятим законодавством, є певним втіленням національних традицій та відомого зарубіжному законодавству інституту медіації як альтернативного засобу врегулювання кримінально-правових конфліктів. Про залучення цього інституту до чинного національного законодавства неодноразово йшлося серед учених-юристів, більшість яких активно підтримала цю ідею при обговоренні проекту нового КК України. Так, В.М. Тертишник запропонував внести до проекту нового КК України відповідні зміни та доповнення, які б передбачали, що справи про злочини невеликої тяжкості закриваються за примиренням сторін за умови повного відшкодування матеріальної і моральної шкоди потерпілому [162, с. 420].
Надання пріоритетності захисту прав та інтересів потерпілого у повному обсязі відповідає ідеям гуманізму та законодавчим положенням чинної Конституції України, яка визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку - найвищою соціальною цінністю [99, с. 8, 20].
З прийняттям нового КК України розпочався процес втілення в національне законодавство зазначених фундаментальних положень. Законодавець, сприйнявши новелу про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, у ст. 46 передбачив: "...особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду" [104, с. 56].
Враховуючи цей аспект, у КПК України було внесено і відповідне положення, що висвітлено у ст. 71, згідно з яким особа звільняється судом від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілою особою.
Відповідно до чинного кримінального законодавства однією з умов звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням є відшкодування завданих збитків чи усунення або загладжування заподіяної потерпілому шкоди. Таким чином, якщо примирення сторін є безперечною (обов'язковою) підставою закриття кримінальної справи, то загладж