РОЗДІЛ 2. ПРОБЛЕМА ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ЯК ПАРАДИГМА РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО СВІТУ
2.1. Детермінантні основи глобалізаційних процесів, принципи їх здійснення.
Усі масштабні події, катастрофи XX ст. та значущі ініціативи знайшли політичну форму. Вражаючою є асиметрія між незначною вагою певного поштовху, зрушення у політиці і тими лавиноподібними наслідками, які вони здатні викликати. Соціальна історія людства - це найперше політична категорія і, відповідно, власне політична творчість народжує нове майбутнє. Дисгармонія соціального буття викликана тим, що політика виступає найбільш дієвим і натомість найменш передбачуваним інструментом суспільних змін. Що переконливіше представники "великих вчень", від марксизму до лібералізму, обіцяли відмирання політики, то більш владно вона втручалася в повсякденне життя й вагомішими були загальні наслідки цих втручань.
Міжнародна система, яка склалася за підсумками холодної війни, була спрямована радше на те, щоб закріпити переваги вже складених економічних та політичних лідерів, попередити появу їхніх конкурентів. Глобалізація в демократичному розумінні означає демонополізацію колишніх систем та підключення нових учасників прийняття рішень. М. Хайдеггер розкриває драматизм істинного часу, відкритого до неминучих, непередбачуваних подій. "Слово "час" означає не тільки послідовність тепер, після чогось. Так само простір-час теж означає вже не стан між двома пунктами тепер розрахованого часу... Простір-час означає ...відкритість, яка прослідковується у взаємній прив'язаності наступаючого і теперішнього..." [29, с. 399].
Жодні програмні орієнтири чи практичні дії в політиці не реалізуються без хоча б часткового, контурного означення тих світових процесів, що суттєво впливають на формування загальних матричних основ суспільного буття. Саме до таких детермінантних основ належать глобалізаційні тенденції, які особливо себе виявили на межі другого тисячоліття, де чинниками виступали насамперед по-новому структуровані (уже не в глибинах окремого індустріального суспільства чи держави, а в межах загальноцивілізаційного поля) економічний, науковий, інформаційний, соціальний та інші простори.
Проблеми глобалізації пов'язані здебільшого зі зміною просторових, часових та структурно-логічних зв'язків, що огортають людину. Буття людини, її мислення перетинають загальнопланетарні, космічні координати, які доповнюються координатами часового сенсу. Глобалізацію розглядають не лише як тенденцію, спроектовану на майбутнє, а як реальний факт сьогодення, ознака нової фази цивілізації, що настає. І третьою важливою координатою глобалізаційних змін є нове наповнення змісту людської свободи, права соціальних зв'язків. Узагальненою ознакою цих змін є новизна процесів самовизначення особи, що викликана суттєвими змінами в техніко-технологічних системах та в більш уніфікованих способах утвердження людської свободи.
Процеси глобалізації світового порядку, з одного боку, суттєво активізують загальнолюдський спосіб життя, оптимізують способи, механізми, ресурси у всіх сферах буття. Тоді людина раціонально, скоординовано та економічно узгоджує стосунки із суспільством, його інституціями, державою та владою.
Водночас процеси глобалізації породжують цілу низку суперечностей, зокрема:
- суттєву секуляризацію попередніх історичних форм, змісту та способів глобалізації.
Цей процес супроводжувався експансією та домінуванням певних "універсальних" форм релігії. Відбувалося інтенсивне географічне освоєння землі, що зумовлювало утвердження своєрідного колоніального глобалізму через війни, вело до формування величезних імперій через особливий фактор ринкових відносин, cформульований класичною буржуазною добою, та навіть через ті ж самі гуманістичні ідеї просвітництва, що з одного боку раціоналізували дійсність, самі відносини, а з іншого боку, що важливо, глобалізували сам сенс існування людини, її свободу, право, розум. І саме ці історичні способи піддаються постійній секуляризації під впливом неоглобалістських процесів у сучасному світі;
- суперечності між загальноісторичними цінностями людської культури та цінностями, що формує сучасна цивілізація;
- суперечності на ґрунті поєднання чи непоєднання різних локальних цивілізаційних процесів;
- суперечності між загальнолюдськими інтересами у світі, де органічно все є взаємопов'язане, та національно-етнічними особливостями, ідентичністю;
- суперечності між глобальним динамізмом соціальних змін та стабільністю соціальних, політичних, правових, економічних систем;
- суперечності між гомогенізацією та диверсифікацією, об'єднанням та фрагментацією;
- суперечності між можливістю самознищення людства та його виживанням, збереженням роду;
- суперечності між уніфікацією, "прозорістю" системи людських відносин та існуючою потребою гарантії національної безпеки будь-якої держави, без якої ця держава перетворюється у міф.
Попри величезну зацікавленість проблемою глобалізації, це питання поглиблено не вивчено. Дослідженими питаннями в глобалістиці сьогодні є: аналіз економічної сфери, її вплив на всі сфери людського буття (ця традиція "капіталу" Маркса тут постійно продовжувана). Ми цьому аспекту проблеми приділимо увагу у 2-му розділі окремо, оскільки в Україні паралельно проходять не лише інтеграційні процеси із світовим співтовариством, формуються державницькі інститути, як водночас і автономний народно-господарський комплекс, економіка держави спроектована на високий замкнутий цикл виробництва. А дослідження проблем глобалізації в етнонаціональній, соціальній, інституційній, духовній сферах людської рефлексії, на наш погляд, вивчені ще недостатньо.
У дослідженні політичних аспектів глобалістики визначальними є такі основні концептуальні спрямування.
1. Впливовою теорією у визначенні сутності глобалізаційних процесів є трактування їх як певних наслідків взаємозалежних зв'язків, що формуються переважно в системі міжнародних відносин (див.: Р. Кеоха