РОЗДІЛ 2
СКОТАРСТВО В СИСТЕМІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕРЕДНЬОГО ПОЛІССЯ
2.1. Основні фактори і тенденції розвитку
Наприкінці ХIХ ст. у північних повітах Волинської та Київської губерній проживали 790 493 особи, з них - 677 663 мешканці сіл [304. C. 141]. Густота сільського населення, особливо у північній смузі досліджуваного краю, була невеликою. Зокрема, при середній величині 26,38 осіб на 1 кв. верству, у Рів-ненському повіті на такій площі проживало 6,9 осіб, в Овруцькому - 19,7 осіб, у Радомишльському - 30,5 осіб. Місцевість, яка знаходилась південніше від згаданих повітів, була заселена ще більше: від 32 осіб у Новоград-Волинському повіті до 43,7 осіб у Житомирському повіті на 1 кв. верству [304. C. 141-142].
Переважну більшість жителів досліджуваного регіону становили україн-ці. Проживали тут також євреї, німці, поляки і чехи [304. C. 171]. Представники іноетнічних груп посідали різне місце в господарському укладі регіону: євреї були задіяні передовсім в організації торгівлі, а німці, чехи та поляки привноси-ли європейський досвід у ведення сільськогосподарського виробництва.
З погляду природно-географічних та природно-кліматичних умов досліджуваний регіон має ряд особливостей, які визначали характер його господарсько-економічного розвитку, виробничу спеціалізацію, своєрідність матеріальної культури тутешніх мешканців тощо.
Характерними особливостями природи Поліського краю є переважання низинного рельєфу, значні площі піскових відкладів, наявність великої кількості рік з невисокими берегами [180. C. 9]. В межах всього Полісся протікає більше 700 рік. Середня густота річкової сітки становить 0,29 км на один квадратний кілометр [301. C. 413]. Для досліджуваних теренів характерна значна заболоченість місцевості, яку спричиняли весняні розливи рік, а також їх перегороджування греблями. В окремих місцевостях болотні ґрунти становили 16% площі всієї території [180. C. 31]. Серед боліт переважали (80%) ті, які займали річкові долини [243. C. 36]. Інша природно-географічна особливість регіону - це його велика лісистість. Наприкінці ХIХ ст. більше
1 млн. десятин, 42% усієї території Полісся, було вкрито лісами [304. C. 65-72].
Клімат у регіоні помірно континентальний. Середня тривалість безмороз-ного періоду становить 160 (на сході) - 180 (на заході Полісся) днів
[181. C. 115]. Період із середньодобовою температурою вище 5° триває 180-200 днів [301. C. 42]. Характерна ознака зими - відсутність стабільної температури. За даними М. Кудрицького у 80-х рр. ХIХ ст. у м. Коростишеві Волинської губернії зима тривала від 115 (1883 - 1884 рр.) до 168 (1888 - 1889 рр.) днів, в середньому ж вона становила 147 днів. Звичне явище для Полісся - чергування морозної погоди з відлигою [301. C. 109]. Сніговий покрив утримується в середньому 90-100 днів [180. C. 17; 242. С. 32; 243. С. 58]. Наукові спостере-ження, проведені упродовж 1890 - 1930 рр. у Києві, засвідчили, що тут він вкривав землю протягом в середньому 106 днів. Зокрема, багатосніжною була зима 1908 - 1909 рр., коли сніг зберігався 160 днів, малосніжною - зима
1924 - 1925 рр., коли сніговий покрив був лише 42 дні [237. C. 174]. Весна на Поліссі затяжна, нестійка. Спостереження за температурою у Києві засвідчили, що в березні морозних днів було тут у середньому 23,8, у квітні - 6,8
[237. C. 138]. З другої декади квітня починається вегетаційний період рослин, який триває до третьої декади жовтня [181. C. 115]. Літо в регіоні тепле, дні переважно ясні. Водночас, ця пора року досить дощова. Найбільша кількість опадів випадає в червні-липні [180. C. 117]. Скажімо, за спостереженнями, які проводилися різними дослідниками упродовж 1863 - 1872 та 1881 - 1930 рр. у Києві, середня кількість дощових днів становила 13,8 у червні, 13,2 у липні, 11,8 у серпні [144. C. 107; 237. С. 46]. Осінь затяжна, пасмурна з моросящими дощами. Зокрема, у листопаді 25% днів дощові, решта - хмарні [180. C. 20].
Місцеві ґрунти переважно дерново-підзолисті, які на Поліссі займають 70% усієї площі. З них 95% - родючі [243. C. 33]. Водночас, для них характерні і деякі несприятливі властивості - підвищена кислотність, бідність та рухливість гумусу, частка якого становить 1-2% [301. C. 46], а потужність самого горизонту - 15-20 см [181. C. 115]. Внаслідок високої водопроникності відбувається також інтенсивне вимивання мінеральних солей. Отже, ведення ефективного хліборобства було можливе тут за умови внесення у ґрунт відповідної кількості органічних добрив.
Переважна більшість території Українського Середнього Полісся придатна для сільськогосподарського виробництва. Структуру тутешніх земельних угідь відображають дані таблиці 1.1. [304. C. 302-307].
Таблиця 1.1.
Структура земельних угідь Українського Середнього Полісся
ПовітВсього десятин,
придатних
для с/гВ тому числі:орна; %луги; %ліси; %садиба; %Овруцький753 732228 145;
30,2779 386;
10, 53435 004;
57,7111 197;
1,48Радомишльський719 641290 253;
40,3385 188;
11,84316 333;
43,9627 866;
3,87Для всього досліджуваного регіону2 228 673778 976;
34, 95298 042;
13,371075 759;
48,2775 895;
3, 41 Для порівняння: в середині 70-х рр. ХIХ ст. у Чернігівській губернії орні землі займали 54% усієї площі, сінокісні угіддя - 14,9%, а ліси - лише 19,4% [253. C. 187]. Тобто терени Українського Східного Полісся були більш придат-ними для землеробства.
Для визначення основного напрямку розвитку сільського господарства досліджуваного краю у другій половині ХIХ ст. важливо звернути увагу також на динаміку зміни структури земельних угідь Для цього скористаємося зафіксо-ваними А. Забєліним та І. Толмачовим відомостями, які стосуються Овруцького повіту [117. С. 244; 304. C. 304-305]. Правда, ці дані дещо різняться між собою в обчисленні площ усіх угідь (через відмінність методики їх проведення), але загалом дають змогу встановити зміни, що спостерігалися у місцевому сільському господар
- Київ+380960830922