РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТАРШОКЛАСНИКІВ З МАТЕМАТИКИ
В УМОВАХ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ
2.1. Планування самостійної роботи
В умовах швидкого зростання обсягу знань, коли вчитель змушений подавати
великий обсяг наукової інформації в обмежений час, а учень – сприймати і
засвоювати її, педагогічний процес стає дедалі складнішим та різноманітнішим. У
процесі навчання зорієнтуватись з вибором форми та виду самостійної роботи
учнів стає дедалі складніше. Особливо це відчувається під час вивчення
математики в старшій школі, де частка самостійної роботи учнів у оволодінні
предметом збільшується.
Як вже зазначалось раніше, вивчення матеріалу будь-якої навчальної теми має
супроводжуватися формуванням у старшокласників навичок і вмінь навчатися
самостійно. Адже для успішного оволодіння сучасним змістом шкільної
математичної освіти необхідно підвищити ефективність процесу навчання, що можна
здійснити саме через активізацію самостійної діяльності учнів. Учні мають
вчитися планувати свою навчальну роботу, виділяти головне в матеріалі, що
вивчається, здійснювати пошук раціональних шляхів учіння, критично оцінювати
досягнені результати, обґрунтовувати і доводити твердження, розв’язувати
задачі, проводити чіткі узагальнення, формулювати висновки і таке інше.
Виникає потреба в систематичному плануванні самостійної роботи учнів. Це
забезпечує той рівень педагогічної майстерності, коли така робота стає не лише
прийомом, формою, засобом викладання, а також методом навчання. Говорячи про
планування вчителем самостійної роботи у навчальному процесі, слід зупинитись
на визначенні відрізка змісту освіти, якого вона стосуватиметься.
На практиці навчальний матеріал подається порціями, кожна з яких відповідає
пізнавальній задачі, опосередкованій програмою. Розглянемо три способи
дозування навчального матеріалу: малими дидактичними одиницями, середніми та
великими.
Засвоєння навчального матеріалу малими дозами (дидактичними одиницями)
характерне для програмованого навчання. Спосіб дозування навчального матеріалу
середніми дозами полягає у вивченні змісту одного, рідше двох, пунктів
параграфа. Великі дидактичні одиниці відповідають кільком параграфам
підручника.
Поділ навчального матеріалу на великі дидактичні одиниці дає можливість
організовувати навчально-виховний процес за лекційно-практичною формою
навчання. У більшості шкіл таку форму організації навчального процесу на уроках
з математики було практично перевірено саме в старших класах. Оскільки наше
дослідження стосується вивчення математики в цих класах, то відрізком змісту
освіти, на який ми спрямували планування самостійної роботи учнів, є велика
дидактична одиниця.
Зауважимо, що під час навчального процесу для його корекції (за умови
виникнення тих чи інших факторів впливу на його протікання) має місце
планування самостійної роботи учнів і на інші вище вказані дидактичні одиниці.
Це забезпечує гнучкість навчального процесу, створює сприятливі умови для
прояву творчості викладача. Тобто, планування самостійної роботи учнів стосовно
великої дидактичної одиниці ми розглядаємо як початкову основу в моделюванні
навчального процесу, яка під час його реалізації змінюється, доповнюється,
удосконалюється.
Організація навчального процесу за лекційно-практичною формою навчання полягає
в тому, що вчитель математики заздалегідь аналізує певні розділи програми
відповідно до шкільних підручників, навчально-методичної літератури та власного
досвіду і на основі цього складає тематичний план. У ньому чітко спланована
система уроків, визначені їх типи за основною дидактичною метою, встановлено
орієнтовний зміст усіх видів робіт на уроках і тих, які потрібно заздалегідь
виконати для організації і проведення уроків-семінарів, контрольно-залікових
уроків, самостійних та контрольних робіт. Учитель також добирає необхідні
наочні посібники, діапозитиви, задачі для розв’язування в класі й вдома,
завдання для проведення диференційованих самостійних робіт, визначає міру і
доцільність використання комп’ютера тощо. Отже, планування самостійної роботи
учнів щодо великої дидактичної одиниці пов’язується нами з плануванням
навчальної теми.
Нагадаємо, що навчальна тема є носієм дидактичного циклу. Їй відповідають цілі,
що визначають ті конкретні діяльності вчителя та учнів, які наповнюють цей
цикл. Цілі – орієнтири сумісної діяльності вчителя та учнів – у дидактиці та на
практиці поділяють на освітні, розвиваючі, виховні. Відповідно кожна структурна
одиниця навчального процесу, тобто кожна з діяльностей викладання та учіння,
підпорядкована таким цілям. Тому, плануючи самостійну роботу як навчальну
діяльність, слід враховувати, що вона також реалізовує освітню, виховну,
розвиваючу функції навчання.
Навчальні цілі допомагають учителеві сконструювати модель майбутнього
дидактичного циклу – тематичний план, а отже, й самостійну роботу учнів.
Планування самостійної роботи у навчальному процесі ми розглядали як складову
частину тематичного планування. Тому зупинимось на деяких його аспектах.
Тематичне планування проходить кілька стадій. Пригадаємо їх зміст і
послідовність.
1. До програмної теми, яку необхідно вивчити, формулюються освітні цілі.
2. Здійснюється логіко-дидактичний аналіз навчального матеріалу підручника,
який цю тему реалізує.
3. Будується (за можливістю) структурно-логічна схема навчального матеріалу
теми.
4. Програмна тема розподіляється за необхідністю на навчальні теми і
встановлюється послідовність їх вивчення.
5. Тема, що вивчається, забезпечується (за можливістю) списком елементі
- Київ+380960830922