Розділ II
Методика дослідно – експериментальної роботи підготовки керівника хору в
системі вищої
музично–педагогічної освіти
2.1. Діагностика критеріїв та рівнів сформованості диригентсько-хорової
підготовки студентів
З метою перевірки гіпотези нашого дослідження була розроблена експериментальна
програма та методика формувального експерименту, визначені
психолого-педагогічні умови підвищення ефективності диригентсько-хорової
підготовки майбутнього керівника хору.
У навчальному експерименті брали участь дві групи студентів: першу групу
складали студенти з базовою музичною підготовкою (МУ), до другої групи ввійшли
студенти, які закінчили педагогічні училища (ПУ) Сумського педагогічного
університету імені А.С.Макаренка, Національного педагогічного університету
імені М.П. Драгоманова, Ніжинського державного педагогічного університету
імені М.В. Гоголя та Глухівського державного педагогічного університету імені
С.М. Сергєєва-Ценського.
Дослідно-експериментальна робота складалася з таких етапів:
– констатувальний експеримент;
– формувальний експеримент;
– результати дослідження.
Для проведення експериментальної роботи потрібно було визначити вихідний рівень
сформованості кожного з компонентів диригентсько-хорової підготовки що і
зумовило необхідність відповідного діагностування.
Виходячи з багатофункціональної діяльності керівника хору дослідженню підлягали
різні аспекти диригентсько-хорової підготовки студентів за комплексною
структурою її складових компонентів: технічний, творчий та педагогічний.
У процесі експериментальної роботи широко використовувалися різні методи
навчальної діяльності. Експертну оцінку сформованості підготовки студентів як
керівника хору здійснювали чотири викладачі, що працювали незалежно один від
одного: викладач-диригент у класі „Хорового диригування”, викладач предмета
„Постановка голосу”, викладач-теоретик курсу „Імпровізація” та
викладач-методист з педагогічної практики. Вибір цих компетентних суддів був
зумовлений їх підготовленістю та можливістю спостерігати за студентами
безпосередньо в процесі індивідуального навчання, самостійної роботи з курсовим
та шкільним хорами.
Для об’єктивної експертної оцінки викладачі-експерти були ознайомлені з метою
дослідницької роботи, еталоном-програмою оцінювання, показниками та
оцінювальною шкалою. Для фіксації та аналізу отриманих даних використовувався
оціночний аркуш (додатокА), який заповнювався викладачами-експертами і в якому
були подані показники сформованості професійних умінь керівника шкільного
хору.
З метою покращення навчального процесу підготовки студента до
диригентсько-хорової діяльності як керівника хору на початок експерименту був
проведений семінар „ Професійна діяльність керівника хору”, метою якого було:
– поглибити знання про діяльність керівника хору;
– сприяти потребі удосконалення диригентсько-хорової підготовки керівника хору.
У процесі дослідження було проведено спецкурс „ Диригентсько-хорова підготовка
керівника шкільного хору” результати якої відмічалися на заліках та контрольних
запитаннях студентів експериментальних груп.
В основу розробки методики формуючого експерименту був покладений погляд учених
Ф.Гоноболіна, І.Костюка, А.Петровського, К.Платонова та інших, які вважають
уміння комплексним утворенням вихідного рівня знань та навичок.
На основі цих положень було проведено формуючий експеримент, в процесі якого
перевірялась ефективність психолого-педагогічних умов, за яких максимально
здійснювалася підготовка студента до диригентсько-хорової діяльності як
керівника хору. Головні вихідні позиції експерименту були висловлені в таких
положеннях.
1. Підготовка майбутнього керівника хору потребує оволодіння спеціальними
знаннями, вміннями та навичками, доведеними до ступеня підсвідомої рефлекторної
дії.
2. Підготовка керівника хору виступає багатогранним явищем технічних, творчих
та педагогічних умінь на основі диригентсько-хорових здібностей.
3. Диригентсько-хорова підготовка керівника шкільного хору в системі
музично-педагогічного навчання здійснюється в комплексній єдності структурних
компонентів підготовки в такій послідовності навчальних форм: індивідуальне
заняття – курсовий хор –шкільна практика.
Формуючий експеримент складався з трьох етапів: інформаційно – теоретичного,
корекційно-моделюючого та творчо-самостійного, кожний з яких мав свою мету,
конкретний зміст та методику реалізації.
В основу формуючого експерименту були покладені ідеї активно-соціального
навчання (Т.Яценко), навчально-тренувальної підготовки (Ю.Н.Ємельянов),
педагогічного тренінгу (О.Леонтьєва), психологічного тренінгу (Н.Петрова).
Ефективність проведення занять була зумовлена рядом принципів:
– принцип активності – обов’язкова участь кожного студента в навчальному
процесі;
– принцип творчої оригінальності;
– принцип відповідності.
У ході експерименту проводилися контрольні зрізи, які дали можливість
прослідкувати динаміку розвитку музичних здібностей студентів, внести
доповнення та зміни в дослідно-експериментальну роботу, здійснити корекцію в
розвиток професійних умінь за рахунок індивідуальних досягнень та можливостей
кожного студента. Для аналізу змін у рівні знань, вмінь і навичок
використовувалися методи тестового контролю, співбесід, анкетування, активного
навчання.
При оцінюванні рівнів сформованості диригентсько-хорової підготовки всі
студенти контрольної та експериментальної груп були поставлені в однакові умови
і мали право:
– вибору теми хорового заняття;
– вибору музичного твору;
– вибору вікової групи хорового колективу (студентський курсовий хор,
- Київ+380960830922