РОЗДІЛ 2
РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ І ВИКОРИСТАННЯ ЛКР (НА ПРИКЛАДІ
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
2.1. Оцінка соціально-демографічної ситуації як передумови формування і
використання ЛКР
Аналіз демографічного стану Івано-Франківської області показує, що за останні
десятиріччя в регіоні відбуваються значні деформації. 90-і роки відзначилися
інтенсивним звуженням природної основи відтворення населення регіону і його
працездатної частини. Основними причинами є перевищення смертності над
народжуваністю, особливо в сільській місцевості, процес постаріння населення,
який привів до збільшення демографічного і економічного навантаження
працездатного контингенту особами, що вийшли за межі працездатного віку,
сформувалася несприятлива вікова структура зайнятого працездатного населення.
Сучасний демоекономічний розвиток Івано-Франківщини можна визначити як такий,
що значною мірою інтенсифікувався кризовими явищами перехідного періоду - вони
негативно впливають на природне відтворення населення, пригнічують демоскладову
пропозиції робочої сили, формують не раціональні міграційні потоки. В 2001 році
в Івано-Франківській області проживало 1453,7 тисяч осіб, в 2002 році, згідно
даних І Всеукраїнського перепису населення на цій території проживало1409,3
тис. осіб, за 10 місяців 2003 року показник зменшився до 1400,9 тис. осіб.
Щільність населення на 1 км2 складає 105 осіб і за цим показником регіон займає
5 місце по Україні після Донецької (185 осіб), Львівської (124 особи),
Дніпропетровської (115 осіб), Чернівецької (115осіб) областей. Звідси випливає,
що область є однією з найгустонаселеніших з поміж інших регіонів України.
Враховуючи, що природною основою ЛК є населення, проаналізуємо стан, тенденції
та існуючі оцінки його відтворення. Характеризуючи динаміку чисельності
населення можна відзначити її зменшення. Ця тенденція характерна не тільки для
Івано-Франківщини, вона спостерігається за останні роки по всіх областях
України. Основною причиною скорочення чисельності населення і надалі
залишається зменшення народжуваності (динаміка чисельності населення області
представлена на діаграмі Б1 додатку Б). На початок 1990 року частка міського
населення складала 43,9%, а сільського – 58,1% в структурі населення області,
тоді як на початок 2002 року вона відповідно склала 43,8% і 56,2%. В структурі
адміністративно-територіального поділу Івано-Франківщини переважає сільське
населення (Косівський, Коломийський, Надвірнянський, Рогатинський райони і
ін.).
Таблиця 2.1
Динаміка структури чисельності населення Івано-Франківської області по міських
радах і районах [102.С 78; 61.С32].
Райони, населені пункти
РОКИ
1990
1995
2002
7
Івано-Франківська міська Рада
235,1
16
251,7
17,2
233,6
16,5
Калуська
68,4
4,8
73,5
5,0
67,9
4,8
Коломийська
64,9
4,5
68,7
4,7
60,8
4,3
Яремчанська
23,5
1,7
23,4
1,6
21,4
1,5
Богородчанський
70,9
4,9
70,1
4,8
70,0
4,9
Верховинський
32,6
2,3
32,2
2,2
30,0
2,1
Галицький
70,3
4,5,0
68,8
4,7
65,7
4,7
Городенківський
62,8
4,4
64,0
4,4
60,8
4,3
Долинський
90,9
6,4
72,3
4,9
71,0
5,1
Калуський
60,8
4,2
61,6
4,3
60,6
4,4
Коломийський
103,6
7,3
107,1
7,3
107,0
7,6
Косівський
94,1
6,7
93,5
6,4
90,4
6,4
Надвірнянський
107,8
7,6
113,9
7,8
113,6
8,1
Рогатинський
58,0
4,1
55,2
3,8
51,0
3,6
Рожнятівський
75,9
5,3
77,2
5,3
75,4
5,4
Продовження табл.2.1
2
Снятинський
75,9
5,2
77,2
5,3
69,0
4,9
Тисменицький
85,0
5,9
85,1
5,8
85,0
5,9
Тлумацький
Всього по області
53,7
1431,4
3,9
100
55,0
1467,1
4,9
100
52,6
1409,3
3,8
100
В тому числі:
міського
607,6
42,4
639,7
43,6
617,3
43,8
сільського
823,8
57,6
827,4
56,4
792,0
56,2
Серед районів області особливо виділяються Рогатинський і Снятинський, де
відносно швидко прогресує постаріння населення, поглиблюється його природне
скорочення, а відтак, перспективи оновлення складу працеактивного населення
стають досить невизначеними (див. табл. 2.1).
Для виявлення тенденцій сучасного стану демоситуації як передумови формування
та використання ЛКР почнемо розгляд з екскурсу в минуле.
Перша половина ХІХ ст. і його середина характеризується тим, що серед населення
Прикарпаття і Галичини спостерігається значне вимирання. Показники смертності
переважають над показниками народжуваності, а основною причиною, яка спричинила
це стала епідемія холери. Загальна чисельність населення українського
Прикарпаття за період 1800-1817рр.збільшилося лише на 1,2% [59.C.46]. Наслідки
епідемії привели до того, що кількість населення Галичини в 1830р. в порівнянні
з 1829р. зменшилася на 0,6% (там же). Одним з основних факторів, що впливав на
зростаючу смертність галичан була дитяча смертність, яка характеризувалася
досить високими показниками. Низький життєвий рівень галицького селянства,
гноблення зі сторони Австро-Угорщини і Польщі, масові епідемічні захворювання і
голод - ось ті причини, які привели до великої смертності населення і визначили
середню тривалість його життя. В середині ХІХ ст. вона складала 27 років для
чоловіків і 28,5 років для жінок, тоді як аналогічний показник для населення
Чехословаччини складав 33 і 37рр., Бельгії - 37 і 39 рр., Франції - 39 і 41
рр., Англії - 40 і 42 роки [59.C.28]. Для кінця ХІХ ст. характерною рисою стає
масова еміграція галичан на Захід і, в основному,
чоловічої статі, що спричинило дисбаланс в статево-віковій структурі населення
в сторону збільшення жіноцтва. Основною причиною було як і раніше переважання
соціально-економічних факторів над іншими, зокрема, зубожіння,