РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ТА ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Аналіз тенденцій розвитку фармацевтичних підприємств
У світовій економіці хіміко-фармацевтична промисловість є однією з галузей
промисловості, яка бурхливо розвивається.
В Україні ця галузь промисловості також розвивається динамічно. При чому
виробництво лікарських засобів як в Україні, так і закордоном пов'язано з
загальним історичним процесом розвитку суспільного відтворення, науки, техніки,
рівнем розвитку практичної медицини.
Економічну історію розвитку фармацевтичної промисловості України наведено в
табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Етапи розвитку фармацевтичної промисловості
№ етапу
Роки
Загальна характеристика етапу
1581- 1913
В другій половині 16 століття була організована перша аптека (1581 р.) і
засновано вищий адміністративний орган, що відає медичною справою, так званий
«Аптекарский приказ». Основна особливість даного етапу полягала в тім, що
постачання ліками знаходилося в повній залежності від закордону, головним чином
від Німеччини.
ІІ
1914-1917
З початку війни припинився імпорт медикаментів з Німеччини, і гостро повстало
питання забезпечення армії і населення лікувальними препаратами. У зв'язку з
цим почалися енергійні спроби організувати на всій території царської Росії
виробництво лікарських препаратів, які раніше імпортувалися. В міру розвитку
воєнних дій і ізоляції царської Росії від зовнішнього світу виробництво
лікарських засобів у країні почало розвиватися більш швидкими темпами. Поряд з
організацією нових виробництв, збільшилося виробництво препаратів, що раніше
виготовлялося в невеликих кількостях.
ІІІ
1918 – 1941
В ці роки була проведена націоналізація хіміко-фармацевтичних підприємств, яка
була почата в квітні 1918 р. і взагалі довершена на початку 1919 р. Спочатку з
числа хіміко-фармацевтичних заводів і лабораторій було націоналізовано 22
найбільш великих заводів із загальною кількістю працюючих до 3000 чоловік.
28 квітня 1928 р. Рада Народних Комісарів СРСР прийняла постанову, що всебічно
торкалася розвитку хімічної (у тому числі хіміко-фармацевтичної) науки,
промисловості і підготовки кадрів. Був створений спеціальний комітет для
розробки основних директив по хімізації народного господарства.
З 1929-1932 рр. у країні було організоване виробництво 50 нових лікарських
препаратів. Найважливішим досягненням хіміко-фармацевтичної промисловості цих
років з’явилося вирішення йодної проблеми.
ІV
1941-1945
Перед науково-дослідними інститутами і промисловими підприємствами були
висунуті нові задачі: удосконалення діючих виробництв з метою збільшення виходу
кінцевого продукту і скорочення витрат сировини і напівфабрикатів, спрощення
технологічних процесів і схем виробництва з метою вивільнення устаткування і
виробничих площ, вишукування нових ефективних лікарських препаратів для того,
щоб не відставати від рівня досягнень світової науки в галузі виробництва
лікарських препаратів, розширення можливостей для виробництва кількості
різноманітних лікарських засобів з місцевих видів сировини, залучення хімічних,
харчових, парфумерних, лісохімічних і інших заводів до виробництва лікарських
препаратів. Незважаючи на небувалі у світовій історії масштаби переміщення з
прифронтової зони промислових підприємств на 3-5 тис. км на Схід, поставлені
цілі були успішно вирішені.
Продовж. табл. 2.1
1946-1953
Війна ще раз показала важливість розвитку в країні власної могутньої
хіміко-фармацевтичної промисловості. Як наслідок, 14 червня 1946 р. було
утворене Міністерство медичної промисловості СРСР. Число підприємств, переданих
у ведення Міністерства медичної промисловості СРСР, склало біля ста.
У цей період була створена велика промисловість антибіотиків, збільшився випуск
ампульної продукції й ін.
VІ
1954-1990
На цьому етапі науково-дослідні роботи в галузі були спрямовані на створення і
впровадження у виробництво лікарських засобів для лікування серцево-судинної
системи, злоякісних новотворів, туберкульозу, нервово-психічних, інфекційних,
вірусних і грибкових захворювань, а також на дослідження і виробництво
ферментів з метою широкого застосування в практичній медицині.
Більшість з поставлених задач були успішно вирішені підприємствами галузі,
однак деякі з них дотепер залишаються актуальними для вітчизняної
фармацевтичної промисловості.
VІІ
1991-2003
Основними тенденціями виробництва лікарських препаратів в Україні є: орієнтація
на виробництво оригінальних ЛЗ, перехід на західні стандарти якості,
відновлення виробництва і технології, а також перегляд асортименту і
маркетингової стратегії.
В світі того, що в даному розділі предметом розгляду є загальні
соціально-економічні закономірності розвитку фармацевтичної промисловості,
найбільш цікавим для аналізу стає етап незалежної України й економічних
перетворень.
Фармацевтична промисловість України сьогодні – це сформована структура, що має
всі складові для її розвитку.
Вона налічує понад 160 суб’єктів підприємницької діяльності, що мають ліцензії
на виробництво ЛЗ.
За формою власності виробники лікарських засобів в Україні розподіляються на:
державні – 29 підприємств, які виробляють наркотичні ЛЗ та психотропні
препарати (наприклад, ДФП “Здоров’я народу” м. Харків, ДП “Біостимулятор” м.
Одеса);
колективні – 123 підприємства, які являють собою основну частку виробників ЛЗ в
Україні (АТ “ФФ“Дарниця”, АТ “Київмедпрепарат”, ТОВ ФФ “Здоров’я” та інші);
приватні – 8 підприємств.
Структура фармацевтичних підприємств в Україні за формою власності наведено на
рис. 2.1.
Основними центрами розміщення фармацев
- Київ+380960830922