Ви є тут

Державні соціальні програми: теорія, методика розробки та оцінки

Автор: 
Макарова Олена Володимирівна
Тип роботи: 
Дис. докт. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0504U000584
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ЧИННИКИ РОЗРОБКИ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ПРОГРАМ
2.1. Бюджетна політика як передумова впровадження державних соціальних програм
2.1.1. Податкова політика і необхідність її реформування
У системі формування доходів зведеного бюджету держави в ринковій економіці основною є податкова форма взаємовідносин держави та економічних суб'єктів, станом на 2002 рік - 65% від загального обсягу доходів зведеного бюджету України складали податкові надходження (табл.2.1).
Таблиця 2.1.
Доходи Зведеного бюджету України, млн.грн.
199819992000200120022003*Всього доходів28915,832876,449117,954934,660812,175165,4Доходи податкові19128,82207427133,631676,239597,846635,0податок на прибуток підприємств5694,46352,57698,482809398,313237,2прибутковий податок з громадян3570,64434,46377,78774,910823,813521,3акцизний збір1288,81787,62239,72654,34098,25246,1податок на додану вартість7460,18409,29441,410348,413471,212598,1плата за землю1114,91090,31376,41618,61806,32032,3Доходи неподаткові1415,6283136,720,700Інші доходи8371,410519,421847,623237,721214,328530,4Джерело: Статистичний щорічник Україна 2002. К.: 2003., с. 57; * - Послання Президента України до Верховної Ради України. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році. - К., 2004. - с.226.
Реформування існуючої податкової системи є обов'язковою умовою для забезпечення як економічного розвитку держави, так і виконання її соціальної функції. Необхідність негайної податкової реформи підкреслюється у Посланні Президента України до Верховної Ради України 2002 р. [135, с.57]: "Особливо гострою залишається проблема реформування податкової системи, яка у своїй основі є деструктивною, такою, що не відповідає принципам та засадам перехідної економіки, її системному оновленню".
Існуюча податкова система має цілий ряд недоліків, які зашкоджують соціально-економічному розвитку. Головними з них є:
1. неоптимальна податкова структура;
2. надмірний податковий тиск на вітчизняного товаровиробника;
3. антистимулююча дія системи надання податкових пільг%
4. нестабільність податкового законодавства;
5. переважання питомої ваги непрямих податків над прямими, що гальмує стимули до розвитку виробництва;
6. велика питома вага стягнень із собівартості продукції (приблизно до 20-30% структури собівартості);
7. складність процедури оподаткування
Для реформування податкової системи необхідно [5, с.75]:
* Провести реструктуризацію податкової системи в напрямку збільшення питомої ваги прямих податків;
* Знизити податковий тиск на юридичних і фізичних осіб з метою активізації підприємницької діяльності;
* Удосконалити механізм нарахування і сплати ПДВ;
* Зменшити коло і поступово відмінити пільги в оподаткуванні;
* Підвищити штрафні санкції до суб'єктів, які мають податкову заборгованість перед державою;
* Максимально спростити процедуру оподаткування.
Побудова оптимальної податкової системи має будуватися на таких принципах:
1) Економічна ефективність. Податкова система не має перешкоджати ефективному розподілу ресурсів: обмежувати можливості заощаджень і стимулів до праці, впливати на поведінку індивіда спрямовану на зменшення своїх податкових зобов'язань, а навпаки - стимулювати збільшення продуктивності праці, не повинна надавати можливості індивіду змінити свої податкові зобов'язання або перекласти їх на інших; оподаткування може виправляти деякі ринкові недосконалості, наприклад, невиправдане надмірне споживання; введення нових податків не повинно порушувати загальної рівноваги в економіці.
2) Адміністративна простота. Податкова система повинна бути простою та відносно недорогою.
3) Гнучкість. Податкова система має швидко (в окремих випадках автоматично) відповідати на зміни економічних обставин: автоматична зміна ставок оподаткування при прогресивній податковій системі під час економічної кризи (за умови стабільності цін); скорочення часу на запровадження змін податкового законодавства в економічне життя.
4) Політична відповідальність. Податкова система має бути побудована так, щоб індивіди були переконані у доцільності своїх податкових виплат.
5) Справедливість. Податкова система має бути справедливою для всіх індивідів. Існують два підходи до визначення справедливості податкової системи: горизонтальна рівність - відсутність диференціації в оподаткуванні за ознаками раси, статі, переконань; б) вертикальна рівність - деякі індивіди можуть і, відповідно, повинні сплачувати вищі податки, ніж інші. Критеріями оподаткування можуть бути: платоспроможність, добробут, більша вигода від державних витрат.
6) Парето-ефективне оподаткування, тобто таке оподаткування, за якого неможливо досягти вищого суспільного добробуту не знизивши добробуту іншого індивіду. Тут існує два підходи: а) Утилітаристський підхід суспільного добробуту - суспільний добробут дорівнює сумі корисностей індивідів (пропорційне оподаткування) і б) Роулсіанський підхід - суспільний добробут дорівнює корисності найменш забезпеченого індивіда (прогресивне оподаткування).
Проблематичним питанням для вітчизняної податкової системи залишається оподаткування фізичних осіб. В умовах інфляції та зростання номінальних доходів старі правила оплдаткування, що регулювались Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про прибутковий податок з громадян" призвели до значного зростання податкового тиску на фізичних осіб. Зокрема, податковий тягар на доходи на рівні середньомісячної заробітної плати зріс з 10,3% у 1996 р. до 16,5% у 2003 р. [174, с. 120] Збереження такої шкали оподаткування, за якою доходи на рівні мінімальної заробітної плати оподатковуються за ставкою 20%, а доходи, що перевищують 1700 грн., - за максимальною ставкою 40%, став абсолютно неприйнятним, оскільки основний тягар оподаткування відчували особи з невисокими доходами, в той час, як високодохідні групи часто взагалі ухилялися від сплати податку. Така ситуація об