РОЗДІЛ 2.
ЗАЙНЯТІСТЬ СПЕЦІАЛІСТІВ В СИСТЕМІ РЕАЛІЗАЦІЇ
ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ
2.1. Особливості відтворення населення та формування його зайнятості:
регіональний аспект
Як вже відзначалось, на нинішньому етапі суспільного розвитку в якості домінуючого все чіткіше виявляє себе сучасний тип відтворення народонаселення, що характеризується неухильним спрямуванням до постійного зниження рівня народжуваності та природного приросту населення. В результаті цього приріст набуває нульових чи навіть від'ємних значень. Разом з тим поступ суспільства вимагає досягнення його цілей та завдань, незважаючи на негативні тенденції деморозвитку. А це може бути здійснено лише за рахунок нарощування якісних характеристик носіїв трудового, особливо інтелектуального, потенціалу, здатних нейтралізувати негативний вплив особливостей новітнього деморозвитку (принаймні в розвинених країнах світу) на соціально-економічне життя суспільства.
Особливу роль зростання якісної визначеності інтелектуального потенціалу повинно відіграти в постсоціалістичних країнах, в т.ч. і в Україні, де деморозвиток протягом останнього десятиліття набув особливо небезпечних від'ємних значень, коли відтворення народонаселення стійко здійснюється у формі зростаючої депопуляції.
Аналіз деморозвитку України впродовж другої половини 20 століття яскраво свідчить, що він в значній мірі є наслідком діяння багатьох несприятливих чинників, які не могли не позначитись на відтворенні населення у його кількісному та якісному вимірах. Особливо відчутно позначилась на природному русі населення друга світова війна, наслідки якої залишаються неподоланими в повному обсязі до цього часу. В результаті діяння цих факторів Україна з її традиційно високим в минулому рівнем відтворення населення поступово трансформувалась в територію з найнижчим в межах колишнього Союзу та Європи природним приростом, а з початку 90-х років впевнено ввійшла в стадію депопуляції населення.
Так, населення України з 1959 по 1989 рік зросло з 41,9 до 51,7 млн. осіб або лише на одну чверть, тоді як населення всього Союзу - з 208,8 до 286,7 млн., тобто більше ніж на 37%. Вже наприкінці 80-х років минулого століття середньорічний приріст населення в Україні став найнижчим у межах СРСР - тільки 0,4%, що було в 3-8 разів менше у порівнянні з окремими республіками Середньої Азії. Це означає, що лише за три десятиріччя темпи зростання населення скоротилися більше ніж у 3 рази.Ситуація ще більше загострилася у 90-і та наступні роки, коли чисельність населення в країні досягла таких значень (у млн. осіб): 1990 р. - 51,8; 1991 р. - 51,9; 1992 р. - 52,1; 1993 р. - 52,2; 1994 р. - 52,1; 1995 р. - 51,7; 1996 р. - 51,3; 1997 р. - 50,9; 1998 р. - 50,5; 1999 р. - 50,1; 2000 р. - 49,7; початок 2001 р. - 49,3 [182,с. 316. Всього за період між останнім радянським та першим українським переписами населення країни зменшилось з 51,7 до 48,416 млн. осіб, тобто на 6,3%. З початку ж депопуляції (1993 р.) чисельність мешканців країни зменшилась на 3,8 млн. осіб, або на 7,3%. Всього щорічно населення країни скорочується майже на 400 тис. На наш час практично не залишилось регіонів, в яких народжуваність перевищує смертність, хоча ще пять років тому деякі області Західного регіону характеризувались незначним приростом населення. Нині мізерний за значенням приріст населення має місце в окремі роки лише в Закарпатській області. Вірогідно, подібні тенденції відтворення населення збережуться і надалі, а тому неважко розрахувати, що в найближчі роки чисельність мешканців країни не перевищуватиме 46 млн. осіб.
Вітчизняні дослідники [ 94,204,99,59,60 ] встановили ряд ознак, що переконливо свідчили про наявність значних деформацій у розвитку народонаселення країни. До них належать: неухильне зниження народжуваності та природного приросту, розбалансованість статевікової структури, зменшення сільського населення у більшості регіонів, збереження диспропорцій у відтворенні населення у різних, інколи навіть сусідніх регіонах, посилення розриву тривалості життя чоловіків і жінок, зниження середнього розміру сім'ї, внаслідок чого по суті стає неможливим просте відтворення населення. Крім того, збільшувалась концентрація населення у великих промислових та адміністративних центрах, хронічного характеру набула велика за обсягами маятникова трудова міграція. І, нарешті, зростала кількість територіальних одиниць зі стійкою депопуляцією населення.
З початком ринкових перетворень демографічна ситуація в Україні набуває суттєвих змін. Деякі з перерахованих параметрів деморозвитку набули ще чіткішого прояву, в той час як інші почали втрачати свою значущість. Так, у зв'язку зі спадом промислового виробництва різко зменшились масштаби маятникової міграції при одночасному зростанні обсягів виїзду громадян на тимчасову, в т.ч. і нелегальну, працю в інші регіони та за кордон. Так, лише в м.Києві тимчасово працевлаштувались останнім часом до 230 тис. вихідців з-поза меж міста та столичної області. Все це дає підставу стверджувати про значну перебудову самої структури деморозвитку, закріплення тих чи інших її елементів на певних ієрархічних рівнях.
Слід відзначити, що за рівнем відтворення населення регіони країни тривалий час істотно відрізнялися один від одного, зокрема, вищий рівень приросту населення був характерним для індустріально розвинених областей південного сходу завдяки значній міграції трудових ресурсів з інших, переважно аграрних областей України, а також з інших колишніх союзних республік. Помітно зростало населення Криму та ряду південних областей завдяки дозаселенню їх території сільськими вихідцями з інших місцевостей та поетапному поверненню осіб з числа татар та інших депортованих національностей. Підвищеним залишався рівень відтворення населення і в Західному регіоні, але причини цього тут були зовсім інші: домінування сільських мешканців, більший середній розмір сім'ї, недостатній розвиток постійних міграційних потоків за межі регіону, особливості ме
- Київ+380960830922