РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОЇ ЗАЙНЯТОСТІ ТА РИНКУ ПРАЦІ
2.1. Оцінка демографічної ситуації в контексті формування сільського ринку
праці
Сільський ринок праці Тернопільської області є однією з важливих складових
(сегментом) загальнонаціонального ринку праці України. Природну основу його
формування складає населення, яке проживає і реалізує свій
соціально–економічний трудовий потенціал в межах сільської місцевості, і
чисельність котрого за умови дії тих чи інших факторів спричиняє розширення або
ж навпаки звуження пропозиції робочої сили у регіоні.
Кількісну і структурно–кваліметричну (якісну) основу розвитку сільського ринку
праці Тернопільської області визначає стан демографічної ситуації, котра в свою
чергу є результатом взаємодії історичних, соціально– економічних, політичних,
природних, психологічних, культурних факторів. Саме вони спричиняють специфіку
сільського ринку праці Тернопільщини на фоні України (табл.2.1).
Так, за питомою вагою сільських жителів у загальній чисельності населення
Тернопільщина займає четверте місце (56,1%) серед інших областей України.
Подібно до сусідніх областей західного регіону вона майже у два рази перевищує
по даному показнику середньонаціональний рівень (32,2%), формуючи своєрідну
регіональну зону дисперсного сільського розселення. Варто додати, що в Україні
є лише 6 областей (усі західні), в яких чисельність сільського населення
перевищує чисельність міського.
За питомою вагою сільських трудових ресурсів в загальній їх чисельності
Тернопільщина посідає теж четверте місце (45,6%) серед інших областей України
(після таких областей як Закарпатська –49,3%, Чернівецька – 48,1% та
Івано–Франківська – 46,9%). При цьому чисельність трудових ресурсів села
становила у 2000 р. 309,4 тис. осіб проти 678,5 тис. осіб загальній кількості
трудових ресурсів.
Таблиця 2.1.
Показники демографічного стану населення, зайнятості і ринку праці у сільській
місцевості Тернопільської області та Україні в 2000 році, у % до підсумку *
Показник
Тернопільська область
Україна
Питома вага сільського населення в загальній чисельності населення
56,1
32,2
Питома вага трудових ресурсів села в загальній чисельності трудових ресурсів:
45,6
26,1
з них зайнятих в усіх сферах економічної діяльності
51,5
28,1
Питома вага економічно активного сільського населення в загальній чисельності
економічно активного населення
49,1
29,0
у тому числі:
– зайняті економічною діяльністю
51,3
30,6
– безробітні
35,4
16,9
Рівень економічної активності сільського населення
53,0
61,0
Рівень зайнятості сільського населення
47,6
56,8
*Розраховано за даними Державного комітету статистики України [135, с. 33,36]
Питома вага чисельності економічно активного сільського населення в загальній
чисельності економічно активного населення Тернопільщини у2000 р. складала
49,1% (233,6 тис. осіб проти 476, 2 тис. осіб загалом ), тобто є вищою, ніж
трудових ресурсів на 3,5 процентних пункти. По Україні питома вага економічно
активного сільського населення в загальній чисельності економічно активного
населення складає 29,0% , тоді як сільських трудових ресурсів 26,1%, тобто є
вищою від останніх на 2,9 процентних пункти. Вже таке відхилення дає право
зробити припущення про відмінності вікової структури когорти сільських жителів,
котрі роблять додатковий тиск на сільський ринок праці Тернопільщини, від
загальноукраїнського фону.
Для більш докладного вивчення особливостей становлення сільського ринку праці
Тернопільської області зупинимось на передумовах формування пропозиції робочої
сили в регіоні. Вихідною інформацією її демографічної оцінки є дані, приведені
у вищезгаданій таблиці.
Природною основою формування пропозиції робочої сили на сільському ринку праці
є чисельність населення. Це – переважно сільські мешканці, чисельність котрих в
свою чергу визначається станом демографічної ситуації в регіоні та характером
протікання демографічних процесів, що її детермінують. Демографічна ситуація як
фактор розвитку сільського ринку праці визначає не лише загальні обсяги
населення, котре претендуватиме чи вже претендує на робочі місця, а його
кількісний та якісній склад і цим самим впливає на процес звуження або
розширення пропозиції робочої сили.
В 2001 р. в динаміці показника чисельності населення, що проживає у сільській
місцевості Тернопільської області, відбувся певний перелом. Вперше за період
більш як 30–річної історії абсолютні значення почали зростати (табл. 2.2).
Станом на 1 січня 2002 р. в сільській місцевості Тернопільщини проживало 656,8
тис. осіб, або 57,5 % від загальної чисельності населення області (табл. 2.2).
Це тягне позитивні зрушення й у відносних величинах, а отже заслуговує на
додаткову увагу й з позиції загальнодержавних інтересів та порівнянь. Так, якщо
за 1971–1991 рр. в Україні чисельність жителів села зменшилися на 20,8% (на 4,4
млн. чол.), і на 6% (на 0,9 млн. чол.) в Тернопільській області відповідно на
23% та 3% (206 тис. чол. та 20,9 тис. чол.). Скоротилась й питома вага селян у
загальній кількості населення: в Україні – на 12,3 та 0,5 процентних пункти, а
в Тернопільській області – на 19,1 та 0,1 процентних пункти.
Отже, викладене вище дає підстави зробити висновок про існування прямого
взаємозв’язку між змінами в показниках абсолютних значень обсягів чисельності
сільського населення – носіїв трудового потенціалу і кон’юнктурою ринку праці.
Саме соціально–демографічні чинники у першу чергу визначатимуть розвиток
сільського ринку праці в майбутньому. При цьому слід враховувати, що процеси як
формування, так і використання трудового потенціалу села у другій половині ХХ
століття в Тернопільській област
- Київ+380960830922