РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ РИНКУ ПРАЦІ СФЕРИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ В УКРАЇНІ
2.1. Основні чинники розвитку ринку праці у сфері фінансових послуг України
Одним з найважливіших методологічних аспектів дисертаційного дослідження є виділення чинників, які визначають розвиток ринку праці сфери фінансових послуг України. Дія чинників може відбуватись і прямо, і опосередковано. Аналіз впливу різних чинників на функціонування ринку праці сфери фінансових послуг необхідний для визначення основних напрямків державного регулювання даного сегменту національного ринку праці. В економічній літературі з проблем зайнятості і ринку праці зустрічаються різні підходи до класифікації чинників (факторів), які визначають функціонування окремих систем. Показовою є класифікація факторів трудозбереження, розроблена С.І.Бандуром [43, С.33-37], яка включає чотири групи: матеріально-технічні, організаційно-економічні, соціально-економічні та демоекономічні фактори. Такий підхід до класифікації явищ і процесів найбільш розповсюджений в економіці праці та соціально-трудових відносинах (зокрема, класифікація факторів продуктивності праці). І.С. Кравченко серед факторів трудозберігаючої функції зайнятості виділяє такі групи факторів: людський фактор, мікро-соціально-економічні фактори, макро-соціально-економічні фактори та регіональні фактори [123, С.62]. Слід зазначити, що будь-яка класифікація чинників залишається відкритою системою, тобто передбачає можливість доповнення іншими групами чинників, які розкривають сильні сторони різних наукових досліджень у сфері зайнятості і ринку праці.
Для дослідження специфіки функціонування і розвитку ринку праці сфери фінансових послуг нами пропонується класифікація чинників, серед яких виділяються: макроекономічні, зовнішньоекономічні, регіональні, мікроекономічні, особистісний чинник.
Макроекономічні чинники - це, передусім, динаміка ВВП, обсяги виробництва продукції (промислової, сільськогосподарської, машинобудування, товарів народного споживання), інвестиції в основний капітал, доходи населення, вклади населення в банках України тощо.
Вплив макроекономічних чинників на функціонування ринку праці сфери фінансових послуг можна узагальнити наступним чином: спектр фінансових послуг тим ширший, чим сильнішою і стабільнішою є економіка. Насамперед це стосується перспектив можливого розширення співробітництва із західними фінансово-кредитними установами. Показово, що при визначенні ризику країни з 9 оціночних показників 7 безпосередньо стосуються характеристики стану фінансової системи. [142,с.40]. Фінансовий ринок України (як і більшості країн СНД) відкритий для західних інвестицій, однак його привабливість, за оцінкою західних інвесторів до 2000 року була вкрай низькою. Це є свідченням загалом негативної оцінки процесів, що відбувалися в економіці України 90-х років. Зміна економічних систем країн СНД, у тому числі й України, зумовила необхідність оновлення форм і методів законодавчого регулювання діяльності суб'єктів на ринку фінансових послуг. Насамперед це стосується банківських установ, оскільки саме їм належить провідна роль у забезпеченні ефективної мобілізації фінансових ресурсів та їх подальшого перерозподілу. Важливим кроком щодо цього стало суттєве оновлення законодавства у сфері банківської діяльності з урахуванням поступового приведення його у відповідність з директивами Європейського Союзу, рекомендаціями Базельського комітету, а також передовою практикою держав - членів Базельського комітету - Великобританії, Німеччини, Франції, Італії, Нідерландів, Швеції та Люксембургу. Однією з основних тенденцій у цьому аспекті є посилення нагляду за результатами діяльності фінансово-кредитних установ, а також виокремлення банківського законодавства у самостійну галузь банківського права.
Поступова трансформація економічних відносин, яка відбувалася протягом майже десяти років, з кінця 1999 року вивела Україну на шлях економічного зростання. У 1999 році першим поштовхом зростання української промисловості став попит на зовнішніх ринках. Цей процес можна розглядати як реакцію на зміну паритету обмінного курсу національної валюти. У 2002 році приріст ВВП значною мірою забезпечувався зростанням внутрішнього споживчого попиту за рахунок галузей промисловості, пов'язаних з переробкою місцевої сировини. Для банківської системи важливим є те, що відбувалося постійне зростання співвідношення виданих кредитів комерційними банками економіці до номінального ВВП. Зростання кредитних вкладень підкріплювалось припливом коштів населення і корпоративних клієнтів у банківську систему. Співвідношення депозитів до номінального ВВП у 2001 році становило 12,6 % проти 10,6 % у 2000 році. Незважаючи на постійне зниження процентних ставок на ринку депозитів як фізичних, так і юридичних осіб, мав місце постійний приплив коштів до банківської системи. Обсяг депозитів у 1999 році збільшився на 38,9 %, у 2000 році - на 52 %, а у 2001 році - на 68 %, за 6 місяців 2002 року - на 28,6 %. Фактор збільшення ресурсної бази комерційних банків через приплив депозитів є одним із найбажаніших для розвитку ринку праці у сфері фінансових послуг. Як зазначають фахівці Національного банку України, на збільшення внесків у систему комерційних банків не вплинуло банкрутство крупного АКБ "Україна", у якого було 1,8 млн. розрахункових рахунків приватних клієнтів, і одного з великих приватних банків - АБ "Слов'янський", у якому обслуговувалося 14 тис. приватних рахунків. Цей ефект пояснюється виникненням на ринку дієздатного фонду гарантування вкладів населення [86].
Збільшення кредитів комерційних банків в економіку є також одним із факторів економічного зростання в Україні і активізації ринку праці у сфері фінансових послуг. За 6 місяців 2002 року обсяг кредитів в економіку збільшився на 17,6 %, причому довгострокові кредити зросли на 19,1 %. Економічне зростання разом з чітким обслуговуванням державних боргових зобов'язань підвищило інвестиційний рейти