РОЗДІЛ 2
Тенденції та особливості становлення
соціально-економічної мотивації
конкурентоспроможності у сфері праці
2.1. Трансформація ролі і змісту праці на тлі глобальних тенденцій світового
розвитку
Конструктивний підхід до пошуку ефективних мотиваційних важелів впливу на
трудову поведінку сучасного працівника потребує усвідомлення того факту, що у
ХХІ столітті праця, як ніколи раніше, стає об’єктом конкурентних відносин.
Вплив на ринок праці і трудовий процес загалом неоднозначних процесів
всеохоплюючої глобалізації й загострення міжнародної конкуренції призводить до
трансформації ролі і змісту праці, що обумовлює необхідність оновлення підходів
до завдань соціально-економічної мотивації та можливостей забезпечення її
ефективності у сфері праці.
З другої половини ХХ ст. глобалізація як всеохоплюючий, невпинний процес
міжнародного обміну товарами, послугами, капіталом та робочою силою набуває
форм переплетіння національних економік, відбиває нові можливості інтеграції
національних господарств у світову економіку. Розвиток процесів глобалізації
тісно пов’язаний з технологічною революцією. На стику двох тисячоліть тенденції
світового розвитку виразно підтвердили: подальший розвиток економіки
забезпечуватиметься передусім науково-технічними досягненнями і здатністю
трансформувати їх у позитивний комерційний результат. Саме тому в розвинутих
країнах на долю нових й удосконалених товарів, техніки і технологій припадає
понад 70% приросту ВВП [112, с. 1]. Процес глобалізації є невпинним, його
наступ та проникнення у всі сфери людської діяльності неможливо уникнути,
спроби самоізоляції загрожують величезним відставанням нації та численними
втратами у різноманітних областях трудової діяльності.
Водночас, ставлення науковців до глобальних трансформацій є досить
неоднозначним і для цього, на нашу думку, є вагомі підстави: з одного боку,
глобалізація може вважатися стимулом прискореного розвитку країни, вести її до
технологічного прогресу, підвищення рівня освіченості нації, сприяти більш
ефективному використанню творчого потенціалу висококваліфікованих працівників,
активізації інноваційної діяльності, з іншого – таке явище може розглядатися як
загроза національній економіці, оскільки супроводжується загостренням
міжнародної конкуренції в усіх сферах діяльності, у т.ч. у сфері праці.
З цього приводу доцільно звернути увагу на попередження І. Дзюби:
“Глобалізація, якщо і забезпечує концентрацію фінансових, технічних і почасти
інтелектуальних ресурсів, то ціною неповоротних втрат, бо супроводжується
стиранням місцевих особливостей, уніфікацією форм не лише економічного, а й
суспільного та культурного життя, зрештою – поглинанням сильнішими слабших. Її
й “придумали” сильні як мотивацію для опанування життєвого простору слабших, –
тому сприятливою для світового розвитку вона зможе бути лише тоді, якщо
передбачатиме можливість самозахисту слабшого…” [59, c. 9] .
На наш погляд, поширення глобалізації дійсно стає викликом ХХІ століття для
кожної країни і особливо для тих, які не входять до кола розвинутих держав
(країн так званого “золотого мільярду”) і вимушені в тій чи іншій мірі (за
різних обставин) виконувати роль сировинного придатку або постачальника дешевої
робочої сили. На тлі загострення міжнародної конкуренції домінуючими стають ті
країни, фірми та корпорації, які запроваджують більш ефективні мотиваційні
системи у сфері праці, найкращим чином використовують інформаційний ресурс, за
підтримкою урядових позик та субсидій удосконалюють технології отримання,
обробки, передачі, розповсюдження та використання інформаційних знань, в
результаті, мають змогу першими застосовувати нові ідеї, проекти, технології.
Частка прибутку, одержуваного від інновацій, при цьому набагато перевищує
питому вагу використаного капіталу, що і дає відчутні конкурентні переваги.
Отже, в умовах глобалізації характерною передумовою отримання конкурентних
переваг стає мотивація до прискорення інноваційного розвитку як на рівні
окремих фірм, так і на рівні економіки країни, саме це розглядається як шанс
національного виживання та розквіту. Іншими словами, справедливо зазначити, що
в епоху дії глобальних чинників світового розвитку світом керує мотивація, в
основі якої – глобальні економічні інтереси, свідоме прагнення до нововведень,
забезпечення конкурентних позицій у світі.
Сфера праці віддзеркалює сучасні глобальні зміни у світі. Об’єктивним наслідком
процесів глобалізації є поява новітніх тенденцій у змісті трудового процесу,
стані зайнятості населення. Глобалізація і технологічна революція обумовлюють
як ліквідацію, так і створення нових робочих місць. Відбувається зміна
співвідношення між матеріальним виробництвом і сферою послуг на користь
останньої, деконцентрація промислового виробництва, зміни у співвідношенні
традиційних і нових галузей. Це виявляється у зміні структури зайнятості,
питомої ваги цих сфер у виробництві валового внутрішнього продукту.
Так, з 1970-го по 1994-й рр. частка працівників обробної промисловості
знизилася в державах – членах ЄС із 30% до 20%, у США – з 28% до 16%, у Японії
– з 27,4% до 24,3% [123, c. 100]. Порівнюючи структурні зміни у зайнятості у
різних секторах економіки в 1995 р. порівняно з 1980 р. на прикладі розвинутих
країн (таблиця 2.1), можна дійти висновку, що в Японії, Франції, Німеччині,
Швеції, Великобританії, США, Канаді приблизно вдвічі знизилась частка
зайнятості у сільському господарстві і добувній промисловості, на декілька
відсотків – в обробній промисловості, проте істотно зросла у третьому секторі
економіки – сфері послуг: у 1995 р. вона набл
- Київ+380960830922