РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ВИМОГ
ПОЛІТИЧНИХ СИЛ НАПЕРЕДОДНІ ТА ПІД ЧАС РЕВОЛЮЦІЇ 1905 – 1907 РР.
2.1. Національне питання у програмах російських політичних партій
Раніше ніж перейти до розгляду особливостей національних вимог польських,
українських та єврейських політичних організацій на початку ХХ ст., звернемося
до програм російських політиків, які формували суспільну думку значної частини
населення Російської імперії. Слід сказати, що усі російські партії даного
періоду так чи інакше звертали свою увагу на національну проблему у державі,
одначе на шлях вирішення вона так і не була поставлена. Робота над вирішенням
національного питання була новою для російських політиків, тому що Росія ніколи
не відчувала на собі національного гніту. Як писав один з представників
кадетської партії Д.Овсяніков-Куликовський, політиків чекала наполеглива
боротьба з національними упередженнями, а також інтенсивна культурна і
просвітницька діяльність, що мала на меті розмежувати і погодити завдання
національного розвитку з завданнями різноманітних партій [85
Овсяников-Куликовский Д. К эмансипации народностей // Жизнь. – 1905. – № 3. –
С. 1-2.]. Ситуація у державі підводила до думки, що централізація та
русифікація піднімає народи не лише проти уряду, а і загрожує єдності
Російської імперії. Отже, національне питання було однією із складових причин,
які призвели до подій 1905 – 1907 рр.
Російські партії були чисельними та досвідченими, у порівнянні з національними
партіями. Напередодні виборів до Державної Думи першого скликання з основних
можна виділити партію Монархістів-конституціоналістів, Партію правового
порядку, “Союз 17 октября”, Всеросійський торгово-промисловий союз,
Народногосподарську партію, Помірковано-прогресивну, Конституційно-демократичну
(к.-д.), Партію вільнодумців, Радикальну партію, Російську соціал-демократичну
робітничу партію (РСДРП) та партію соціалістів-революціонерів (с.-р.). Спільної
думки щодо вирішення національного питання у них не було. Кожна з партій
пропонувала своє бачення цієї проблеми. Зупинимося на національних програмах
найбільш популярних партій, які мали своїх представників у першому російському
парламенті.
Партії “Союз 17 октября”, Помірковано-прогресивну, Торгово-промисловий союз і
Партію правового порядку, які під час перших виборів, що проходили у
січні-лютому 1906 р., утворювали так званий “Блок 4-х”, можна віднести до
правого нахилу. У першу чергу вони виступали за збереження монархічної влади у
державі та неподільність Російської імперії. Національне питання не було ними
достатньо розробленим, хоча і не ігнорувалося.
Партія “Союз 17 октября” повністю відкидала ідею федеративного устрою
Російської імперії, але допускала об’єднання окремих місцевостей в обласні
союзи для вирішення завдань, які входять до меж місцевого самоврядування і не
перешкоджають місцевим особливостям та інтересам інших національностей [86
Спутник избирателя на 1906 год. Освободительное движение и современные его
формы. Справочная книга для желающих ориентироваться в современном общественном
движении. – СПб.: Изд-во И.И. Ефрона, 1906. – С.175.]. Однак після того, як про
існування національної проблеми було оголошено з трибуни Державної Думи,
октябристи стали більш упереджено висловлюватися проти свободи для недержавних
народів Російської імперії, так як вбачали у цьому загрозу єдності держави.
Пізніше, під час роботи другої Думи на одному із з’їздів партії, вони засудили
виступи депутатів Польського Кола, які, на їхню думку, були прямою спробою
розчленувати Росію [87 Обозрение событий и окраинная жизнь // Окраины России. –
1907. – № 20. – С. 313-316.]. Двоякою була позиція з’їзду до єврейського
питання. З одного боку делегати не бачили можливості вирішити його зараз, а з
іншого – розуміли, що таке положення єврейського народу відокремлює його і
шкодить злиттю з російським народом. Так як позиції октябристів зводилися до
асиміляції євреїв, вони пропонували вирішити єврейське питання шляхом введення
рівноправності для усіх громадян, не висвітлюючи його на світовому рівні, тобто
у межах загального вирішення питань свободи, не згадуючи назви єврейський
народ.
Програма Партії правового порядку у вирішенні національного питання дещо
збігалася з “Союзом 17 октября”. Проте щодо євреїв, то партійці не вважали за
можливе встановити їхню рівність перед законом, але погоджувалися переглянути
постанови, які стосувалися єврейського населення [88 Программа Партии Правового
Порядка // Окраины России. – 1906. – № 35. – С. 596-597.].
Торгово-промисловий союз, партія яка виражала інтереси фабрикантів та
промисловців, у своїй програмі зовсім не висвітлювала національного питання,
одначе наголошувала на єдності та неподільності Російської імперії. Програма
Помірковано-прогресивної партії на перший погляд схожа з програмою кадетів, але
у ній висловлювався протест проти автономного та федеративного устрою для
будь-якої території. Виключення робилося лише для питань місцевого
самоврядування [89 Спутник избирателя на 1906 год. Освободительное движение и
современные его формы. Справочная книга для желающих ориентироваться в
современном общественном движении. – СПб.: Изд-во И.И. Ефрона, 1906. – С.
186.].
Як бачимо, програми цих партій, щодо вирішення національного питання, носили
поверховий характер. Пропонуючи національностям лише деякі поступки у місцевому
самоврядуванні, вони вважали, що зможуть задовольнити їхні вимоги і збережуть
єдність Російської імперії. На наш погляд, такі пропозиції потребували
детального доопрацювання, адже у них нічого не конкретизувалося
- Київ+380960830922