РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА АНГЛІЙСЬКОГО КОЛОНІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ НАПЕРЕДОДНІ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
2.1. Статус британських колоніальних володінь
На початку ХХ ст. Англія володіла величезною колоніальною імперією загальною площею 9,3 млн.кв.миль. Імперіалізм приніс нові риси колоніальної політики, нові стимули та мотиви експансії. Боротьба за поділ і перерозподіл світу, перетворення імперії у сферу монопольної експлуатації англійського капіталу стали центральними питаннями зовнішньої політики Англії. Англо-бурська війна у Південній Африці показала, що правляча консервативна партія повна рішучості зберегти та збільшити колоніальні володіння. Впливове крило ліберальної партії поділяло такі агресивні прагнення. Лідер цього крила Розбері відкрито заявив у 1901 р.: "Ліберальна партія не повинна відмежовуватися від нового почуття імперії, яке охопило націю" [305, с. 55] .
Історія людства ще не знала держави таких розмірів: у великі імперії стародавнього і нового світу не можуть йти з нею ні в яке порівняння .
Гігантська територія Британської імперії розкинулася на всіх материках і під усіма широтами. Південна її частина - Австралія - підходила аж до холодних вод Антарктики, найпівнічніша - Канада - заходила далеко за Полярне коло. Величезними були територіальні володіння і в тропічній зоні.
В імперії можна було побачити всі раси, всі кольори шкіри. Населення імперії розмовляло найрізноманітнішими мовами, і тільки 13% вважало англійську мову рідною. Багатогранністю та розмаїттям відзначалися звичаї цих народів, які знаходилися на різних щаблях розвитку - від первіснообщинного ладу до сучасної цивілізації. Окремі частини імперії були дуже неоднорідними за своїми розмірами та характером. Разом з маленькими острівками-карликами до складу імперії входили й справжні гіганти: континент Австралії займав 7,7 млн.кв.км., а площа Канади перевищувала 10 млн.кв.км.
Могутньою була імперія і в економічному відношенні. В Англії та в її володіннях вироблялися практично всі товари і продукти. Британська імперія була невичерпним резервуаром всіх необхідних продуктів і найцінніших видів сировини, володіючи за деякими з них світовою монополією.
Спираючись на свою імперію, англійська буржуазія впродовж багатьох десятиліть панувала у сфері торгівлі та судноплавства. Колоніальні володіння були найбільшими користувачами англійських товарів: у 1913 р. туди направлялося 34% всього англійського експорту [53, c. 19]. В імпорті імперії на англійські вироби припадало 46%, в імпорті Індії - 64%, Австралії - 52% [49, c. 78-79]. Тогочасний автор вдало назвав Британську імперію "гігантською оптовою фірмою під англійським управлінням" [318, c. 106].
Водночас імперія була і величезною сферою вкладення англійських капіталів: у 1900-1904 рр. Англія помістила за кордоном 21,3 млн., у 1905-1909 рр. -105,5 млн., а напередодні першої світової війни - у 1910-1913 рр. - вже 185 млн. ф.ст. Майже половина цих вкладень направлялась у країни Британської імперії. Так, у 1913 р. із загальної суми англійських закордонних капіталовкладень, які оцінювалися 3272 млн. ф. ст., на імперію припадало 1652 млн. Це було результатом відповідної політики: англійський уряд шляхом спеціального законодавства сприяв вивозу капіталу в межах імперії [298, c. 189].
Завдяки Акту про цінні папери 1893 р. імперські країни - домініони і колонії - укладали позики в Лондоні під більш низький процент, ніж іноземні
держави, і користувались окремими пільгами. Закони 1900 і 1910 рр. гарантували надійність цінних паперів, які випускалися в імперії [298, c. 184].
Привілейоване положення домініонів і колоній на англійському ринку цінних паперів було вигідним для їх буржуазії: за оцінкою спеціалістів, на виплаті відсотків домініони доотримували кожного року ще 10 млн. ф.ст. Це було вигідно і для англійської буржуазії, яка під захистом імперських законів діяла більш впевнено [298, c. 184].
Отже, найбільшим ринком для англійського капіталу перед 1914 р. були домініони: у 1913 р. в Канаді вкладено 514,9 млн.ф.ст., в Австралії і Новій Зеландії - 416,4 млн., у всій Африці - 407,5 млн., в Індії і на Цейлоні - 378,8 млн. ф.ст. [133, c. 20-21]. Англійський капітал тримав у своїх руках контроль над фінансами домініонів і колоній як через посередництво позичок капіталовкладень, так і через розгалужену сітку філіалів і відділів лондонських банків.
Англії належала також монополія в страхуванні морської торгівлі. Крім того, в її руках знаходилася широко розгалужена сітка вугільних баз і станцій, важливі міжнародні телеграфні лінії. До тих пір, поки Англія зберігала свою могутність у фінансовому та торговому світі, її панування над колоніями було повним. Як висловився один англійський автор, "у підтримці імперського панування Ломбард-стріт (вулиця Лондона, де зосереджені англійські банки) відіграє не менш важливу роль, ніж Даунінг-стріт (вулиця Лондона, на якій розташовані урядові заклади)" [261, c. 228]. І над усім цим панував фунт стерлінгів - світова розрахункова валюта, символ британської могутності та влади.
Боротьба за розширення і збереження колоніальної імперії - важлива мета зовнішньої політики Англії. Цю боротьбу англійські правлячі кола ведуть, з однієї сторони, проти своїх суперників і конкурентів, які також намагаються здобути нові колоніальні володіння, а з іншої - проти національно-визвольного руху народів колоніальних і залежних країн, що прагнуть до свободи і незалежності.
Існувала велика невідповідність між розмірами самої Англії та її володіннями, адже за чисельністю населення імперія перевищувала метрополію у 10, а за територією - більше, ніж у 100 разів. Яка ж сила дозволяла володіти Англії такими територіями і багато років керувати ними? У чому секрет цієї влади?
Головною опорою британської могутності були англійська армія і могутній морський флот, який у найкоротші строки перекидав цю армію у будь-яку точку імперії.