РОЗДІЛ 2. ТВОРЧА СПАДЩИНА ІОАННИКІЯ ГАЛЯТОВСЬКОГО ЯК ДЖЕРЕЛО РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ
ПЕДАГОГІКИ ТА РИТОРИКИ. 98
2.1. Пастирсько- педагогічна інноватика Іоанникія Галятовського 98
2.2. Внесок Іоанникія Галятовського у гомілетику України 121
2.3 Трансформація ідей філософії, педагогіки та гомілетики Галятовського у
сучасний процес підготовки майбутніх педагогів 151
Висновки до другого розділу 167
ВИСНОВКИ 169
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172
ВСТУП
Актуальність теми. Національне відродження України потребує докорінного
поліпшення освіти й виховання підростаючого покоління на ідеалах гуманістичної
педагогіки. Для успішного розв’язання цього стратегічного завдання необхідно
дослідити вітчизняні педагогічні традиції, щоб творчо використати їх
духовно-моральний та пізнавальний потенціали, врахувати і практично застосувати
віками нагромаджений досвід. У державній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.)”
окреслено основні завдання та зміст освіти на сучасному етапі духовного
становлення України. Її інтегрування у світовий освітній простір потребує
впровадження новітніх технологій у навчально-виховний процес, посилення
демократичних тенденцій, що сприяють перенесенню акценту з масових педагогічних
впливів на особистісно-орієнтовані, які здатні враховувати неповторну
індивідуальність дитини, найповніше використати її можливості.
Проблеми гуманізації освіти набувають особливої актуальності у період глибокої
трансформації різних сфер суспільного життя країни. В таких умовах, вважаємо,
важливо, щоб кожна особа, яка формується, здобуваючи освіту, водночас
опановувала не лише певними знаннями, а й духовно-моральними нормами, набувала
досвіду різноманітної діяльності.
Зрозуміло, що розв’язання актуальних аспектів проблеми гуманізації неможливе
без глибокого дослідження прогресивних педагогічних надбань минулого і
дотичного їх впровадження у життя. Сучасна педагогічна наука приділяє належну
увагу питанням духовності, особливо в контексті порівняно нових навчальних
дисциплін – соціальної педагогіки та соціальної психології. На важливості
вивчення та ефективного впровадження спадщини минувшини наголошено в Державній
національній програмі “Освіта” (Україна ХХІ ст.)”, Декларації про державний
суверенітет України та ін. У цьому зв’язку важливо актуалізувати, на думку
автора, релігійні традиції як пріоритетний чинник формування моральності
сучасної людини. Відповідно вагомим внеском в історію української наукової,
педагогічної та риторичної думки розглядаємо спадок видатного громадського
діяча, проповідника і гомілета, архімандрита Іоанникія Галятовського. Його
педагогічна діяльність – яскравий приклад вдалого синтезу основоположних ідей
народної педагогіки України ХVII ст. з європейською педагогічною думкою,
успішної розробки наукових засад функціонування системи українського
шкільництва загалом. ХVІІ ст. – доба поширення національно-визвольного руху в
Україні, формування української державності, становлення національної культури
і освіти, заснованої на гуманістичних ідеях доби українського бароко.
У сучасній вітчизняній педагогічній науці нагромаджено значні здобутки щодо
вивчення спадщини І. Галятовського, які можуть стати підґрунтям для подальшого
вдосконалення навчання й виховання молоді. Ученими приділено належну увагу
дослідженням ролі та місця його спадщини в скарбниці української педагогічної
науки. Так, окремі питання історії розвитку педагогічної думки порушено в
працях Ю. Алексєєва, М. Дарманського, Н. Дем’яненко, Г. Дмитренко, Л.
Карамушки, В. Кременя, С. Крисюка, В. Лугового, В. Майбороди, Н. Нижник,
Н. Протасової, Г. Сагач та ін. Водночас вважаємо, що недостатню увагу приділено
розгляду прагматичних проблем у спадщині І. Галятовського.
Значну цінність для дослідження порушеної проблеми становлять і ті праці
українських і зарубіжних учених (А. Архангельського [14], О. Білецького,
Є. Болхвітінова [28], С. Голубєва [59-62], В. Ейнгорна [77-78], А. Єфимова
[76], П. Житецького [79], М. Маркова [116], С. Маслова [118], І. Огієнка
[86, 138-150], Н. Петрова [166-167], В. Перетца [164], П. Попова [173-175], М.
Сумцова [209-216], Ф. Титова [224-226], І. Франка [234-235], І. Чепіги
[247-248], Д. Чижевського [253-254], І. Шляпкіна [260], в яких акцентовано
передусім мовні аспекти в творчості Галятовського. Натомість його діяльність як
просвітника, гуманіста і науковця залишається маловивченою.
Актуальність започаткованої проблеми, недостатня увага до результатів
діяльності й творчості вченого в доробку сучасної педагогічної науки зумовили
вибір теми дисертації “Науково-педагогічна спадщина Іоанникія Галятовського
(бл. 1620-1689)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є
частиною теми кафедри педагогіки та психології Хмельницького державного
університету “Проблеми розвитку особистості майбутнього педагога (протокол №2
від 28.12.1999 р.), у виконанні якої автор брав безпосередню участь, Київського
національного університету імені Тараса Шевченка “Морально-ціннісні особливості
інноваційної поведінки молоді в період становлення української держави”
(державний реєстраційний номер № 01БПО17-02). Тему роботи затверджено Радою з
координації наукових досліджень АПН України (протокол № 9 від 6. ХІІ. 2002
р.).
Об’єкт дослідження: місце науково-педагогічної спадщини Іоанникія Галятовського
у вітчизняній українській педагогічній думці.
Предмет дослідження: науково-педагогічна спадщина Іоанникія Галятовського в
контексті європейської педагогічної думки XVII–XVIII ст.
Мета дослідження: науково-теоретичне обґрунтування внеску І. Галятовського в
розвиток педагогічної науки
- Київ+380960830922