РОЗДІЛ 2
РОЗВИТОК ТЕРИТОРІАЛЬНИХ РИНКІВ ПРАЦІ УКРАЇНИ ТА ОЦІНКА ЇХ ЗБАЛАНСОВАНОСТІ
2.1. Методичні підходи до оцінки збалансованості територіального ринку праці
Перехід до ринкової економіки та пов'язане з цим загострення проблем зайнятості
потребують поглибленого і системного аналізу стану економічних і соціальних
процесів, що відбуваються на державному і регіональних ринках праці.
Характерною рисою сучасного етапу формування таких ринків, як це вже
зазначалось вище, є загострення комплексу теоретико-методологічних, методичних
і прикладних проблем, серед яких важливе місце посідає проблема досягнення
збалансованості територіальних ринків праці. Методологічні і методичні аспекти
оцінки тенденцій, особливостей їх збалансованості та наслідків від її
відсутності в перехідний до ринкових відносин період слід віднести до
недостатньо розроблених економічною наукою. Науковці пояснюють це тим, що за
умов нерозвиненості ринкових механізмів господарювання досить складно
узагальнити, об’єктивно оцінити і розмежувати результати впливу тих чи інших
груп чинників на досліджувані процеси. Саме з цієї причини превалює
прихильність авторів до теоретичних розробок, які є більш прийнятними для етапу
сталого розвитку з відлагодженими методами і формами регулювання макро- і
мікроекономічних процесів [46, с. 39].
Основною кількісною пропорцією, за якою доцільно оцінювати збалансованість
територіального ринку праці, ми вважаємо співвідношення між попитом і
пропозицією робочої сили, тобто кон'юнктуру ринку праці. Останнім часом
склалось декілька поглядів щодо економічної сутності даної категорії.
Зауважимо, що в сучасній економічній теорії превалює поняття “ринкової
кон`юнктури”, без урахування регіональних особливостей використання робочої
сили. Отже, поняття “кон`юнктура ринку” трактують, як певну економічну
ситуацію, що склалась на ринку за певний період часу в результаті взаємодії
сукупності процесів, умов та факторів, які визначають структуру, динаміку та
співвідношення попиту та пропозиції будь-якого товару.
Заслуговує на увагу визначення ринкової кон`юнктури, наведене А.С. Кривцовим та
В.М. Бережним, яке, на нашу думку, є найбільш повним [57, с.50]. Під
кон’юнктурою ринку вони розуміють “певний стан економіки з погляду процесу її
відтворення в конкретно-історичних умовах та в усій сукупності факторів, що
впливають на розвиток економіки (співвідношення попиту та пропозиції товарів,
капіталів, динаміка цін, банківські проценти, курси цінних паперів, стан ринку
наукової інформації тощо)”. З нашого погляду, при визначенні поняття
“кон’юнктура ринку праці” необхідно виходити з сутності категорії “кон’юнктура”
взагалі, тобто “сукупності обставин, становища, що склалося в певній галузі
соціального життя і може впливати на результат певних дій, вирішення певних
питань та інше” [123, с.361]. Виходячи з цього, сутність категорії “кон’юнктура
ринку праці” переважно трактується як становище, що склалося із співвідношенням
пропозиції робочої сили та попитом на неї, характер якого визначається
загальноекономічною ситуацією в країні. Разом з тим, розглядати кон’юнктуру
ринку праці лише під таким кутом зору було б не зовсім вірно, оскільки між цими
двома категоріями існує досить тісний зворотній зв’язок. Таким чином, в нашому
розумінні, поняття кон’юнктури ринку праці значно ширше ніж просте
співвідношення попиту і пропозиції робочої сили, адже воно передбачає і інші
складові, зокрема, забезпечення гарантій зайнятості, соціальних пріоритетів
структурної перебудови тощо. Виходячи з цього, кон’юнктуру ринку праці можна
розглядати як збіг обставин та сукупність умов і факторів, які самостійно і у
взаємозв’язку кількісно та якісно впливають на попит і пропозицію на робочу
силу. [20, с.15].
В залежності від рівня збалансованості основних складових ринку праці (попиту
та пропозиції на неї), в регіоні може спостерігатися трудонадлишкова,
трудодефіцитна і трудорівноважна кон`юнктура.
Трудонадлишкова ситуація складається за умови перевищення пропозиції робочої
сили над її попитом, результатом чого є зниження ціни робочої сили, скорочення
зайнятості, зростання безробіття, поява надлишкової робочої сили.
При перевищенні попиту на робочу силу над її пропозицією виникає проблема
забезпеченості економіки кадрами відповідного професійно-кваліфікаційного
рівня, відбувається зростання ціни робочої сили (заробітної плати) та рівня
зайнятості.
Трудорівноважна ситуація відображає бажаний стан збалансованості між попитом та
пропозицією робочої сили, а отже, є одним із головних завдань господарювання,
зорієнтованого на забезпечення соціальних пріоритетів ринку праці. Проте,
досягти такої рівноваги можливо, скоріш, в теоретичному, ніж в практичному
плані. Баланс попиту і пропозиції, тобто повна відповідність їх за обсягом і
структурою, практично є недосяжним. Він якщо і досягається, то на досить
короткий термін. Частіше ж в процесі економічної і соціальної діяльності
можливо лише максимально наблизитися до збалансованого ринку праці, що
досягається за допомогою розробки і впровадження системи
організаційно-економічних заходів по стабілізації ринкової економіки взагалі і
сфери зайнятості, зокрема.
Вище нами наголошувалось, що збалансованість регіональних ринків праці на
певній території залежить від динамічної дії сукупності факторів і умов, що
впливають на процеси використання робочої сили і характеризується узгодженими в
просторі й часі обсягами і структурою попиту на робочу силу з боку
господарюючих суб`єктів різних форм власності та відповідної пропозиції
- Київ+380960830922