Розділ 2. Сучасна демографічна ситуація в Тернопільській області – передумова
розвитку її трудового потенціалу
2.1. Процеси природного руху населення як найважливіша складова демографічної
ситуації в регіоні.
Економічний розвиток України в цілому і будь-якого її регіону зокрема значною
мірою залежить від обсягу і якості трудових ресурсів, оскільки основою розвитку
держави є населення, його працересурсний та інтелектуальний потенціал,
виробнича і духовна культура. Зміни в чисельності населення і ресурсів живої
праці впливають на розвиток не тільки продуктивних сил, а й виробничих
відносин. Тому, в сучасних умовах найпріоритетнішим для економіки є аналіз
територіальних соціально-демографічних і трудових проблем.
Для дослідження впливу процесів соціально-економічного розвитку регіону на
відтворення населення вимагає детального вивчення основних демографічних
параметрів його відтворення, особливостей розселення, зайнятості, міграції
тощо.
Динаміка чисельності населення, його склад та структура за основними
демографічними, економічними та соціальними ознаками – найважливіші
характеристики народонаселення регіону. Особливу увагу при цьому демографи
приділяють аналізу показників природного руху населення, до якого відносять
народжуваність, смертність, шлюбність, розлучуваність, тривалість життя
населення.
Аналіз деморозвитку України в ХХ столітті свідчить, що він зазнав суттєвих
видозмін. В результаті дії багатьох несприятливих об’єктивних і суб’єктивних
чинників Україна з її традиційно високим у минулому рівнем відтворенням
населення поступово трансформувалася на територію з найнижчим в межах
колишнього Союзу та Східної Європи природним його приростом. В цілому, за
період з 1939 року чисельність її населення зростала до 1993 р., а починаючи з
1994 р. прослідковується чітка тенденція до скорочення чисельності як наявного,
так і постійного населення. Якщо на початок 1993 р. чисельність населення
країни становила 52,2 млн. осіб, то за даними першого Всеукраїнського перепису
5 грудня 2001 р. кількість наявного населення скоротилася до 48,457 млн. осіб,
а кількість постійного становила 48,241 млн. осіб [143, с. 77].
Загалом, за період між останнім радянським (1989 р.) та першим українським
переписами населення країни зменшилося на 3,2 млн. осіб, або на 6,3 %.
Депопуляція мала місце в усіх регіонах країни, а її обсяги в наш час досягають
майже 400 тис. осіб на рік. Зауважимо, що тривалий час регіони країни суттєво
розрізнялися між собою за рівнем відтворення населення. Так, згідно даних усіх
радянських переписів підвищений приріст в країні спостерігався як на
індустріальному південному сході, так і в західних областях, хоча причини
зростання в усіх регіонах були зовсім різними: міграція працеактивного
населення з інших регіонів у першому випадку при більшому коефіцієнту
народжуваності та недостатньому розвитку постійних міграційних потоків – у
другому. Натомість області Центрального регіону характеризувалися хронічним
зменшенням чисельності населення, в першу чергу сільського.
З початком ринкових перетворень демографічна криза загострилася в усіх
регіонах країни, що сприяє поступовому зближенню демографічної ситуації в них.
Та все ж завдяки інертності демографічних процесів регіони продовжують
зберігати деякі особливості попереднього деморозвитку. Зокрема, найвищим рівень
депопуляції до останнього часу зберігався в центральних областях, найнижчим -
на заході країни. Так, якщо за даними поточного обліку населення України,
наприклад, протягом 2000 р. зменшилося на 0,8 %, то населення Центрального
регіону (9 областей) – на 1,1 %, а Західного – лише на 0,36 %.
За два роки, що минули після перепису, депопуляція населення України зросла і
відповідно склала: вся країна – 1,7 %; Центральний регіон – теж 1,7 %; Західний
– 0,96 %. Як свідчать ці дані, області Західного регіону продовжують зберігати
хай незначні, та все ж переваги свого деморозвитку.
Що стосується Тернопільської області, то вона займає специфічне місце за
особливостями деморозвитку навіть в межах Західного регіону. Зокрема, дані усіх
переписів переконливо свідчать, що область постійно характеризувалася найнижчим
рівнем приросту населення в регіоні, і за цим параметром вона різко
відрізняється від інших однотипних за напрямком господарської діяльності
областей, особливо Закарпатської та Івано-Франківської. Всього за нашими
розрахунками населення Західного регіону за період 1959-2001 рр. зросло на 23,0
%, в той час як населення Закарпатської області – на 37,5 %, Івано-Франківської
– на 28,5 %, а Тернопільської – лише на 5,1 %. Якщо ж взяти період між 1989 і
2001 роками, то населення всього регіону скоротилося на 1,7 %, тоді як
населення Тернопільської області – на 2,3 %.
Очевидно, вкрай низький рівень природного приросту населення в області був
здебільшого пов’язаний зі значним обсягом міграції її населення працездатного
віку в Львівську та інші більш розвинені в індустріальному відношенні області.
А це, в свою чергу , закономірно призвело до погіршення вікової структури
населення і відповідно – до зниження коефіцієнту народжуваності та природного
приросту.
Впродовж останніх років демографічна ситуація в області за основними її
показниками також не демонструє помітних змін.
На 1 січня 2004 р. постійне населення України нараховувало вже 47 млн. 442
тис. осіб, що на 1,7% менше, ніж на момент перепису [145, с. 459]. Зменшення
кількості постійного населення мало місце у всіх без винятку регіонах країни,
але у Волинській, Закарпатській, Рівненській областях цей показник залишився
практично на рівні
- Київ+380960830922