Комплексна оцінка агроекологічного стану орних земель Чернігівської області та обґрунтування заходів щодо його поліпшення.

Розділ 2
Умови та методика проведення досліджень
2.1. Ґрунтово-кліматичні особливості території Чернігівської області
Чернігівська область розташована на півночі лівобережної України в басейні р.
Десна у 2-х фізико-географічних зонах – Поліссі й Лісостепу, що зумовлює
своєрідність її ландшафту. Площа її становить 31,9 тис.км2. Майже вся територія
області розташована в Придніпровській низовині, південна її частина – у межах
Полтавської рівнини і має, в основному, рівнинну, злегка хвилясту поверхню, у
цілому сприятливу для сільськогосподарської діяльності.
Клімат області помірно-континентальний з доволі теплим літом і порівняно м`якою
зимою. Переважають західні та північно-західні вітри, що приносять 501–581 мм
опадів на рік, основ­на кількість яких випадає в теплий період
(червень–сер­пень). Переважання кількості опадів над випаровуван­ням вологи
сприяє її позитивному балансу, а отже і доброму розвитку сільськогосподарських
культур. Проте на Поліссі у зв'язку з високою водопроник­ністю легких за
механічним складом ґрунтів бувають ґрунтові посухи, які негативно впливають на
розвиток і продуктивність рослин. Сніговий покрив з’являється у грудні і
сходить у другій декаді березня. Середня із най­більших декадних висот
снігового покриву становить 15–22см.
За кліматичними умовами територію області можна по­ділити на два
агрокліматичних райони: поліський і лісо­степовий.
Поліський район помірно-теплий, добре зволожений. Забезпеченість теплом з
температурами понад 10°С становить 2400 – 2500°, за цей же час випадає 300 –
340 мм опадів. Гідротермічний коефіцієнт за теплий період року дорівнює 1,3.
Тривалість безморозного періоду 150 – 165 днів, періоду зі стійким сніговим
покривом – 100–105 днів. Весняні приморозки припиняються наприкінці тре­тьої
декади квітня, а осінні починаються в середині пер­шої декади жовтня.
Лісостеповий район помірно теплий, середньозволожений. Забезпеченість теплом з
температурами понад 10°С становить 2500 – 2650°. За цей період випадає 290–320
мм опадів. Гідротермічний коефіцієнт за теплий період року дорівнює 1,2.
Тривалість безморозного періоду 160 – 165 днів, періоду зі стійким сніговим
покривом 95–100 днів. Весняні приморозки припиняються у першій по­ловині
третьої декади квітня, а осінні наступають на по­чатку першої декади жовтня
[151].
У цілому кліматичні умови області за кількістю тепла, світла і вологи
сприятливі для вирощування усіх районо­ваних сільськогосподарських культур.
Щодо ґрунтотвірних порід, то поліська частина області вкрита воднольодовиковими
відкладами, мореною та давньоалювіальними відкладами. Островами в поліській
частині на поверхню виходять лесовидні суглинки та лес. Південніше, у
лісостеповій частині області, лес вкриває всю територію за винятком річкових
долин та ниж­ніх надзаплавних терас.
Оскільки територія Чернігівської області розташована у геоморфологічній області
Полісько-Дніпровської низовини, тут поширений акумулятивний тип рельєфу,
притаманнй пере­важно до Дніпровсько-Донецької западини.
Уся поверхня чернігівського Полісся розчленована річковими долинами, ярами та
балками, які, прорізуючи вододіл, створюють виняткову строкатість як у
геоморфології місцевості, так і в ґрунтоутворюючих породах. У північно-східній
частині області знаходиться Городнянське плато, поверхня якого, особливо в
прирічковій части­ні, порізана густою сіткою глибоких балок. Територія плато
являє собою ніби острів серед зниженої, у багатьох місцях заболоченої, піщаної
терасової місцевості. Найбільша площа виходу корінного плато знаходиться у
північно-східній частині Прилуцького району і південних частинах Ічнянського та
Бахмацького районів. Центральна частина області розміщена в Придеснянській
лівобережній акумулятивній низовині і є перехідною територією між Поліссям та
Лісостепом. Лісостепова зона області розміщена на двох геоморфологічних
елементах рельєфу: південно-східна – на корінному плато, а північно-західна –
на верхній Дніпровській терасі [151, 152].
Наявність на території області значної кількості великих і малих річок впливає
на глибину залягання підґрунтових вод, а глиби­на залягання та характер їхньої
мінералізації (засолення), у свою чергу, впливають на процес ґрунтоутворення.
Близьке залягання підґрунтових вод щодо поверхні ґрунту зумовлюють надмірне
зволоження його верхніх горизонтів, що призводить до розвитку процесів оглеєння
та заболочування.
Внаслідок складних і різноманітних умов ґрунтоутворення на території
Чернігівської області, залежно від типу рослинності, рельєфу місцевості,
ґрунтоутворюючих порід та кліматичних особливостей сформувалася низка ґрунтових
різновидів, що різняться між собою як морфологічними ознаками, так і
агрохімічними показниками й агрономічними властивостями. Ця закономірність
суворо витримується як в Лісостеповій, так і в Поліській зонах області.
Так, на відміну від поліської частини області, де переважає деревна рослинність
і підзолистий процес ґрунтоутворення, в лісостеповій частині Чернігівщини
помірний клімат, достатня кількість тепла і рівномірний його розподіл протягом
літа, лучно-степова рослинність і карбонатність лесу та лесових суглинків, як
ґрунтоутворюючих порід, зумовили формування ґрунтів за дерновим процесом
чорноземного типу ґрунтоутворення (лучно-степова стадія). Особливістю цього
процесу є насиченість ґрунтового розчину кальцієм та магнієм, внаслідок чого
органічні речовини рослинності нагромаджуються і закріпляються у верхніх
горизонтах. На слабодренованих депресіях плато (пониження, водозбірні воронки
балок) у зв’язку з акумуляцією поверхневих вод склалися умови для засолення та
осолодінн