розділ 2.11.). Величина максимальної зміни
концентрації ФКБ- в середовищі інкубації в умовах розсіювання штучно створеного
градієнта досліджуваного іона відповідає значенню утвореного дифузного
потенціалу. Тому при співставленні величин змін концентрації ФКБ- можна
розрахувати відносну проникну здатність досліджуваних іонів за умови
розсіювання рівних за величиною концентраційних градієнтів. Адже у цьому
випадку, як уже відмічалося, дифузні мембрані потенціали при їх співставленні
будуть відрізнятися тільки за рахунок різної проникної здатності та величини
заряду досліджуваних іонів.
Згідно рекомендацій, які викладені в [193, 194, 195], при визначенні
проникності АМ ентероцитів для К+, Nа+ і Са2+ використовували 100-кратні
градієнти глюконатів калію, натрію і кальцію. При виборі вихідних концентрацій
К+, Nа+ і Са2+ для створення градієнтів виходили з того, що концентрації 2 мМ
для Са2+ і 150 мМ для К+ і Na+ близькі до можливих у клітинах.
Результати типових досліджень зміни концентрації ФКБ- внаслідок виникнення
дифузного мембранного потенціалу при розсіюванні концентраційних градієнтів К+,
Nа+ і Са2+ наведені на рис.3.8.
Розсіювання 100-кратного градієнта К+ викликає підвищення, порівняно з
контролем, зміни концентрації ФКБ- в середовищі інкубації (відповідно дифузного
мембранного потенціалу) після опромінення в дозі 0,1 Гр в середньому в 1,2
рази, 0,4 Гр – 1,4 рази, 1,0 Гр – 2,6 разів, 2,0 Гр – в 2,8 разів, 3,0 Гр – в
3,1 рази, 6,0 Гр – 3,5 рази. Відповідно для Nа+ - в 1,2; 1,3; 1,7; 2,0; 2,2 та
2,6 разів, а для Са2+ - 1,1; 1,3; 1,8; 2,1; 2,2 та 2,8 разів. Вірогідні зміни
проникності АМ ентероцитів для досліджуваних іонів відбуваються після дії
іонізуючої радіації в діапазоні доз 0,4 – 6,0 Гр.
Слід відмітити, що електричний заряд Са2+ у 2 рази більший, ніж К+ і Nа+. Тому
при розрахунку відносної проникної здатності для Са2+ отримані значення зміни
концентрації ФКБ-, які відповідають дифузному мембранному потенціалу, необхідно
зменшити у 2 рази.
При визначенні відносної проникної здатності досліджуваних іонів за 100%
приймали максимальну величину зміни концентрації ФКБ-, зумовлену розсіюванням
100-кратного концентраційного градієнта К+ в контролі, тоді для Nа+ ця величина
складає 65%, а Са2+ (з урахуванням того, що заряд цього іона дорівнює +2) –
21%. Результати визначення відносної проникної здатності К+, Nа+ та Са2+
наведені в табл.3.22.
Встановлено, що після дії іонізуючої радіації в дозах 0,4 – 6,0 Гр відбувається
збільшення проникності АМ ентероцитів слизової оболонки тонкої кишки для К+,
Nа+ і Са2+. Проникність мембран для досліджуваних іонів змінюється відповідно:
К+ > Nа+ > Са2+.
Таким чином, виявлено дозозалежне зростання проникності плазматичної мембрани
ентероцитів тонкої кишки для іонів натрію, калію та кальцію в результаті дії
рентгенівського випромінення в дозах 0,1 – 6,0 Гр.
Зростання проникності мембрани може сприяти змінам концентрації іонів всередині
клітини, що виступає як фактор порушення клітинного метаболізму.
Таблиця 3.22
Відносна проникна здатність апікальної мембрани ентероцитів тонкої кишки для К+
, Nа+ і Са2+ , (M ± m, n = 7)
Іон
Проникність, %
контроль
доза опромінення, Гр
0,1
0,4
1,0
2,0
3,0
6,0
К+
100
122 ± 12
146 ± 15*
264 ± 18*
221 ± 20*
312 ± 26*
359 ± 25*
Na+
65 ± 4
78 ± 5
85 ± 6*
110 ± 9*
130 ± 12*
143 ± 10*
169 ± 14*
Ca+
21 ± 2
23 ± 2
27 ± 3*
39 ± 3*
44 ± 4*
46 ± 4*
56 ± 5*
* Р ? 0,05 відносно контролю
3.6. Аналіз результатів дослідження дії іонізуючої радіації на
структурно-функціональний стан апікальної мембрани ентероцитів методом головних
компонент
3.6.1. Кореляційний аналіз.
Методом кореляційного аналізу визначаються взаємозв'язки двох чи більшого числа
змінних (показників). У практичному аналізі вибірка результатів вимірів із
генеральної сукупності обмежена, і визначенню підлягає оцінка коефіцієнта
кореляції. Для вибірки обўємом N обґрунтована оцінка коефіцієнта кореляції
визначається співвідношенням:
(3.1)
де sx, sy – вибіркові оцінки дисперсій змінних x и y:
(3.2)
– їх вибіркові середні,
(3.3)
а – оцінка їх коваріації:
. (3.4)
Статистична значимість оцінки r (формула 3.1) перевіряється відповідним
статистичним критерієм. При оцінці значимості кореляцій змінних необхідно
зробити вибір між двома гіпотезами: за нуль-гіпотези H0 приймаємо припущення,
що кореляції змінних відсутні, а вибіркове значення r обумовлене випадковим
характером вибірки, тоді як альтернативна гіпотеза Н1 відповідає наявності
значимих кореляцій, r № 0. Згідно закону нормального розподілу вимірюваних
змінних значимий рівень коефіцієнта кореляції визначається безпосередньо за
критерієм Стьюдента для тестової статистики параметра t , при числі ступенів
свободи N – 2 [195]:
(3.5)
Гіпотеза H0 відкидається, якщо обчислене значення параметра t перевищує
критичне значення. Критичне значення t для заданого числа ступенів свободи за
рівнем значимості 0.05 визначали за таблицями розподілу Стьюдента [166].
Відповідно, критичне значення коефіцієнта кореляції:
(3.6)
Проаналізуємо значимість кореляцій вимірюваних показників АМ ентероцитів
слизової оболонки тонкої кишки, що наве