Вы здесь

Методичні засади відбору і реалізації етнологічного змісту шкільного курсу історії України (7 клас)

Автор: 
Сєрова Галина Воолодимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2005
Артикул:
0405U001113
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА РЕАЛІЗАЦІЇ ЕТНОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ ШКІЛЬНОГО КУРСУ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ 7-ГО
КЛАСУ
2.1. Етнологічний підхід до змісту шкільного курсу історії України 7-го класу.
Історія України як перший систематичний курс починає вивчатись у сьомому класі
і саме на матеріалах цього курсу ми маємо закласти основи цілісного бачення
вітчизняної історії – від першопочатків до сучасності. Такий розгляд може
ґрунтуватися на розумінні учнями походження і розвитку українського народу як
єдиного процесу, що розвивався і складає основу історичного руху.
Значимість курсу історії 7-го класу в системі шкільної історичної освіти
визначається кількома чинниками. По-перше, це історія Батьківщини і тому
особливо близька і цікава учням; по-друге, розвиток процесів державотворення,
зміцнення незалежності України, національне й духовне відродження народів
України обумовлюють пріоритетне вивчення історії України в загальній структурі
історичної освіти як основи формування національної свідомості учнів, виховання
громадянина України.
Одним із важливих напрямів розвитку змісту шкільної історичної освіти з погляду
методики є етнологічний підхід, який значної мірою може сприяти розв’язанню
важливих освітньо-виховних завдань навчання історії.
Вивчення курсу вітчизняної історії передбачає оволодіння учнями системою
історичних знань про становлення України як держави, її цивілізаційні
досягнення; про становлення і розвиток українського народу, його культурні
здобутки в загальному розвитку людства; вироблення емоційно-ціннісного досвіду
школярів у ставленні до минулого, усвідомлення на основі здобутих знань з
історії свого роду, краю, Батьківщини зв’язків між поколіннями українців та
власної єдності з ними, що сприяє адаптації та самореалізації учнів, розвитку
громадянськості особистості.
Систематичне вивчення історії України передбачає розкриття в шкільному курсі її
наукового визначення, періодизації, основних джерел вивчення. У 7-му класі учні
знайомляться з основними етапами цивілізаційного розвитку України. Відповідно
основними питаннями для засвоєння в шкільному курсі є: заселення й культурне
освоєння території України, виникнення й розвиток землеробських культур
лісостепової зони та культур скотарів Степу, зародження сучасних
східнослов’янських народів, початок формування українського народу, утворення
середньовічної держави Київська Русь, її розквіт та роздробленість,
Галицько-Волинська держава як правонаступниця Київської Русі, українські землі
у складі іноземних держав.
При відборі навчального матеріалу до курсу вітчизняної історії застосовуються
різні підходи (див. п.1.1. дис.). Ми вважаємо, що шкільний курс історії України
має бути побудований таким чином, щоб створити у дітей цілісне уявлення про
походження і розвиток українського народу. В обґрунтуванні певних підходів до
відбору та структурування змісту історичного навчального матеріалу, на нашу
думку, необхідно виходити з наступного: історичні процеси, якими б складними
вони не були, мають розумітися учнями як прояв історичного розвитку
українського народу, а також інших, які жили і живуть на теренах України.
Такий підхід може бути закладений вже на рівні формулювання програми для
середніх загальноосвітніх навчальних закладів і структурування змісту матеріалу
в цій програмі. Це важливо, оскільки зміст підручників й навчально-методичної
літератури будується у відповідності до державних програм.
В навчальних курсах історії базовий зміст визначається в трьох площинах: 1) за
хронологічними періодами - давні часи, середньовіччя, нова історія, новітня
історія; 2) у просторовому вимірі; 3) за структурними одиницями знань - факти,
поняття, причинно-наслідкові та інші зв’язки між явищами та подіями, що
відбуваються. Ці зв’язки відшукуються в різних площинах. Наприклад, марксизм
пояснював всі явища історичного процесу - економічні, соціальні, духовні, тощо
- розвитком виробничих сил, виробничих відносин і класовою боротьбою. Останнім
часом, з визнанням багатофакторності у визначенні причин та наслідків
історичних подій, можна спостерігати комбінування різних підходів на основі
поєднання цивілізаційного, соціоантропоцентричного та ін. розгляду минулого.
Ми вважаємо, що побудова шкільного історичного змісту на засадах виключно
одного із зазначених підходів неможлива. Але, якщо ми ставимо собі за мету
створити цілісне уявлення про історію українського народу плідним підходом буде
розгляд подій та явищ в площині етнічних процесів, їх взаємозв’язок з етнічною
історією народів, які проживали на теренах України. Але це не виключає розгляд
історії українського народу також в хронологічному та просторовому вимірах в
культур-цівілізаційному контексті.
Отже, вихідними засадами при формулюванні програмних положень будуть такі:
1) історія повинна бути представлена як цілісна культурно-цивілізаційна картина
світу з визначенням у ній місця історії України;
2) пріоритетне викладення історії становлення українського етносу (етногенез та
етнічна історія), історія якого виступає як головне тло, на якому
синхронізується розвиток різних етнічних і державних утворень, які певний час
існували на цій території;
3) історія українського народу розглядається за логікою розвитку етносу, як
формування пріоритетів життєдіяльності, способу мислення, світосприйняття,
духовності того чи іншого суспільства, тобто через етапи: а) заселення і
освоєння території, б) поступового складання на цій території певних традиції
матеріального виробництва, скотарства, землеробства, в) на основі традиційного
господарювання - певного побуту, г) побутової культури, згодом світогляду, д)
одночасно формується певна ментальність