Розділ 2
Загальна характеристика обстежених хворих та клінічних методів дослідження
За період від травня 1994 року до липня 2004 року обстежено та проліковано 59
хворих із допечінковою формою ПГ, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в
хірургічному відділенні №1 Обласної клінічної лікарні м.Ужгорода.
За статевою ознакою хворі розділилися таким чином: 37 (62,7%) чоловіків та 22
(37,3%) жінки віком від 16 до 67 років.
Первинну допечінкову ПГ, яка є наслідком самостійної патології судин портальної
системи, ми спостерігали у 26 (44%) хворих, вторинну допечінкову ПГ – у 33
(56%) пацієнтів.(табл.2.1.)
Таблиця 2.1
Розподіл хворих в залежності від форми допечінкової ПГ
Форми допечінкової портальної гіпертензії
сегментна
Тотальна
первинна
вторинна
первинна
вторинна
Кількість хворих
19
29
48 (81,4%)
11 (18,6)%
всього
59
За причиною виникнення та рівнем ураження портального русла хворі були поділені
таким чином:
1.Сегментна форма допечінкової ПГ – 48 (81,4%) хворих, з них природжені вади
портальної системи спостерігалися в 19 (39,6%), кіста селезінки – у 7 (14,6%),
кіста підшлункової залози – у 15 (31,2%), поліцитемія – у 2 (4,2%) хворих,
хронічний сублейкемічний мієлоз – у 5 пацієнтів (10,4%).
2.Тотальна форма допечінкової ПГ – 11 (18,6%) хворих, з них природжені вади
портальної системи спостерігалися в 7 (63,6%), поліцитемія – у 2 (18,2%),
пілефлебіт – у 2 пацієнтів (18,2%) (табл.2.2.).
Таблиця 2.2
Поділ хворих у залежності від причини та форми допечінкової ПГ
Причини допечінкової ПГ
Форми допечінкової портальної гіпертензії
сегментна
тотальна
Природжені аномалії
ізольований тромбоз селезінкової вени
трансформація або тромбоз ворітної вени;
оклюзія на рівні ворітної та селезінкової вен
повна оклюзія системи ворітної вени
11
Пілефлебіт
Кісти селезінки
Кісти підшлункової з-зи
15
Поліцитемія
Хронічний сублейкемічний мієлоз
Всього
48
11
Кровотеча з ВРВ стравоходу та шлунка в анамнезі відмічалася у всіх пацієнтів.
Особливістю кровотеч була їх раптовість. Більшість хворих відмічали, що
кровотеча виникла на фоні “повного здоров’я”. У 19 (32,2%) пацієнтів кровотеча
проявлялася тільки меленою. У залежності від кількості кровотеч усі хворі були
поділені на 3 групи: І група – 16 (27,1%) пацієнтів, з них 9 – з кістами
підшлункової залози, 2 – з хронічним сублейкемічним мієлозом, 3 – з кістами
селезінки, 2 – з пілефлебітом, в яких в анамнезі спостерігалася лише одна
кровотеча з ВРВ стравоходу та шлунка; ІІ група включала в себе 26 (44,1%)
хворих, з них 6 хворих мали кісту підшлункової залози, 2 пацієнтів були з
хронічним сублейкемічним мієлозом, 4 – з кістами селезінки, 4 - з поліцитемією,
10 – з природженими вадами портальної системи, в яких спостерігалася дві
кровотечі в анамнезі; ІІІ група – 17 (28,8%) пацієнтів, з них 16 хворих – з
природженими вадами та 1 пацієнт із хронічним сублейкемічним мієлозом, в яких в
анамнезі спостерігалося три або більше кровотечі (табл.2.3).
Таблиця 2.3
Кількість кровотеч із ВРВ стравоходу та шлунка в залежності від причини
допечінкової ПГ
Причини допечінкової ПГ
Кількість кровотеч
одна кровотеча в анамнезі
дві кровотечі
три і більше кровотеч
Природжені аномалії
10
16
Пілефлебіт
Кісти селезінки
Кісти підшлункової з-зи
Поліцитемія
Хронічний сублейкемічний мієлоз
Всього
16 (27,1%)
26 (44,1%)
17 (28,8%)
Транзитний асцит після епізоду кровотечі з ВРВ шлунка та стравоходу
спостерігався у 12 (20,3%) хворих третьої групи на момент звернення в
хірургічну клініку, який вдалося повністю ліквідувати консервативними
засобами.
Клінічні ознаки портосистемної енцефалопатії у вигляді мінімальних
неврологічних симптомів спостерігалися у 7 (11,9%) пацієнтів після епізоду
кровотечі.
Спленомегалія відмічалася у 51 хворого. Вторинний гіперспленізм, що визначався
поєднанням спленомегалії та панцитопенії периферійної крові спостерігався у 42
(71,2%) хворих. Вираженість вторинного гіперспленізму характеризувалася
ступенем цитопенії периферійної крові: помірний – кількість тромбоцитів 150-100
Ґ/л, лейкоцитів 4-3 Ґ/л спостерігалася у 29 пацієнтів; виражений – кількість
тромбоцитів менше 100 Ґ/л, лейкоцитів – менше 2 Ґ/л – у 13 хворих. Наявність
спленомегалії з клінічними проявами помірного або вираженого гіперспленізму
впливала на вибір методу операційного лікування.
Основною причиною звернення хворих в стаціонар були кровотечі з ВРВ стравоходу
та шлунка. Проте у всіх хворих спостерігалися диспепсичні явища: нудота,
поганий апетит, метеоризм. У правому підребер’ї пацієнти відчували помірний
біль, що збільшується після приймання їжі. Хворі скаржилися на загальну
слабість, відчуття важкості в лівому підребер’ї, біль, кровоточивість слизових
оболонок носу, ясен.
В анамнезі у певної частини хворих відмічалася інтермітуюча лихоманка з
рецидивами, виникнення якої було пов’язане з загостренням основного процесу –
флебіту, тромбофлебіту, з інфарктом селезінки, периспленітом.
У 7 хворих в анамнезі була виконана спленектомія. Причиною допечінкової ПГ в
цих випадках були природжені вади, вік пацієнтів на момент операційного
втручання складав від 6 до 16 років.
План обстеження хворих із допечінковою формою ПГ включав в себе
загальноклінічні обстеження – опитування, аналіз скарг та анамнезу
захворювання, послідовне об’єктивне обстеження; лабароторні - загальні аналізи
крові та сечі, визначення числа тромбоцитів, коагулограма, визначення НВsAg у
крові, біохімічний аналіз крові (визначення загального рівня білка та білкових