РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРА Й ОСОБЛИВОСТІ МОТИВІВ УЧІННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У другому розділі дисертаційного дослідження подається комплекс
психодіагностичних методик, використаних для вивчення змістовних, структурних
та динамічних характеристик мотивів учіння у молодших школярів на матеріалі
природознавства. Здійснюється кількісний та якісний аналіз результатів
констатуючого експерименту, на основі якого виявляються психологічні
особливості формування мотивів учіння та рівні їх розвитку у молодших
школярів.
2.1. Методика та організація дослідження
Формування пізнавальної мотивації учіння вимагає застосування відповідних
методик діагностики мотиваційної сфери. У нашій роботі ми дотримувалися таких
двох загальних стратегій діагностики мотивації учіння: 1) констатуючої, що
охоплює ієрархію мотивів учіння та їх динаміку; 2) формуючої стратегії, що
полягає в діагностиці функціональної сфери мотиваційного компонента учіння в
процесі формування нових знань та вмінь у школярів. Ми керувалися такими
принципами добору методик діагностики мотивації учіння ( Н.В.Єлфімова [53, с.
12 - 13], Л.М.Фрідман [170, с. 80 - 83]):
визначення показників мотивації учіння при вивченні природознавства, на основі
яких буде здійснюватися діагностика;
добір діагностичних методик трьох типів: прямих, проективних, непрямих,
спрямованих на виявлення особливостей мотивації учіння на матеріалі
природознавства;
визначення діагностичних можливостей кожної методики щодо виділених
показників;
врахування методологічної основи, згідно якої збудована певна методика;
відповідність методик віковим особливостям учнів;
врахування індивідуальних відмінностей учнів.
При обстеженні групи учнів проводилася обробка результатів як у вертикальному
(“груповому”), так і в горизонтальному (“індивідуальному”) напрямках [170, с.
83].
Психологічне спостереження ми використовували як самостійний метод з метою
визначення рівня пізнавальної активності школярів при вивченні природознавства
у процесі розв’язання учбових задач. Даний метод ми застосовували як в
констатуючій діагностиці, для визначення вихідної мотивації учіння дитини, так
і в ході формуючого експерименту. Крім того, цей метод був невід’ємною
складовою всіх інших використаних нами методик.
Оцінка рівня пізнавальної активності (ПА) здійснювалася на основі визначення
коефіцієнта пізнавальної активності () [98, с. 53]. З метою кількісної оцінки
рівня пізнавальної активності, нами була використана методика оцінки
пізнавальної активності, розроблена Н.В.Пророк [141, с. 49], що полягала у
виділенні 5-ти критеріїв пізнавальної активності, кожен з яких оцінювався за
3-бальною шкалою (табл. 2.1). В результаті виводився індивідуальний коефіцієнт
пізнавальної активності кожного з досліджуваних (). Загальна шкала (від – 1,0
до + 1,00) дала змогу емпірично виділити високий, середній і низький рівні
пізнавальної активності, усвідомити їх зміст [98, с. 53].
Високий рівень пізнавальної активності (від 0,31 до 1,0). Досліджувані
наполегливі в навчанні, активні на заняттях, виявляють інтерес до знань. Для
них характерна допитливість та відчуття потреби у постійному розумовому
навантаженні.
Таблиця 2.1
Шкала для оцінки пізнавальної активності
Характеристика показників ПА
Кількість балів
Як дитина включається у виконання завдань:
а) одразу включається;
б) вагається, зволікає з початком роботи;
в) пасивна, довго не приступає до виконання завдання.
Захопленість діяльністю:
а) зосереджена при виконанні завдань;
б) іноді відволікається;
в) часто відволікається.
Ставлення до труднощів:
а) долає самостійно, впевнено;
б) звертається до вчителя за допомогою, роз’ясненням;
в) підглядає в сусіда, наслідує його, припиняє роботу.
Емоційна забарвленість діяльності:
а) позитивна;
б) байдуже ставлення;
в) негативне ставлення.
Якість виконання завдання:
а) висока;
б) середня;
в) низька.
Середній рівень пізнавальної активності (від – 0, 39 до 0,30). Характерна
нестабільність в учінні. Імпульсом і джерелом активності школярів можуть бути
різні ситуативні фактори, потреба в самоствердженні, наполегливість у прагненні
зайняти вище положення в структурі між особистісного спілкування, честолюбні
мотиви. Але така активність триває недовго; зустрівши перепони, зіткнувшись з
необхідністю кропіткої праці, вони байдужіють і задовольняються вже набутими
знаннями.
Низький рівень пізнавальної активності (від – 1,0 до – 0,40). В учнів немає
внутрішньої установки на навчання. Знання неглибокі, безсистемні.
Коефіцієнт пізнавальної активності визначався за формулою:
де - сума балів, виставлених досліджуваному,
- середнє значення можливих сум балів,
- кількість критеріїв.
Стандартизована індивідуальна бесіда.
Дана методика проводилася індивідуально з кожним піддослідним і являла собою
список запитань, які експериментатор послідовно задавав учневі. Питання, що
входили до складу бесіди, спрямовані на діагностику виділених нами пізнавальних
мотивів вивчення природознавства у молодших школярів, загального ставлення
дитини до учіння та до природного оточення.
Чи подобається тобі відвідувати школу?
Ти хотів би, щоб у школі були одні перерви?
Чи подобається тобі отримувати нові знання про оточуючий світ?
Якби вчитель сказав, що уроки природознавства відвідувати не обов’язково, чи
приходив би ти на заняття?
Ти хотів би, щоб з природознавства не задавали домашнього завдання?
Як часто ти розповідаєш про те, чого дізнався на уроках природознавства,
батькам?
Що найбільше ти любиш робити на уроках природознавства?
Чи ведеш ти спостереження за при
- Київ+380960830922