Розділ 2. Реалізація педагогічних умов у навчально-пізнавальній діяльності
учнів 7-9 класів
2.1. Вивчення впливу дидактичних аспектів на формування пізнавальної активності
підлітків
У процесі науково-пошукової роботи ми виявили, що особливого значення набуває
оцінка вчителем навчальної діяльності для тих школярів, які мають низьку
самооцінку. Р. Бернс [22] пов’язує виникнення труднощів у навчанні багатьох
невстигаючих учнів з їх уявленням про себе як про нездатних до серйозного
навчання. Якщо учень каже, що ніколи не зможе зрозуміти певний матеріал, ці
слова більше характеризують його ставлення до себе, а не цей предмет. Цілком
ймовірно, що під час виконання завдання чи оволодіння порцією нової інформації
дійсно матимуть місце певні ускладнення, але їх причиною, головним чином, є
почуття невпевненості, очікування невдачі. Ніщо так не сприяє успіху, як
впевненість у ньому, та ніщо так не навіює невдачу, як її очікування.
Механізм формування впевненості у собі та своїх силах, становлення адекватної
самооцінки має грунтуватися на елементарних успіхах у навчанні. Підтвердженням
цього є практичний досвід Уільяма Глассера [62]. Він довів, що незалежно від
кількості минулих невдач, соціального походження, культури, кольору шкіри та
рівня матеріального достатку людина ніколи не досягне успіху в житті, якщо хоча
б одного разу не відчує успіху в чомусь дуже важливому для неї. Цей успіх
людина повинна відчути якомога раніше, а це означає, що оптимальним рішенням
щодо розв’язання проблеми формування адекватної самооцінки виявляється
створення умов для набуття досвіду успіху в школі. Для цього повинні бути
створені відповідні сприятливі умови, в яких людина матиме можливість
почуватись вільно й впевнено, активно займатись навчально-пізнавальною
діяльністю.
Учні із низькою самооцінкою дуже болісно переживають ситуації тимчасових
ускладнень та невдач, що досить часто призводить до виникнення підвищеної
тривожності, яка заважає їм проявляти свої здібності. На наш погляд, таким
особам потрібна підтримка з боку вчителя, акцентування уваги на незначні
просування вперед, своєчасно запропонована допомога у визначенні причин невдач.
Це вимагає від вчителя налагодження систематичного зворотного зв’язку в процесі
навчання, встановлення атмосфери співробітництва, що знаходить своє втілення у
суб’єкт–суб’єктних стосунках. У цьому випадку інтереси та зусилля учнів і
вчителя поєднуються для досягнення спільних цілей.
Практичне забезпечення систематичної оцінки навчально-пізнавальної діяльності
ми пропонуємо здійснювати за допомогою впровадження практики взаємних рецензій
на відповіді товаришів, що доповнюватимуть звичайну оцінку вчителем
навчально-пізнавальної діяльності.
Процес формування пізнавальної активності потребує також певного втручання в
мотиваційну сферу. М.І. Алексєєва [4] називає однією з причин негативного
ставлення до навчання нестачу повноцінної мотивації і пропонує виправляти це
становище ще у дошкільному віці шляхом виховання допитливості, інтересу до
школи, навичок до розумового зусилля.
Серед позитивних емоцій, які є бажаними під час навчання, Н.О. Бойко [29]
виділяє такі, що пов'язані зі школою та перебуванням у ній. Вони зумовлюються
добрими, діловими стосунками школяра з учителям та товаришами, відсутністю
конфліктів, активною участю у житті класного та шкільного колективів та ін.
За словами В.М. Галузинського [53], включенню учня в якусь діяльність передує
створення ним відповідної настанови. На формування цієї настанови впливає ряд
факторів, що зумовлюються властивостями особистості, серед яких слід приділяти
особливу увагу усвідомленню свого місця в колективі та передбаченню наслідків
своїх дій. Створення особистістю настанови до діяльності відбувається шляхом
оцінки ситуації та порівняння майбутньої можливої діяльності з її наслідками,
із власними можливостями, потребами, ідеалами.
Це означає, що становлення учня рівноправним суб'єктом навчального спілкування
залежить від спрямованості його особистості, готовності до активної
навчально-пізнавальної діяльності. Формування необхідної настанови на
діяльність слід також здійснювати з урахуванням комплексу особистісних якостей,
як-от: ставлення до навчальної дисципліни та до вчителя, працездатність,
уважність, кмітливість, індивідуальний темп сприйняття матеріалу та
індивідуальний темп роботи взагалі. Вивчення вчителем цих характеристичних
властивостей особистості дає йому інформацію про можливості учня та дозволяє
передбачувати наслідки свого впливу на подальші дії учня та їх результати.
На основі знань про властивості особистості вчитель має обрати найдоречніші
способи та шляхи ознайомлення школяра з цілями процесу навчання. Слід
усвідомлювати, що згадані цілі постають перед учнем у вигляді певних вимог з
боку вчителя, стикаються з комплексом почуттів, прагнень, очікувань, уявлень.
Це призводить до перетворення особистістю мети процесу навчання на власні цілі
навчально-пізнавальної діяльності, а тому залишається ймовірність отримати
неочікувані результати цієї діяльності.
Формування пізнавальної активності є можливим лише у разі існування високого
ступеня відповідності об’єктивної мети процесу навчання суб’єктивній меті
навчально-пізнавальної діяльності. Досягається це, насамперед, завдяки тісному
зв'язку навчання з життям, розкриттям ролі освіти у виборі професії, життєвого
шляху, усвідомленням учнем наукового і практичного значення знань, умінь та
навичок, яких він набуває у школі.
Таким чином, встановлення позитивної емоційної атмосфери в учнівському
колективі, що ґрунтується на засадах суб'єкт-суб'єктного спілкув
- Київ+380960830922