Розділ 2
Становлення міжбюджетних відносин в регулюванні розвитку регіонів України
Система фінансових відносин регіонів та центру формується відповідно до
розмежування повноважень органів влади на різних рівнях державного управління.
Відомо, що на фінансові можливості регіонів значний сплив має рівень їх
соціально-економічного розвитку, а також роль і місце в загальнонаціональних
прогнозах і програмах.
На сьогоднішній день в Україні існує значна диференціація у
соціально-економічному розвитку регіонів. Тому виникає потреба ранжувати
регіони не тільки за рівнями їх розвитку, а і виявити фактори впливу з
врахуванням особливостей соціально-економічного розвитку регіонів.
Виходячи з предмету дослідження доцільно виявити вплив регіональних
відмінностей у соціально-економічного розвитку на формування як місцевих
бюджетів, так і міжбюджетних відносин взагалі. Створення ефективної системи
міжбюджетних відносин передбачає виявлення зв'язку між рівнями
соціально-економічного розвитку регіонів з одного боку та наповнюваністю їх
бюджетів – з іншого.
Особливої уваги заслуговує дослідження міжбюджетних відносин в галузевому
розрізі. Оскільки фінансування вугільної галузі є особливим навантаженням на
державний бюджет, то доцільно розглянути стан та перспективи вирішення цієї
проблеми у контексті децентралізації та реформування фінансових відносин між
регіонами та центром. Особливо важливим при цьому є впровадження рентних
механізмів державного регулювання соціально-економічного розвитку регіонів.
2.1. Класифікація особливостей соціально-економічного розвитку регіонів
Традиційні уявлення про державу як єдину економічну одиницю без суттєвої
внутрішньої диференціації в сучасній науковій економічній думці мають все менше
прихильників. Натомість виникла нова регіональна економічна парадигма [48]. На
сьогоднішній день оптимальним каркасом для економічного аналізу і планування є
трирівнева модель, що обґєднує місцеву (регіональну), національну та глобальну
економіки. При цьому кожен рівень є тісно повґязаний з іншим і не є
самодостатнім [48, с.9-10].
Обґєктом дослідження даної роботи є фінансові взаємовідносини між регіональною
та національною економікою. Виходячи з вищезгаданої моделі, дослідження буде
спиратися насамперед на показники, що характеризують регіональні (місцеві)
умови, аніж на середні загальнонаціональні.
Регулювання міжбюджетних відносин є одним із найважливіших механізмів
державного регулювання регіональним та місцевим розвитком. В основі формування
міжбюджетних відносин лежить розмежування доходів і видатків між ланками
бюджетної системи відповідно до розподілу повноважень органів державної
виконавчої влади та місцевого самоврядування. Проте, навіть при чіткому і
раціональному розподілі повноважень розмежування доходів і видатків між
бюджетами різних рівнів на єдиних засадах не дасть змоги їх збалансувати. При
цьому необхідно враховувати регіональні особливості соціально-економічного
розвитку.
Регіони в Україні відрізняються рівнем концентрації населення, соціальною
структурою, наявністю сировинної бази, природними та культурно-побутовими
умовами тощо.
Відмінності у регіональному розвитку України зумовлені рядом факторів,
насамперед такими як:
різноманітність природно-кліматичних умов;
різний екологічний стан територій;
кількість населення та його віковий склад;
економічний розвиток народного господарства та його спеціалізація;
стан соціальної та побутової інфраструктури та ін.
Герасимчук З.В. виділяє зовнішні і внутрішні фактори впливу на соціальний стан
розвитку регіону [50, с.77-84].
До факторів внутрішнього впливу відносяться: рівень розвитку економіки в
регіоні; демографічний стан в регіоні; орієнтація функціональної і
територіальної структури промислового комплексу регіону на задоволення потреб
людини; рівень розвитку соціальної інфраструктури; рівень доходів населення в
регіоні; етнонаціональні особливості; рівень якості навколишнього середовища в
регіоні; ефективність управління соціальним розвитком регіону.
Серед факторів зовнішнього впливу найважливішими вважаються: пріоритети
соціально-економічної політики; забезпечення функціонування механізму
відтворення трудового потенціалу в державі; рівень забезпечення соціальних
гарантій в державі; обсяги національного доходу, що використовуються на
споживання; наявність механізму вирівнювання соціального розвитку регіонів в
державі [50].
Всі ці відмінності обумовлюють особливості формування як бюджетів
територіальних громад і регіональних бюджетів (районних і обласних), так і
міжбюджетних відносин.
Крім того, на нерівномірність розвитку регіонів України значною мірою впливає
недосконалість її адміністративно-територіального устрою. Так, зокрема,
адміністративні області дуже відрізняються між собою як за розмірами, так і за
кількістю населення, що в них проживає. Найбільшою за територією є Одеська
область, яка займає 33,3 тис.км2, що становить 5,5% території України. А
найменшою є Чернівецька область – 8,1 тис.км2 (1,3% території України).
Слід також звернути увагу на відмінності у концентрації населення в містах і
селах різних областей. У східних областях більшість населення сконцентрована у
містах. Тут зафіксована найбільша частка міського населення України: Донецька
область – 90,2%, Луганська – 86,1%, Дніпропетровська – 83,0%, Харківська –
78,7%. В той же час у західних областях зафіксована висока частка сільського
населення: Закарпатська область – 63,0%, Чернівецька – 59,4%, Тернопільська –
57,4%, Івано-Франківська – 57,9%, Рівненська – 55
- Київ+380960830922