розділ 2.1.) про
виконання процедури ратифікації з питань боротьби із злочинністю у
країнах-учасницях СНД свідчать про “асистемність” у цьому питанні.
Наступним кроком у спільній боротьбі країн-учасниць стало затвердження Радою
глав урядів СНД 12 березня 1993 року Програми спільних заходів для боротьби з
організованою злочинністю й іншими небезпечними видами протиправних діянь на
території СНД. У ній відзначено, що криміногенна обстановка в більшості
держав-учасниць СНД ускладнилася. Ріст злочинності викликає зростаюче
невдоволення населення і являє реальну загрозу національної безпеки, а також
використовується визначеними політичними силами для нагнітання страху і
недовіри до законних органів влади і правопорядку [118].
Для контролю за виконанням Програми [119] передбачені спеціальні механізми: а)
протягом двох місяців після прийняття Міждержавної програми держави-учасниці
СНД мають прийняти національні плани щодо реалізації положень Програми та
визначити форми внутрішньодержавного контролю за її виконанням на національному
рівні, а також інформувати про це Виконавчий Секретаріат СНД; б) щорічно у
січні місяці інформувати Виконавчий Секретаріат СНД про хід виконання
Міждержавної програми; в) щорічно надавати доклад Раді голів держав і Раді
голів урядів СНД про хід виконання міждержавної програми з рекомендаціями щодо
наступних заходів у напрямку зміцнення співробітництва у сфері боротьби зі
злочинністю.
Аналіз стану транснаціональної злочинності і підсумків виконання Міждержавної
програми показує необхідність прийняття нових, додаткових заходів до
нарощування спільних зусиль у боротьбі з криміналом на території країн
Співдружності. Обстановка, яка ускладнюється, вимагає вживання спільних
заходів, використання сформованих у попередні роки професійних контактів,
інформаційних, науково-технічних і інших можливостей і створення ефективного
механізму протидії.
Варто зауважити, що під час реалізації Міждержавної програми ОВС України,
безумовно, спиралися на двосторонні та багатосторонні міжвідомчі договори в
рамках СНД, що були укладені в перші роки незалежності України, про взаємодію
Міністерств внутрішніх справ по боротьбі зі злочинністю в різних галузях [120,
с. 68-72, 73-77, 81-83, 84, 90-94, 95-99, 100-105, 106-108, 109-115, 120-126,
127-134, 135-139,140-144] та ін.
Аналіз зазначених багатосторонніх та двосторонніх міжвідомчих угод дозволив
дійти до висновку, що співпадає з точкою зору О.М. Бандурки [121, с. 83, 84]:
умови співробітництва не підкріплюються відповідальністю за ухилення від нього,
що створює умови для невиконання правоохоронними органами окремих країн взятих
на себе зобов’язань; відсутні положення, спрямовані на гармонізацію
законодавства. Із тексту Міждержавної програми випливає, що деякі недоліки
двосторонніх та багатосторонніх міжвідомчих угод були враховані, наприклад,
питання гармонізації законодавства. При цьому слід зазначити, що окремі
положення Міжвідомчої програми стосовно гармонізації було реалізовано: на
сьомому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасниць СНД у
1998 р. прийнятий рекомендаційний документ – Модельний
кримінально-процесуальний кодекс держав-учасниць СНД. Не виключено, як вважає
О.М. Бандурка [121, с. 85], що згодом цей документ може певною мірою вплинути
на уніфікацію внутрішньодержавного законодавства країн СНД.
Вивчення стану питань в галузі організаційно-правового забезпечення боротьби з
організованою злочинністю та іншими видами небезпечних злочинів на території
держав-учасниць СНД дозволяє стверджувати, що певні кроки в напрямку зміцнення
міжнародно-правової бази співробітництва були зроблені.
З метою удосконалення правової бази по боротьбі з організованою злочинністю і
корупцією було визнано доцільним увійти з пропозицією в законодавчі органи
держав-учасниць Співдружності про необхідність прийняття законів про боротьбу з
організованою злочинністю і корупцією, про державну службу, про боротьбу з
“відмиванням” доходів від злочинної діяльності, пошуку, вилучення і конфіскації
таких доходів, про зброю, про захист працівників правоохоронних органів і
учасників карного процесу, про оперативно-розшукову діяльність.
У числі поставлених задач відзначалася розробка міждержавних угод: про
співробітництво в сфері боротьби з організованою злочинністю, про
співробітництво в сфері боротьби з незаконним обігом зі зброєю, вибухових
речовин; про порядок взаємодії слідчо-оперативних груп на територіях інших
держав; про порядок взаємодії органів внутрішніх справ, митних служб і
прикордонних військ; про співробітництво в сфері боротьби зі злочинами в
банківської, кредитно-фінансовий системах, комерційних структурах і в сфері
зовнішньоекономічної діяльності; про співробітництво у сфері боротьби з
незаконним обігом наркотиків.
Програма передбачала також проведення скоординованих комплексних операцій: по
виявленню і припиненню діяльності організованих груп злочинців-гастролерів
(операція “Гастролери”); по виявленню і викриттю бандитських угруповань, що
діють на магістральних автомобільних дорогах (операція “Дорога”); по виявленню
і припиненню збройних угруповань, що займаються розкраданнями на об'єктах
залізничного транспорту.
На спільний контроль були поставлені нерозкриті тяжкі злочини, зроблені
однотипними способами у відношенні конкретних об'єктів на території декількох
держав-учасниць. Забезпечено взаємодію правоохоронних органів у розкритті і
розслідуванні цих злочинів. Організовано комплекс погоджених мір, спрямованих
на припинення діяльності угруповань, що спец
- Київ+380960830922