Продуктивність сої залежно від комплексної дії мінеральних та бактеріальних добрив в умовах північного Лісостепу.

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Грунтово – кліматичні умови
Експериментальна частина досліджень виконувалась протягом 2001-2003 рр. на
дослідних полях лабораторії інтенсивних технологій зернобобових і круп'яних
культур Інституту землеробства УААН у дослідному господарстві “Чабани”
Києво-Святошинського району Київської області. Господарство розміщене в
Київському агрогрунтовому районі центральної провінції.
Дослідне господарство „Чабани” знаходиться в зоні достатнього зволоження
(середньобагаторічний гідротермічний коефіцієнт території (ГТК - 1,2 ) і
характеризується помірно вологим теплим кліматом.
Досліди проводились на сірому лісовому крупно-пилувато легкосуглинковому
ґрунті. Агрохімічна характеристика орного шару ґрунту наступна:
гумусу-1,08-1,15% (за Тюріним), рНсольовий - 5,4-5,6, легкогідролізованого
азоту за Корнфілдом - 7,9-8,1 мг/100 г ґрунту, рухомого фосфору та обмінного
калію за Чириковим – відповідно 11,4 –12,6 і 8,0 - 9,0 мг на 100 г ґрунту.
Сірі лісові ґрунти широко розповсюджені в Лісостепу України. Дуже бідні валовим
азотом, у зв’язку з низьким вмістом у них гумусу. Загальні резерви азоту
незначні й не перевищують 4-5 т/га у гумусному горизонті. В зв’язку з цим,
сільськогосподарські культури, які вирощують на цих типах ґрунтів, відчувають
дефіцит азоту і дуже добре реагують на внесення азотних добрив.
Вміст валового фосфору в сірих лісових ґрунтах залежить від гранулометричного
складу і в орному шарі коливається в межах від 0,05 до 0,11%. У фракційному
складі фосфатів орного шару мінеральні форми незначно перевищують органічні.
При цьому серед мінеральних більше фосфатів, заліза і алюмінію, аніж кальцію.
Вміст останнього з глибиною збільшується, а заліза і алюмінію, навпаки,
зменшується. Отже, фосфорні добрива на зазначених ґрунтах досить ефективні.
Сірі лісові ґрунти малозабезпечені обмінним калієм. Крім цього, ґрунт слабо
фіксує внесений калій. Пояснення цьому є те, що калій знаходиться в дифузному
шарі колоїдних частинок і не може проникнути всередину кристалічної решітки.
Тому рослини на цих ґрунтах добре реагують на калійні добрива.
Таким чином, можна стверджувати, що сірі лісові ґрунти бідні рухомими формами
азоту і калію та порівняно краще забезпечені легкорозчинними формами фосфору.
Ці ґрунти придатні для вирощування всіх сільськогосподарських культур [48].
Агрокліматичні умови зони проведення дослідів характеризуються такими
показниками:
- середня температура найтеплішого місяця (липня) сягає +19,2 °С, а
найхолоднішого (січня) – -6,3 °С. Абсолютні максимуми спостерігаються в липні -
серпні ( +39 °С), а абсолютні мінімуми – в січні – лютому ( -33 - - 34 °С).
- Сніговий покрив з’являється в середньому близько 15–25 листопада. Загальне
число днів із сніговим покривом сягає 110. Перші заморозки відмічають у другій
декаді жовтня.
- середня дата закінчення останніх весняних заморозків припадає на 18 квітня,
а найпізніша – на 22 травня. Характерною особливістю весни є інтен­сивне
наростання температури повітря, проте відносна вологість повітря у зв'язку з
інтенсив­ним ростом температури в день знижується у квітні в середньому до 53%,
а в травні - до 46%. У першій декаді квітня спостерігається перехід
середньодобової температури через 5°С, а в третій декаді - через 10°С,
тривалість цього періоду дорівнює 160-165 днів. У літній період спостерігається
переважно спочатку тепла, а потім (у липні та серпні) жарка погода.
Характерними є літні зливи та грози, які інколи призводять до вилягання
посівів.
- середня кількість опадів складає 650 мм за рік, але відмічені коливання за
роками від 300 до 750 мм. За теплий період (квітень-жовтень) випадає 370 мм,
або 66% річної норми. Найбільші місячні суми опадів припадають на літні місяці
– червень і липень (66 і 68 мм). За багаторічними метеорологічними даними, у
літні місяці спостерігаються періоди з нетривалими та середньої тривалості
атмосферними посухами [3].
2.1.2. Погодні умови в роки досліджень
Протягом періоду проведених досліджень (2001-2003 рр.) погодні умови за
основними гідротермічними показниками (температурний режим та кількість опадів)
різнились за роками проведення досліджень та мали суттєві відхилення від
середніх багаторічних показників. Детальна характеристика погодних умов
наводиться за період із квітня по вересень.
Рослини сої вимогливі до температури вирощування. Мінімальна температура
проростання насіння 6...7 0С, сприятлива 12...14 0С. Сума активних температур
за вегетаційний період становить від 1700 до 3200 0С при середньодобових
температурах не менше 15...17 0С. Для формування сої сприятлива температура
18-21 0С, для цвітіння 19-23 0С, для утворення бобів і насіння 17-18 і 20-23
0С, для достигання – 13-19 0С [104].
Одними із важливих факторів, що впливають на продуктивність сої не залежно від
грунтово-кліматичної зони, є температура повітря та кількість опадів у період
від сходів до дозрівання. Критичним щодо вологи є період від початку цвітіння
до наливу насіння.
Метеорологічні умови, які відмічалися під час вегетації культури в значній мірі
визначали ефективність того чи іншого агротехнічного заходу.
Результати дослідження підтверджують визначальну роль метеорологічного фактора
у формуванні продуктивності культури та ефективності дії мінеральних добрив і
бактеріальних препаратів.
Погодні умови 2001 року характеризувались значною контрастністю температурного
режиму та нерівномірним розподілом опадів ( рис.2.1).
У квітні місяці 2001 року висока середньодобова температура повітря та значна
кількість опадів (138% до норми) призвели до ущільнення ґрунту і значно
впл